Загинув за ідею:
Репортаж із Харківської області, де знайшли повішеного активіста
ЗАГИНУВ ЗА ІДЕЮ:
Репортаж із Харківської області, де знайшли повішеного активіста
Фото: facebook / Николай Бычко
23-рiчний Микола Бичко був лідером активної молоді Есхара, селища на Харківщині. Що два дні хлопець велосипедом їхав на околицю — дивився за роботою очисних споруд. У систему, призначену для зберігання побутових нечистот, уже понад рік зливали промислові відходи. Як і решта місцевих, Микола був певен — це забруднює повітря та річку Уди, яка впадає в Сіверський Донець.

За словами рідних і друзів, хлопець знімав на телефон усе, що відбувалося біля очисних споруд. Потім їхав до джерела, набирав воду й дорогою через ліс повертався назад.

4 червня цього року Микола не з'явився вдома, а наступного дня його знайшли повішеного в лісі — за два кілометри від очисних споруд. Поряд із тілом стояв велосипед і велика пляшка з водою.

Ганна Соколова відправилась до Есхара, аби дізнатися більше про місце, за яке боровся Микола, і де обірвалося життя активіста.
23-рiчний Микола Бичко був лідером активної молоді Есхара, селища на Харківщині. Що два дні хлопець велосипедом їхав на околицю — дивився за роботою очисних споруд. У систему, призначену для зберігання побутових нечистот, уже понад рік зливали промислові відходи. Як і решта місцевих, Микола був певен — це забруднює повітря та річку Уди, яка впадає в Сіверський Донець.

За словами рідних і друзів, хлопець знімав на телефон усе, що відбувалося біля очисних споруд. Потім їхав до джерела, набирав воду й дорогою через ліс повертався назад.

4 червня цього року Микола не з'явився вдома, а наступного дня його знайшли повішеного в лісі — за два кілометри від очисних споруд. Поряд із тілом стояв велосипед і велика пляшка з водою.

Ганна Соколова відправилась до Есхара, аби дізнатися більше про місце, за яке боровся Микола, і де обірвалося життя активіста.
Фото: facebook / Николай Бычко
Текст: Ганна Соколова

Фото: Павло Пахоменко

Верстка: Наталя Самсонова

Вода Есхара
Назва Есхар — це абревіатура, яка означає «Електрична станція Харківського адміністративного району». Селище міського типу було засноване 1924 року для будівництва теплоелектроцентралі. Воно розташоване за 5 км від районного центру Чугуїв і за 45 км — від Харкова. Наразі тут мешкає майже 5 000 людей.

Замість автовокзалу — оздоблена пластиком зупинка, на якій хтось завбачливо написав «Есхар». Дорогою до центру селища — стихійний ринок, де здається, що всі між собою знаються. Місцеві тягнуть додому сумки та вітаються одне з одним, зупиняючись щось обговорити.

Центральний майдан Миру оточений будинком культури та двома симетричними будівлями із потрісканою фарбою. Де-не-де трапляються радянські вивіски на кшталт «Водка и огонь — опасные соседи» («Горілка та вогонь — небезпечні сусіди», — ред.). Та на думку мешканців Есхара, найбільшою небезпекою селища є корупція: через неї в очисні споруди почали зливати промислові відходи.

Очисні споруди Есхара придатні лише для побутових стоків із житлових будинків, дитячого садочка, школи, будинку культури, крамниць. Вони належать комунальному підприємству «Вода Есхара», яке на початку січня уклало договір про надання послуг зі збереження технологічних відходів із компанією «АВА сервіс 2017».
Ця фірма була створена наприкінці минулого року. Одним із співзасновників є брат селищного голови Анатолія Легкошерста — Сергій. За перші три місяці свого існування фірма «АВА сервіс 2017» виграла в Есхарівської селищної ради три тендери на роботи на очисних спорудах — майже на півмільйона гривень. Активіст Микола Бичко уважно за всім цим спостерігав.

У договорі між КП «Вода Есхара» й компанією «АВА сервіс 2017» не прописано, які відходи і з яких виробництв звозять до очисних споруд. За інформацією місцевих депутатів, це стоки зернопереробного заводу «Бікорм» та лікеро-горілчаного заводу «Prime». Обидва розташовані в сусідньому селищі Малинівка. У договорі про збереження технологічних відходів зазначено ціну — 19,62 гривень за один кубометр. Це у два з половиною рази менше, ніж тариф на послуги з центрального водовідведення.

