2022 рік, на жаль, став роком-катастрофою. Заборона підбиває політичні підсумки й аналізує, що пішло не так (приблизно все)

Ландшафт міжнародної політики змінився після 24 лютого — повномасштабне вторгнення Росії в Україну наскрізно проходить через майже кожну значну політичну подію 2022 року. На прохання Заборони політологиня Єлизавета Павленко вибрала декілька таких подій, які, на її думку, найбільше вплинуть на геополітику (а також на економіку та права людини) — починаючи від прореспубліканського рішення заборонити аборти в США і зростання популярності правих партій по всьому світові й закінчуючи тим, як латук переміг прем’єр-міністерку Британії. 

Окупація Білорусі — без єдиного пострілу

Після протестів 2020 року влада Білорусі обрала тотальну диктатуру та союз із Росією. Нелегітимний президент Олександр Лукашенко посилив репресії проти представників громадянського суспільства й придушив опозицію. Використання території Білорусі як військового плацдарму фактично робить її співучасницею війни. Адже геноцид у Бучі, Ірпені та інших населених пунктах Київської області трапився через наступ росіян з території Гомельської області; звідти ж вони запускають ракети, підіймають у повітря літаки й безпілотники, які нищать критичну інфраструктуру України. Територія Білорусі повністю охоплена військовослужбовцями та технікою РФ.

Білорусь стала державою-васалом Росії — один з небагатьох прикладів окупації цілої країни без єдиного пострілу.

НАТО довело свою неефективність

11 березня 2022 року радник з нацбезпеки США Джейк Салліван заявляє, що НАТО дасть жорстку відповідь, якщо російська ракета опиниться на території однієї з країн-членів — навіть якщо це станеться випадково. 15 листопада 2022-го російська ракета падає на територію Люблінського воєводства, вбиваючи двох громадян Польщі. Відповідь НАТО: стурбованість, яка вже стала мемом.

Такої ж реакції від НАТО чекають і після безпосереднього нападу на одну з країн-членів. Прем’єрка Естонії Кая Каллас каже, що плани НАТО в разі вторгнення Росії допускають окупацію балтійських країн на 180 днів. Зважаючи на їхні розміри, пів року бездіяльності НАТО означали б повну окупацію і руйнування, а Естонію «стерли б з лиця землі». Шести місяців більш ніж достатньо, щоби повторити трагедію масштабів Маріуполя в численних містах.

Навіть військовий контингент НАТО в Естонії визнає, що нинішня стратегія призведе до їхньої загибелі. Заява Каллас змусила Альянс переглянути свою стратегію — військову присутність у країнах Балтії планують збільшити. Громадяни європейських країн стурбовані тим, що Росія може здійснити напад або інший прояв військової агресії, вважаючи її однією з найбільших безпекових загроз. Саме тому країни на кшталт Франції та ФРН, які скорочували бюджет на оборону, знову запускають військову промисловість. 

На Даунінг-стріт змінилося троє прем’єр-міністрів (а латук переміг)

Подій 2022 року має вистачити на окремий сезон серіалу «Корона»: відставка Бориса Джонсона, рекордна інфляція, смерть королеви Єлизавети, найкоротший строк перебування в кріслі прем’єра — всього 45 днів каденції Ліз Трасс. Британський таблоїд улаштував прямий ефір, поклавши салат латук поруч із портретом Трасс, щоби подивитися, хто протримається довше. Латук переміг.

Британію очолив Ріші Сунак — ексміністр фінансів, який тепер намагається мінімізувати вплив неминучої інфляції та економічної кризи. Для України його призначення не було гарною новиною: тесть Сунака близько знайомий з Путіним, а дружина має акції в компанії батька, який відмовився виходити з російського ринку. Сам Сунак твердо закликає підтримувати Україну, а до грошей дружини, за його словами, не причетний. У перший місяць прем’єрства він відвідав Київ і пообіцяв допомагати стільки, скільки буде необхідно. Проте Британія відійшла від ролі найбільшого партнера України, сконцентрувавшись на внутрішніх проблемах. Це було очікувано: за два короткі місяці країна змінила трьох прем’єр-міністрів і втратила монарха, який очолював Британію останні 70 років.

Праві партії на зеніті популярності — як у Європі, так і у США

Приплив мігрантів, безпекова криза, інфляція, спричинена повномасштабним вторгненням РФ, — усе це сприяє поширенню праворадикальних поглядів (і російських наративів: праві політичні сили часто фінансовані росіянами).

