Індія здійснила історичну посадку на Місяці: яка мета

• Посадковий модуль індійської місячної станції «Чандраян-3» 23 серпня 2023 року сів на поверхню Місяця.
• Країна стала четвертою після США, СРСР і Китаю, яка здійснила м’яке приземлення зонда. До того ж вона першою посадила модуль близько до темної сторони супутника.
• Очікується, що південний полюс супутника стане ключовим і спірним регіоном у найближчі роки.

На темній стороні Місяця зберігаються величезні запаси замерзлої води. Вона накопичувалася мільйони років, не зазнаючи впливу сонячної радіації. Це важливе джерело не тільки для підтримки життя астронавтів, а і для виробництва палива. Є плани навіть побудувати станцію з переробки і зробити супутник Землі перевалковою базою для освоєння глибокого космосу. 

Заборона розповідає про досягнення Isro та про перспективи освоєння Місяця.

Місія Chandrayaan-3: як все пройшло

Посадковий модуль індійської місячної станції «Чандраян-3» сів на поверхню Місяця. Індійське космічне агентство Isro успішно посадило апарат поблизу південного полюса супутника Землі. За два дні до того, 21 серпня, російське космічне агентство спробувало зробити те саме, але корабель «Луна-25» врізався в поверхню і був знищений.

Індія стала четвертою країною, яка здійснила м’яку посадку зонда на Місяць після серії невдач конкурентів. Там приземлялися тільки США, колишній Радянський Союз і Китай. При цьому Індія перша, кому вдалося здійснити приземлення так близько до темної сторони супутника (американський Аполлон сідав значно далі).

Темна сторона місяця: чим цікава

Очікується, що південний полюс супутника стане ключовим і спірним регіоном у найближчі роки. Зібрані космічним кораблем НАСА Lunar Reconnaissance Orbiter, який обертався навколо Місяця протягом 14 років, дані свідчать про наявність водяного льоду в деяких із великих постійно затінених кратерів. Індійська місячна місія Chandrayaan-1 була першою, яка знайшла докази цього у 2008 році, пише BBC.

Глибокі кратери на темній стороні Місяця, тобто на південному полюсі, створили своєрідну захищену зону для води. На неї не потрапляло сонячне світло, а отже вона не забруднена радіацією. У таких умовах воді могла накопичуватися в холодних полярних регіонах протягом мільйонів років. Це надає вченим унікальний зразок для аналізу та розуміння історії води в нашій Сонячній системі.

Однак є і більш прагматичні причини:

• багато країн планують нові місії людей на Місяць, і астронавтам знадобиться вода для пиття та санітарії. Транспортувати її вкрай невигідно — чим більше обладнання, тим більша ракета та більше палива знадобиться для успішної посадки. Для розуміння, комерційні космічні компанії беруть близько $1 млн за доставку 1 кг корисного вантажу. Тож видобуток води безпосереднього на природному супутнику буде більш вигідним і простим;
• молекули води можуть бути розбиті на атоми водню та кисню. Обидва можна використати як паливо для запуску ракет. Це, зокрема, є одним із завдань місії NASA Артеміда. У кінцевому результаті планують розробити станцію, яка дозволила б дозаправити космічний корабель на супутнику та відправити команду на Марс, тобто це ще й перевалкова база для майбутніх місій з освоєння глибокого космосу;
• південний полюс Місяця також розташований на краю масивного ударного кратера Сонячної системи діаметром 2 500 кілометрів. Вважається, що він є одним із найдавніших утворень Сонячної системи. Тож ще одна мета — його дослідження.

Раніше Заборона розповідала про завершення одного з чотирьох етапів програми Artemis та про те, що приваблює NASA на Місяці.