Оптика як частина терапії.
Анатолій Бєлов — у «Рівні цензури» на Забороні

Раз на два тижні в рубриці «Рівень цензури нульовий» Заборона публікує роботи одного фотографа, художника або колективу, в яких показані історії, що не співзвучні з масовою культурою, або наражаються на цензуру в ЗМІ і в соціальних мережах. У цьому випуску — проєкт «Моя оптика» фотографа Анатолія Бєлова.

Оптика як частина терапії.
Анатолій Бєлов — у «Рівні цензури» на Забороні

Раз на два тижні в рубриці «Рівень цензури нульовий» Заборона публікує роботи одного фотографа, художника або колективу, в яких показані історії, що не співзвучні з масовою культурою, або наражаються на цензуру в ЗМІ і в соціальних мережах. У цьому випуску — проєкт «Моя оптика» фотографа Анатолія Бєлова.
«Вже досить тривалий час я маю серйозні проблеми з алкоголем, — каже фотограф Анатолій Бєлов. — Цей проєкт — частина терапії і своєрідна історія хвороби. Дослідження того, як легко людина підміняє реальність за допомогою наркотику, може жити двома різними життями, абсолютно втрачаючи контроль над обома. Це погляд зсередини на спотворену свідомістю так звану об’єктивну реальність, якій загалом начхати, в якому стані ти перебуваєш, будучи суб’єктом хворого сприйняття.

Мета — подивитися нарешті на проблему з боку, трансформувати її в абстрактний арт-об’єкт і позбутися, якщо можна, від цієї частини своєї особистості. Для занурення в стан несвідомого, крім, власне, алкоголю, я застосовував допоміжні техніки — гнів, страх, обману, апатію, негатив. А для візуалізації деформованої всім цим свідомості я використовував власну оптику — порожні пляшки з-під алкоголю».

«Вже досить тривалий час я маю серйозні проблеми з алкоголем, — каже фотограф Анатолій Бєлов. — Цей проєкт — частина терапії і своєрідна історія хвороби. Дослідження того, як легко людина підміняє реальність за допомогою наркотику, може жити двома різними життями, абсолютно втрачаючи контроль над обома. Це погляд зсередини на спотворену свідомістю так звану об’єктивну реальність, якій загалом начхати, в якому стані ти перебуваєш, будучи суб’єктом хворого сприйняття.

Мета — подивитися нарешті на проблему з боку, трансформувати її в абстрактний арт-об’єкт і позбутися, якщо можна, від цієї частини своєї особистості. Для занурення в стан несвідомого, крім, власне, алкоголю, я застосовував допоміжні техніки — гнів, страх, обману, апатію, негатив. А для візуалізації деформованої всім цим свідомості я використовував власну оптику — порожні пляшки з-під алкоголю».

«Рівень цензури нульовий» — це майданчик для відкритого діалогу на складні і табуйовані теми, як-от сексуальність і тілесність, стрес і депресія, війна й ідентичність. Ми не платимо гонорар за публікацію, але допоможемо зробити авторське висловлювання почутим, а також беремо участь в його оформленні. Деталі тут.