Навіть ППО Києва може «лягти»: чому балістичні ракети з КНДР та Ірану дуже небезпечні для України

Незаплановано довга війна проти України виснажує російський військовий потенціал. РФ збільшує виробництво техніки та боєприпасів, переводячи роботу ВПК у цілодобовий режим, зокрема й на окупованих територіях. Втім, очевидно, країна-терористка потребує більше озброєння.

Вже не є секретом, що Москва давно отримує від Ірану дрони-камікадзе Shahed-131/136, а з осені 2023 року заручилася підтримкою боєприпасами від Північної Кореї. Та на цьому військове співробітництво між трьома державами не зупинилося. У планах РФ також було отримати балістичне ракетне озброєння, і, схоже, їй це вдалося. В СБУ підтвердили, що північнокорейські ракети вже вбивають українців у тилу.

Що це за ракети та чи є загроза збільшення кількості потужної зброї, разом з експертами розбиралася редакторка Заборони Світлана Гудкова.

Північнокорейські ракети KN-23/24

Вперше росіяни застосували іноземні балістичні ракети 30 грудня 2023 року під час обстрілу Запоріжжя. На початку січня ними вдарили по Києву, Харкову та Донеччині. Загалом, за інформацією Служби безпеки, російські війська випустили по Україні понад 20 північнокорейських засобів ураження. Внаслідок ворожих прильотів загинуло щонайменше 24 мирні жителі, ще понад 100 цивільних дістали тяжкі поранення.

Як зазначили в СБУ, йдеться про балістичні ракети типу Hwasong-11 (KN-23/24), які виробляють на території КНДР. З відкритих джерел відомо про такі характеристики цих ракет:

KN-23

• максимальна дальність ураження — 690 кілометрів;
• бойова частина — 500 кілограмів;
• довжина — 7,5 метра.

KN-24

• максимальна дальність ураження — 410 кілометрів;
• бойова частина — 400–500 кілограмів;
• довжина — до 5,5 метра.

Та після аналізу уламків ракети українські спеціалісти виявили, що ці характеристики не відповідають дійсності, сказав у коментарі Забороні експерт з озброєнь, головний редактор Defense Express Олег Катков. Принаймні що стосується співвідношення маси бойової частини та дальності ураження.

«За даними радіолокаційного спостереження іншими країнами під час випробування ракети KN-23 в КНДР, максимальна дальність її ураження досягла 690 кілометрів. Вважалося, що це стало можливим завдяки полегшеній бойовій частині, а з вагою 500 кілограмів ракета пролетить 300 кілометрів. Але ці дані, які масово увійшли у військові каталоги, виявились неправильними. Бойова частина KN-23 перевищує пів тонни і, за оцінками українських спеціалістів, становить від 500 до 1000 кілограмів. Західні аналітики вважали, що КНДР не може запускати ракети з вагою бойової частини пів тонни на 700 кілометрів. А виявилося, що може. І її вага навіть більша. Це означає, що оцінка аналітиками ракетних можливостей КНДР була заниженою», — пояснює експерт.

Можна вважати, що північнокорейська ракета потужніша за російський «Іскандер», аналогом якого вважають KN-23. Серед інших характеристик, які вдалося з’ясувати після аналізу залишків ракети, — спрощена система наведення, якщо порівнювати з «Іскандером», що робить її менш точною за російську ракету. 

«Цивільні мікросхеми не підпадають під експортний контроль, адже це навіть не товари подвійного призначення. І, попри найжорсткіші санкції, КНДР виробляє ракети, які є кращими, ніж їх оцінювали на Заході. До того ж я впевнений: якщо розібрати балістичну ракету Hwasong-17, там також буде дві треті мікросхем з Америки. А ця ракета націлена на США», — наголосив Катков.

