МИСТЕЦТВО
Буча в кінці тунелю.
Як польский художник Анджей Фоґтт намагається описати геноцид через мистецтво
Ольга Гембік
7 Квітня 2023
Картина Анджея Фоґтта із циклу «Буча»
Воронки XX–XXI століть, залишені геноцидами та етнічними чистками, досі залишаються недостатньо вивченими з психоаналітичної, філософської чи політичної точок зору. Психотичність геноциду, його нелюдський вимір залишаються настільки ж нетутешнім феноменом, як чорна діра чи темна матерія.
Фото: Xinhua / Haris Memija
Після Голокосту, декількох етнічних війн на Балканах, найшвидшого за кількістю вбивств на добу геноциду в Руанді, здавалося б, фраза «ніколи знову» мала стати кредо архітектури безпеки. Інколи здається, що ці слова треба писати через слеш: ніколи/знову. Риска ніби задає режим перемикання. Після Бучі «ніколи» перейшло в режим «знову».
Фото: AP Photo / Ben Curtis
Буча, як і хрестоматійні топоніми «Аушвіц» та «Сребрениця», стала географічною позначкою-ототожненням, що ніби концентрує колективне горе одразу декількох міст Київської області, так само як польське і боснійське місто представляють цілу низку інших потерпілих містечок і сіл.
Фото: Sergei SUPINSKY / AFP
Філософи та дослідники геноциду (особливо другої половини XX століття — одразу після Голокосту) зізнавалися, що лінгвістичній системі бракує функціонала, щоб описати абстрактне жахіття такої трагедії.
Візуальне мистецтво — один з інструментів пошуку нової мови опису катастроф. Можливо, тільки абстракція чи алегорія здатні описати деструкцію та хаос, які відмовляють структурі та порядку. Один з нових прикладів — цикл «Буча», нові та створені у 1993–1998 роках полотна польського художника Анджея Фоґтта.
Фото: Olga Baca
Анджей Фоґтт взявся за сюжети до «Бучі», щойно були оприлюднені перші докази російських воєнних злочинів. За кілька днів він завершив перші три полотна циклу.
Картина Анджея Фоґтта із циклу «Буча»
«Мистецтво — це не лише декорація і гарні кольори; добре, що воно є екземпліфікацією [з’ясування чогось методом прикладів; підтвердження документами] краси. Воно порушує екзистенційні питання. Назва циклу є узагальнювальною, бо ці злочини стосуються не лише Бучі».
Картина Анджея Фоґтта із циклу «Буча»
Антропоморфні істоти Фоґтта представляють зоополітику — архаїчну концепцію, в якій ієрархія будується за принципами сафарі та диких джунглів, а кордони суверенних держав мають розмитися та перетворитися на тваринний ареал, де править той, хто має більші м'язи та вищий у загривку.
Анджей Фоґтт: Homosowietikus-Germanikus
Анджей пророкував війну у своїх роботах ще з 1990-х років, митець вірив у неї. Європа, яка пом’якшувала зовнішню політику з РФ за дешевий газ і нафту, поставала в його роботах ще у 1997 році. А Homo Bydlakus (лексичний новотвір Фоґтта) за останні двадцять років зовсім втратив людську подобу. Брунатні плями крові на їхніх тілах та болотний колір так нагадують російський піксель.
Анджей Фоґтт: Porwanie Europy
«В історії мистецтва так було завжди — траплялися художники, які мали схильність до певних явищ, мали відчуття і вміли це виразити, — каже Фоґтт. — А були ті, хто не хотів братися за подібні теми. Кожен має право не входити до цієї брудної води, і не варто їх засуджувати».
Картина Анджея Фоґтта із циклу «Буча»
Але найголовніше в циклі «Буча» — це віра у перемогу. Українські стяги, свіжа галузка на зрубаному дереві, запалена свічка у вікні. Антропоморфні звіри сховаються у своїх печерах або потраплять у зоопарк, де їм і місце.
Анджей Фоґтт: Europa Gaz i Ropa
Вірте і наближайте перемогу та ставайте патронами Заборони ❤️