Мешканці Есхара запевняють: звозити промислові відходи до очисних споруд почали майже за рік до того, як був укладений договір. А в січні цього року селищний голова запропонував депутатам передати очисні споруди в оренду компанії «АВА сервіс 2017». Це би значно розширило її повноваження.
Смерть Миколи Бичка
Мешканець Есхара Олексій Труфанов познайомився з Миколою в спортзалі сім років тому. Разом вони їздили на заробітки у Європу, а вдома — влаштовували суботники, прибирали на пляжі та біля криниць.

«Він займався спортом, ніколи не пив, не курив. Був задоволений життям і не збирався їхати з Есхара. Завжди казав, що хоче прожити в селищі до старості й тому має робити його кращим. Він був розсудливим і безвідмовним — кидав свої справи, аби допомогти іншим», — каже Олексій. Він добре пам'ятає день, коли зник його друг. «Цього дня я телефонував йому приблизно о 15.00, аби перепитати, чи вийде в нього поїхати завтра до Харкова. Він сказав: «Звісно, поїдемо». Мені цього вистачило з головою, адже Микола був людиною слова».

Увечері Олексій подзвонив Миколі, щоби покликати його на прогулянку, але той уже не відповів. О п'ятій ранку Олексія розбудила мати Миколи — сказала, що її син досі не повернувся додому.

«Це було дивно, бо він завжди ночував удома. Я обдзвонив друзів — і ні в кого його не було. Перевірив гараж — він був зачинений. Тоді батьки звернулися в поліцію, а ми разом із хлопцями пішли прочісувати територію за маршрутом, яким Микола їздив до очисних споруд. Ходили лісом, пірнали в річку з аквалангом. Я міг припустити, що його збила машина, але щоби так…»

«
Миколу знайшли повішеного в лісі між Есхаром і Чугуєвом приблизно о 19:30. Поліція приїхала майже за дві години.

»
«Він був повішений обличчям до дерева, під ним був трухлявий пеньок, що, якби Микола дійсно став на нього, розсипався б. У нього були зірвані нігті на руках і ногах. А поруч стояла велика пляшка з водою. Хіба людина, що збирається повіситись, перед цим набирає в криниці воду? — говорить Олексій. — До того ж, на телефоні не було нових фото і відео, а Микола завжди знімав на очисних спорудах».

Наступного дня на майдані Миру зібралися більш ніж сто місцевих мешканців, переконаних у тому, що Микола не міг вчинити самогубство. Вони заявили, що не вірять у справедливе розслідування, адже під час слідчо-оперативних дій правоохоронці навіть не зняли мотузку з дерева, вони відрізали від неї лише шматок. Мешканці Есхара чекали на коментарі селищного голови, однак до протестувальників він не вийшов.

Ще через добу біля будівлі КП «Вода Есхара» зібралося вже понад дві сотні людей. До них вийшов директор підприємства й запевнив, що договір із фірмою «АВА сервіс 2017» розірвано і відходи більше не зливають до очисних споруд.
Протестувальники також телефонували до районної прокуратури, вимагаючи діалогу. У прокуратурі відповіли, що не мають на це часу. Тож мешканці Есхара вирішили йти до них пішки. І вже на півдорозі до Чугуєва людей зустріли представники поліції та прокуратури. Вони вислухали протестувальників і погодилися знову провести слідчо-оперативні дії. Однак докази до того часу не вціліли — хтось спалив і мотузку, і навіть кору дерева, до якого вона була прив'язана.

Цього ж дня селищний голова Анатолій Легкошерст, що був при владі понад 20 років, склав повноваження за власним бажання. У відставку подали також директор і головний інженер КП «Вода Есхара», а п'ятеро депутатів, що підтримували селищного голову, вийшли з депутатського корпусу.

Поговорити з Анатолієм Легкошерстом не вдалося — він ліг у лікарню одразу після того, як написав заяву про звільнення. Колишній селищний голова, директор і головний інженер КП «Вода Есхара» лише підтвердили, що йдуть зі своїх посад під тиском громади. Дізнатися думку представників компанії «АВА сервіс 2017» також не вийшло — директор Григорій Костяний відмовився давати коментарі.

Оскільки поліцейські не знайшли на тілі Миколи Бичка ознак насильницької смерті, а на місці події — доказів, попередньою причиною смерті вони назвали самогубство. Однак кримінальне провадження відкрили за статтею 115 «Умисне вбивство». Представник родини потерпілого й голова громадської організації «Чугуївська правозахисна група» Роман Лихачов наразі розглядає три версії.