Ракети з Ірану

Можливість передачі іранських балістичних ракет Fateh-110 та Zolfaghar до РФ обговорюють ще з осені 2022 року. У лютому 2024 року агентство Reuters повідомило, що Іран надав Росії щонайменше 400 ракет малої дальності Zolfaghar. Щоправда, в ГУР МО вже спростували цю інформацію. Та виключати, що країна, яка забезпечує тисячі дронів-камікадзе Shahed для ударів по українських містах, раптом погодиться надати РФ балістичні ракети, не можна. 

«Стосовно Fateh-110 трохи більше інформації, тому що їх уже використовували. Дальність ураження цієї ракети — до 300 кілометрів, бойова частина — 650 кілограмів, — пояснює Олег Катков. — Zolfaghar має дальність 700 кілометрів та бойову частину завважки 580 кілограмів. Дискусійним залишається питання системи наведення Zolfaghar. Говорять про супутникову чи інерціальну, а є версії про напівактивне лазерне донаведення. Але застосування останнього для ударів по тилу неможливе через необхідність розміщення підсвітлювача. Тому йдеться радше про інерціальну та супутникову систему».

Росія робить ставку на балістику

На жаль, санкції не вплинули на можливість російського ВПК виробляти ракети. Як неодноразово повідомляли в ГУР МО, за місяць Росія виробляє загалом 130 ракет усіх типів. Серед них — близько 30 балістичних «Іскандерів», і це без створення запасів. Звісно, для ведення війни цього замало, пояснює експерт з озброєнь, тому Москва і шукає додаткові резерви. Та сказати, скільки вони отримали ракет від КНДР, майже неможливо.

«Це дуже закрита країна. Невідомо навіть, скільки ракет вони можуть виробляти, які в них є запаси. Тут, як виявилося, оцінка характеристик їхньої зброї була неправильною. І на фоні цього треба десь брати з відкритих джерел дані про виробництво й запаси та аналізувати їх… Я взагалі таких цифр не бачив. Щодо потужностей Ірану, це теж питання дискусійне. Загалом була інформація, що всього у Тегерана 3–4 тисячі балістичних ракет», — розповідає Катков.

Зацікавленість Росії саме в балістичних ракетах пояснюється тим, що атаки крилатими ракетами довели свою неефективність через потужну протиповітряну оборону України. «Тому вони намагаються використовувати більше балістичних ракет. Для їх перехоплення потрібні ЗРК Patriot та SAMP/T, яких у нас небагато», — пояснює Катков.

Військовий оглядач Денис Попович розказав детальніше, чому велика кількість балістичних ракет є дуже небезпечною і може пробити навіть потужну столичну протиповітряну оборону.

«Якщо показник ураження однієї повітряної цілі однією ракетою для ЗРК Patriot становить приблизно 0,8 (де 1 — це 100%), то треба мати 800 протиракет, щоби збити ці 400. Ні, це не означає, що не може бути співвідношення один до одного. Просто для гарантованого ураження треба розраховувати пропорцію у дві зенітні ракети на одну балістичну. Чи є у нас 800 зенітних керованих ракет МІМ-104 для ЗРК Patriot? Питання близьке до риторичного, навіть якби Конгрес США зливав нам на голови золотий дощ із доларів. Та навіть якби і зливав, є ще один нюанс, — каже експерт. — Ракета Zolfaghar не є моноблоковою. У неї роздільна бойова частина. Тобто в якийсь момент утворюється не одна повітряна ціль, а дві. І це ще дужче ускладнює перехоплення і без того непростої цілі, потенційно збільшуючи розхід зенітних ракет. За такого розкладу навіть ППО Києва може “лягти”».

На щастя, факт передачі Іраном балістичних ракет для РФ не підтвердився. Однак намагання росіян зробити ставку на балістику й аеробалістичні ракети «Кинджал», які по суті є «Іскандером» повітряного базування, доволі помітні. «Це пов’язано з тим, що у нас обмежена кількість ЗРК, які здатні збивати швидкісні та балістичні повітряні цілі. І ворог збирається цим скористатись, завдаючи ударів саме по тих районах, що не прикриті ЗРК. У такий спосіб він хоче досягти максимального ефекту від своїх атак», — пояснив Попович.