В Україні з 2017 року тривають суперечки щодо 8 березня — залишити його вихідним днем чи зробити робочим? Прихильники першого варіанту радять не чіпати права жінок, а за скасування вихідного виступають борці з радянською спадщиною, що вважають 8 березня пережитком минулого. Цього року суперечки дійшли до Верховної Ради — там вже зареєстрували законопроєкт, згідно з яким Міжнародний жіночий день пропонують замінити Днем української жінки та святкувати його 25 лютого. В застосунку «Дія» тим часом пройшло голосування щодо статусу 8 березня — більшість респондентів підтримали пропозицію залишити свято вихідним днем. Заборона розповідає, що передувало появі 8 березня, хто його вигадав, чому свято вважають радянським та як його відзначають у світі.

Звідки взялося свято 8 березня?

Міжнародний жіночий день (МЖД) — це всесвітнє свято, яке щороку відзначають 8 березня. Разом із традиційною назвою дати існує також варіант Міжнародного дня боротьби за права жінок, що фокусує суть свята на питаннях гендерного рівноправʼя, збереження репродуктивних прав, боротьби з гендерно зумовленим насильством та жорстким поводженням щодо жінок.

Є кілька версій того, як з’явилося свято — одна з них повʼязана з «Маршем порожніх каструль», що відбувся 8 березня 1857 року в Нью-Йорку. Тоді на вуличні протести вийшли працівниці текстильних фабрик, які вимагали скоротити робочий день з 16 годин до 10, забезпечити їх гідною зарплатою та надати право голосу на виборах.

За 10 років до цього, 1910-го, в Копенгагені пройшла друга Міжнародна конференція жінок-працівниць, де вимоги рівної оплати праці, адекватного робочого графіку та надання виборчих прав вирішили підвʼязати до спеціальної дати — Жіночого дня. Ідея ця належала німецькій суфражистці Кларі Цеткін.

Вже наступного року Міжнародний жіночий день відзначали 19 березня в Австрії, Данії, Німеччині та Швейцарії, а присвячені даті мітинги зібрали понад мільйон людей. 

Кольорами Міжнародного жіночого дня вважають фіолетовий, зелений та білий. Їх запропонував як символ боротьби за рівноправ’я британський Жіночий соціально-політичний союз у 1908 році. Фіолетовий символізує справедливість і гідність, зелений — надію, білий — чистоту.

То коли все ж таки мають святкувати Міжнародний жіночий день та при чому тут революція у Росії?

19 березня, остання неділя лютого, 15 квітня та 23 лютого — це ключові дати руху МЖД. Втім, тривалий час одної, спільної для всіх дати ще не було.

В Росії до Жовтневого перевороту 1917 року та після нього Міжнародний жіночий день відзначали 23 лютого та 8 березня — за юліанським та григоріанським календарями відповідно.

Перша дата з’явилася в 1917 році, коли напередодні Першої світової війни жінки страйкували за мир — тоді більшість країн вже перейшли на григоріанський календар, а в Росії ще використовували юліанський. Пізніше того ж року російські жінки розпочали новий страйк — у відповідь на загибель на війні двох мільйонів солдатів. Датою початку жіночого страйку було 8 березня.

Після більшовицького перевороту соціалістичні та комуністичні рухи країни почали відзначати Міжнародний жіночий день 8 березня, і відтоді свято асоціювалося зі вкрай лівими рухами та урядами, поки цю ж дату не ухвалив глобальний феміністський рух наприкінці 1960-х років. 

Тобто 8 березня — не радянське свято?

Так, все вірно. В Радянському Союзі МЖД став офіційним святом 1921 року. Приблизно тоді ж в СРСР почали з’являтися перші плакати з привітаннями, переважно присвячені робітницям та селянкам, а сам Міжнародний день жінок називали Міжнародним днем робітниць. Саме в СРСР 8 березня з часом набуло розмаху та поширилося на всі соціалістичні країни. А 1966 року в СРСР 8 березня стало неробочим днем.

Вже у 1977 році рішенням ООН Міжнародний жіночий день став всесвітнім святом. Проте в Організації Обʼєднаних Націй постановили, що кожна країна може сама обрати, коли їй відзначати МЖД, відповідно до своїх історичних та національних традицій.

Чи святкують Міжнародний день жінок в інших країнах?

Так. Сьогодні Міжнародний жіночий день — офіційне свято у багатьох країнах: від Камбоджі та Еритреї до Мадагаскару та Лаосу.

Цікаво, що в СРСР концепція 8 березня з часом змінювалася: від емансипації жінок у 1920-х до свята мам, бабусь, «прекрасної половини людства» та весни, починаючи з 1950-х. Так правозахисну основу МЖД в країнах СРСР поступово витіснили «святом весни».