«Версію самогубства ми вже відпрацювали: конфліктів у родині не було, стосунків або нерозділеного кохання — також. Ми опитали багато людей, усі запевняють, що хлопець будував плани й не мав суїцидальних настроїв, — каже Роман Лихачов. — Зараз працюємо над двома іншими версіями — доведення до самогубства та вбивство. Збираємо докази й поки не можемо говорити про висновки».

Правозахисник був особисто знайомий із Миколою. Разом з іншими хлопцями він приїздив до офісу «Чугуївської правозахисної групи» за підтримкою колег.

«Микола був натхненником, мозковим центром активної молоді Есхара. Він збирався зареєструвати свою громадську організацію, і я давав йому зразки документів, — згадує Роман Лихачов. — Микола намагався підняти справи, пов'язані з витрачанням бюджетних коштів — писав запити, шукав інформацію по реєстрах. Він ставив собі завдання, аби КП «Вода Есхара» розірвало договір з «АВА сервіс 2017», а селищний голова пішов із посади. І це сталося — у тому числі завдяки його зусиллям. Тепер ми маємо знайти його вбивць».
Слизька субстанція
На сморід від очисних споруд скаржилися власники дачних будинків, що розташовані неподалік. Навесні вони не могли працювати на своїх городах. Крім цього, неконтрольований злив відходів позначився на роботі гідроелектростанції. Депутатка Есхарівської селищної ради Євгенія Кошиль згадує, що через якість води почали забиватися фільтри, що на кілька днів зупинило роботу станції. Вона, як і Микола Бичко, розслідувала забруднення Есхара.

«Ми разом зі ще однією депутаткою вимагали, аби селищний голова Анатолій Легкошерст оприлюднив інформацію щодо роботи очисних споруд, та він цього не зробив, — згадує Кошиль. — Тоді місцеві чоловіки поїхали до очисних споруд і біля місця зливу набрали води — якщо це можна назвати водою. Ця слизька субстанція мала яскраво-жовтий колір».

У січні злив відходів коштував для компанії всього лиш 6 965 грн, а в лютому — 8 730 грн. У зразках води, згідно з результатами аналізів, вміст аміаку, сульфатів, фосфатів, азоту амонію й нафтопродуктів значно перевищували норму.
Депутати знову звернулися до селищного голови — цього разу із проханням влаштувати громадські слухання щодо зливу відходів. Анатолій Легкошерст знову проігнорував їхнє звернення. Тож депутати розклеїли оголошення і 1 квітня влаштували власні слухання в будинку культури.

Того дня Євгенія Кошиль познайомилася з Миколою Бичком. Вони почали разом слідкувати за роботою очисних споруд — по черзі їздили дивитися, як відбуваються зливи. Микола публікував інформацію у Facebook-спільноті.

«Ще в січні, як тільки я зацікавилася цією темою, мені та моєму чоловікові почали погрожувати. А представники «АВА сервіс 2017» навіть пропонували піти до них працювати, — каже депутатка. — Потім до справи підключився Микола і сказав, що йому також телефонували. Але ми лише посміялися з цього та й забули».

4 травня відбулася відкрита сесія селищної ради, на якій були присутні активісти. Разом з іншими хлопцями Микола звернувся до депутатів, аби вони проголосували за розірвання договору між КП «Вода Есхара» і «АВА сервіс 2017». Зрештою це вдалося. А щодо дій активістів відкрили провадження — нібито вони тиснули на селищного голову й депутатів. Щоправда, згодом справу закрили.

Незважаючи на те, що договір було розірвано, Микола продовжував слідкувати за роботою очисних споруд. Останні фото, зроблені біля місця зливу, він опублікував у Facebook-спільноті наприкінці травня. «Скид хімічних і технологічних відходів не здійснюється, природні відстійники промиті, повітря в окрузі порівняно чисте, і безпосередньо поруч стало можливо дихати, але із загального колектора все ще виходять залишки речовин, що вивозилися, — писав Микола. — Цікаво, чи продовжиться поліпшення ситуації, а чи це все про людське око, поки ситуація напружена».

«
Окрім екології, Микола займався благоустроєм селища. Він ініціював збір коштів на реконструкцію криниці та спортивних майданчиків.