Навесні головною опоненткою Еммануеля Макрона на пост президента Франції була Марін Ле Пен. Прихильниця Путіна, яка отримувала гроші на фінансування своєї партії з Кремля, визнає анексію Криму законною і не засуджує дій росіян в Україні. А ще набирає лячні 48% підтримки французів. В Італії після відставки прем’єр-міністра Маріо Драґі до влади прийшла Джорджа Мелоні, лідерка ультраправої партії «Брати Італії». Партія має неофашистське коріння, що змусило її керівництво провести ребрендинг та відмовитися від радикалізму. Хоча політичні настрої Мелоні є достатньо правими (вона виступає за заборону абортів, протистоїть міграції та не схвалює рух ЛГБТК+), однак щодо України має не таке категоричне ставлення (як, скажімо, в ультраправого прем’єра Угорщини Віктора Орбана). 

У США праві рухи набирають обертів напередодні президентських виборів. Дональд Трамп планує балотуватися у 2024 році, активуючи свої зусилля в розповсюдженні хаосу. Перевіркою його шансів на обрання стали проміжні вибори до Конгресу США, куди балотувалися його соратники-республіканці. Втім, незважаючи на очікувану «червону хвилю», республіканці зазнали краху. Якщо точніше, саме безглузді заяви трампістів коштували їм перемоги. «Консерватори зі здоровим глуздом, які зосереджувалися на обговоренні проблем, що хвилюють людей, дійсно виграли, — каже республіканець Ларрі Гоґан. — Але люди, які намагалися оскаржити вибори 2020 року і зосереджувалися на теоріях змови… Усі вони були майже всюди проігноровані». 

Заборона абортів у США

Від впливу правих рухів в Америці найбільше постраждали жінки. У червні Верховний суд США скасував історичне рішення у справі 1973 року «Ро проти Вейда»: воно гарантувало конституційний захист свободи вагітної жінки та її право на аборт. Це може призвести до заборони абортів у половині штатів, які давно прагнули скасувати це право, однак 14-та поправка, ухвалена в рамках «Ро проти Вейда», перешкоджала його порушенню. Організація Planned Parenthood очікує, що 36 мільйонів жінок репродуктивного віку залишаться без доступу до абортів, часто ризикуючи здоров’ям або здоров’ям плоду.

Боротьба за свободу Ірану (і найперше жінок)

Після Ісламської революції 1979 року країна стала на авторитарний курс, а суворі закони заборонили громадянам обійматися, танцювати, триматися за руки та робити інші звичні речі. Перші закони іранського лідера Аятоли Хомейні обмежували права жінок, отож і звільнення Ірану розпочалося з боротьби за жіночу свободу. Протести спалахнули після вбивства 22-річної Махси Аміні, яку заарештувала поліція моралі. Дівчина порушила суворі ісламські закони, які зобов’язують жінок покривати волосся хіджабом. На знак солідарності жінки зняли головні убори, а чоловіки приєднались у боротьбі за рівність. 

Протести в Ірані відбувалися й раніше, але цього року вони вперше охоплюють усі соціальні групи. Жінки та чоловіки стоять пліч-о-пліч, даючи опір силовикам зі словами: «Жінка, життя, свобода». «Вперше в історії Ірану з часів Ісламської революції існує ця унікальна єдність між етносами. Усі скандують одне й те саме гасло», — каже Рам’яр Хассані, речник організації з прав людини Hengaw.

Від початку протестів не менше як 458 людей убито, ще 11 засуджено до смертної кари. Реальні цифри набагато більші, але встановити їх поки неможливо: влада відключила зв’язок та інтернет по всій країні. Протести не вщухають навіть після поступок уряду: у грудні генеральний прокурор Ірану заявив про скасування поліції моралі. Носіння хіджабу для жінок залишатиметься обов’язковим тільки в школах, університетах і на робочих місцях. Однак через сувору цензуру в країні досі невідомо, чи справді слова відповідають діям.

Хіджаб став символом протестів, однак іранці ним не обмежуються. Вони вимагають повної відставки уряду. «Ми переступили поріг революції», — каже Хассані.

Напруга між Китаєм та США зростає

Візит Ненсі Пелосі на Тайвань став символом нової епохи відносин США та Китаю. Меми про цю подію мають увійти в підручники з історії: активність китайської армії напередодні відвідин спікерки Палати представників породила багато тривожності та жартів щодо початку третьої світової війни.

Насправді ж, розуміючи реальну загрозу цього протистояння, стає не до сміху. Китай приводить свою армію в повну бойову готовність до 2027 року та все частіше говорить про повернення Тайваню військовим шляхом; армія США зобов’язується захищати острів. Тайвань є найбільшим постачальником електронних компонентів, необхідних для американських технологічних компаній, тому незалежність острова є умовою економічної стабільності США.
Утім, це не перше загострення американсько-китайських відносин: торговельна війна 2019 року закінчилася мирним шляхом. Чи знайдуть країни мирне рішення в питанні «одного Китаю»?