У США Міжнародний жіночий день не є офіційним святом, хоча березень там відомий як місяць жіночої історії. В цей період згадують видатних жінок та їхні здобутки, а 8 березня у столицях проходять мітинги, конференції та ділові заходи, де обговорюються права жінок.

Майже так само святкують в Австралії та Іспанії — марші там стали особливо поширеними з початку 1970-х років.

В Китаї 7 березня традиційно відзначають День дівчат, та з 1949 року там заразом святкують і Міжнародний жіночий день. 8 березня роботодавців заохочують наполовину скорочувати співробітницям робочий день. 

В Лондоні на МЖД проводять триденний фестиваль «Жінки світу», куди запрошують спікер_ок, активіст_ок та виконав_ців, аби розв’язувати проблеми, що стоять перед жінками у всьому світі. Сестринські фестивалі «Жінки світу» проходять також і в інших країнах — з дискусіями, бесідами та виставками.

У Чилі цей день відзначають маршами, особливо у столиці Сантьяго. Учасни_ці маршів одягають зелені хустки, що символізують підтримку сексуальних та репродуктивних прав. Аргентинці відзначають свято з 1900-х років, і до останніх років МЖД там зводився до подарунків жінкам. Проте зараз протести стали для країни регулярним явищем, і громадяни все частіше виходять на вулиці, агітуючи за боротьбу з гендерно зумовленим насильством, нерівною оплатою праці тощо.

Чому в Україні так багато суперечок навколо 8 березня?

13 лютого 2023 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт, згідно з яким депутати пропонують скасувати святкування 8 березня, 1 травня та 9 травня як «комуністичні рудименти». Замість 8 березня, коли в Україні зазвичай відзначають Міжнародний жіночий день, депутати пропонують запровадити День української жінки — 25 лютого, у день народження поетеси Лесі Українки, та зробити його вихідним.

Не знайшлося Міжнародному жіночому дню місця серед державних свят і в пропозиції Українського інституту національної памʼяті щодо законопроєкту «Про державні та інші свята, пам’ятні дати та скорботні дні» 2017 року. Колишній голова інституту Володимир В’ятрович тоді пояснив, що ніхто не скасовує 8 березня, але пропонує скасувати статус вихідного дня і залишити його суто днем жіночих прав. 

Антон Дробович, нинішній голова Українського інституту національної пам’яті, погодився із В’ятровичем щодо робочого статусу 8 березня: «Вам не здається, що є якась хохма в тому, що Міжнародний день боротьби за трудові права жінок є вихідним днем?» — сказав він в інтерв’ю Забороні в листопаді 2021 року.

Однак суспільство розпочало активні дискусії щодо цього питання.

Українська гендерна експертка та перекладачка Марія Дмитрієва не погодилася зі скасуванням свята та назвала це нехтуванням правами жінок із боку влади: «Я вважаю, що це політична заява, а політичні заяви такого рівня показують усьому суспільству, що наші жінки навіть на окреме свято не заслуговують. Мовляв, є День матері, є День батьківщини — і все. Краще б Інститут національної пам’яті, який виступив із цією ініціативою, запропонував список видатних українок для перейменування вулиць, а також більше матеріалів про жінок в українській історії».

Поки суспільство сперечалося, в останні кілька років кожного 8 березня в Києві проходили жіночі марші, що збирали від кількасот учасниць і учасників до кількох тисяч під лозунгами: «Моє тіло — моє діло», «Насильство — не традиція», «Не боятися ходити темними вулицями» тощо.

2023 року через повномасштабне вторгнення Росії в українських жінок немає можливості вийти на марші та акції, спрямовані на захист прав жінок та підсилення видимості жінок. Проте феміністична ініціатива «Марш Жінок» запустила в соцмережах кампанію до 8 березня, щоби підтримати жінок України та зробити видимим їхній внесок в перемогу країни.

Напередодні 8 березня 2023 року в застосунку «Дія» пройшло голосування щодо статусу Міжнародного жіночого дня в Україні. З понад 2 мільйонів респондентів 1,3 мільйона підтримали варіант залишити цей день вихідним. За те, аби зробити 8 березня робочим, проголосували 703 тисячі осіб. Не визначилися 110 тисяч респондентів.

Статус законопроєкту про заміну 8 березня Днем української жінки наразі невідомий, однак цього року цей день буде робочим, а не святковим.

Річ у тім, що указом президента Володимира Зеленського та відповідним законом, ухваленим Верховною Радою, від 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан, що триває і донині. Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» скасовує святкові дні — від Міжнародного жіночого дня та Дня Конституції України до Дня Незалежності України та Дня захисників і захисниць України. Також скасовано неробочі понеділки після Великодня і Трійці.

У 2023 році, поки триває повномасштабна агресія Росії та діє воєнний стан, святкові вихідні скасовуються за тією самою схемою.