»
«Із Миколою ми зустрілися 2 червня, аби обговорити плани — збиралися поремонтувати волейбольний майданчик, — згадує Євгенія Кошиль. — Через два дні я зателефонувала йому приблизно о 17 годині. Він сказав, що їде до очисних споруд і вже чує запах. Домовились, що передзвонить. І він передзвонив за півгодини. Я запитала, чи заходив на територію. Микола сказав, що ні, бо там собаки. На прощання він, як завжди, сказав: «До дзвінка!». І все — це була наша остання розмова. У вівторок мені зателефонував його друг і сказав, що Микола зник».
Вiдкат
У серпні минулого року двоє невідомих напали на Дмитра Булаха, депутата облради й голову громадської організації «Харківський антикорупційний центр», коли він ішов на роботу. Чоловіка побили, але нічого в нього не вкрали. Виконавців та організатора нападу затримали лише навесні цього року, а замовника досі не знайдено.

За три тижні після нападу на Булаха невідомі побили його колегу з «Харківського антикорупційного центру» Євгена Лісічкіна. Тоді майже одразу в поліцію звернулися двоє чоловіків, які зізналися, що їх нібито попросили організувати злочин. Активіста звинуватили в імітації нападу, а кримінальне провадження закрили. Згодом Євгену вдалося поновити розслідування через суд, та затриманих у справі поки немає. І Булах, і Лісічкін пов'язують напади зі своєю професійною діяльністю.

«По-перше, є думка про те, що це може на нас вплинути, зупинити нашу діяльність, — розмірковує Дмитро Булах. — По-друге, загальна ситуація в країні: відбувається певний відкат. Якщо у 2014–2015 роках влада боялася суспільства, то зараз є спроби відновити статус-кво, який був до революції, аби суспільство знову боялося влади. Я не думаю, що це матиме успіх, адже є громадянське суспільство, яке вже значно виросло. А втім, у владних колах помітне позиціонування себе як опонентів суспільства й нерозуміння себе як сервісу суспільства».

У результаті нападу Дмитро отримав перелом трьох ребер, травматичні захворювання легенів та підозру на перелом щелепи, яка згодом не підтвердилася. Наразі антикорупціонер перевіряє інсайдерську інформацію щодо замовників нападу на нього — це можуть бути колишні правоохоронці, фігуранти розслідувань «Харківського антикорупційного центру».

«
Дмитро Булах також не вірить у самогубство активіста з Есхара. Він думає, що це було вбивство, пов'язане із громадянською позицією хлопця.

»
Дмитро Булах також не вірить у самогубство активіста з Есхара. Він думає, що це було вбивство, пов'язане із громадянською позицією хлопця.

«Вбивство Миколи Бичка — це наслідок відсутності реакції на подібні випадки з боку вищих посадових осіб, — вважає він. — Вони мають засуджувати будь-який тиск на активістів і вимагати їхнього розслідування. Однак вони цього навіть не коментують, цього не існує у їхньому порядку денному».

Бути активним громадянином у Києві простіше, ніж у Харкові, а в Харкові — значно простіше, ніж у маленьких містах області, переконаний антикорупціонер.

«Чим менше місце, тим більший там феодалізм. Селищні голови, судді та прокурори разом п'ють, хрестять дітей, поєднують родини, а люди, які в ці кола не входять і водночас незгодні із тим, що відбувається, відчувають тиск з усіх боків. Активісти в районах потребують підтримки, бо вони там білі ворони», — каже Дмитро Булах.

У п'ятитисячному Есхарі Микола Бичко був дійсно білою вороною. Він піддавав розголосу проблеми селища й заохочував мешканців боротися за свої права. «Усе, що потрібно, це зібратись і зробити», — такими словами хлопець почав один зі своїх останніх записів у Facebook-спільноті.
13 липня мешканці Есхара знову вийшли на центральний майдан — цього разу із вимогою відставки начальника районної поліції. Вони заслухали звіт правоохоронців щодо розслідування смерті Миколи Бичка і висунули їм ультиматум. Якщо за тиждень не буде результатів слідчих дій, мешканці селища пікетуватимуть обласне управління поліції.

20 липня в Есхарі відбулися чергові збори. Мешканці селища знову заслухали звіт поліції й пообіцяли вийти на протест під обласне управління поліції.

«Ключових свідків досі не допитано, слідчі дії та експертизи не проведені, винні у втраті доказу — мотузки, на якій повісили Миколу — так і не покарані, — каже представник родини потерпілого Лихачов. — Відтоді нічого не змінилося, лише прозвучало чергове гасло: «Ми взяли справу під контроль».