«Сходіть на кладовище, послухайте вий жінок під прапорами». Чому Рада не дозволяє дружинам загиблих героїв народжувати дітей

Скандал через поправку до законопроєкту, яким забезпечуються права учасників війни на біологічне посттравматичне батьківство, відкрив скриню Пандори. Виявляється, ані жінки, ані чоловіки не можуть скористатися спермою або яйцеклітинами загиблих партнерів: навіть там, де є дозвіл партнера, вони натикаються на суперечливу заборону.

Головна ідея документа полягає в тому, що українські воїни зможуть безплатно зберігати свої репродуктивні клітини у кріобанках і скористатися ними у випадку отримання поранень, які впливають на репродуктивні функції. Водночас в Україні законодавчо не врегульоване використання біоматеріалів померлої людини для зачаття (постмортальне батьківство). Тому перед другим читанням в законопроєкт включили норму, яка передбачає утилізацію репродуктивних клітин військових у разі їхньої смерті. Це означає, що дружини загиблих захисників не зможуть використати їхню заморожену сперму для народження спільної дитини. Але зокрема саме заради цього військові і йдуть на кріоконсервацію. 

Тож як тепер діятиме закон і що потрібно зробити народним депутатам, аби повернути право на біологічне батьківство/материнство військовослужбовцям, разом з фахівчинями з’ясовувала редакторка Заборони Світлана Гудкова.

Сперму військових утилізують після смерті?

Про те, що в законі була прописана норма про утилізацію репродуктивних клітин військовослужбовців, було відомо ще після його ухвалення 22 листопада 2023 року. Проте на це не звернули уваги, допоки вдова військового не зіткнулася з відмовою у штучному запліднені спермою загиблого чоловіка, повідомила юристка Олена Бабич.

Чоловік її клієнтки перед відправленням на фронт здав сперму на кріоконсервацію та оформив всі необхідні документи — договір, заяву, довіреність на дружину щодо того, що вона може скористатися його матеріалом і народити дитину. Але через прийняту поправку клініка відмовила жінці. Ба більше, з березня клініки будуть зобовʼязані утилізовувати кріоконсервовану сперму загиблих воїнів.

Після розголосу на історію відреагував голова комітету ВРУ з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайло Радуцький. «Якщо родинам героїв говорять, що є проблеми зі зберіганням біологічного матеріалу, що він може бути знищений, то до березня ми цю проблему точно приберемо. Верховна Рада без вагань проголосує за необхідні зміни, зокрема до Цивільного кодексу та інших законів», — написав він.

Та, як виявилося пізніше, автором скандальної поправки був саме Радуцький. На спробу журналістів взяти коментар народний депутат не реагував, а також закрив коментарі під своїм дописом. Пізніше він написав, що ухвалений законопроєкт стосується лише тих військовослужбовців, які внаслідок травми втратили можливість мати дітей, а не загиблих воїнів. Та водночас це не скасовує проблем, які ця норма вже створила.

Пряма заборона на використання матеріалу для запліднення

Річ у тому, що питання постмортального батьківства в Україні не врегульоване законом, але й не заборонене. Військові й до законопроєкту могли заморозити свою сперму, і у випадку загибелі нею за довіреністю могла скористатися дружина. Та саме поправка про утилізацію тепер офіційно розцінюється у клініках як заборона на використання сперми загиблого воїна.

«Немає заборони, але немає і дозволу. Сіра зона. Зʼявляється поправка, що після смерті чоловіка матеріал має бути утилізований. Для клінік це виглядає як пряма заборона на використання матеріалу для запліднення, адже інше не прописане. Я більш ніж упевнена, що клініки не підуть на ризики й не будуть виконувати процедури з матеріалом загиблих людей, маючи цю поправку і не маючи дозволу на постмортальне використання», — пояснює у коментарі Забороні ембріологиня Ольга Малюта.

Досі клініки заморожували матеріал в надії, що народні депутати законодавчо пропишуть дозвіл на постмортальне батьківство. У клініках для захисту прав всіх сторін прописували всі можливі згоди й нотаріальні довіреності. Але, як пояснює фахівчиня, без законів ніхто нічого не робитиме. 

«Багато клінік не будуть утилізовувати матеріал, навіть якщо цю поправку не виправлять. Бо утилізація будь-якого матеріалу незворотна. Чисто з людського та емоційного погляду ембріологи не підуть на це, якщо немає кримінальної відповідальності. Але працювати з матеріалом вони теж не будуть. По суті, це параліч», — додає вона.

Водночас кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри цивільного права Київського національного університету ім. Т. Шевченка, адвокатка та членкиня Центру сімейного права Вищої школи адвокатури Катерина Москаленко роз’яснює, що у випадку з вищезгаданою історією вдови військовослужбовця клініка поспішила з відмовою, адже закон набирає чинності лише 23 березня 2024 року. 

До того ж системне тлумачення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)» та пояснювальної записки до нього дозволяє зробити висновок, що у разі зберігання репродуктивних клітин іншими особами, крім згаданих у законі, або якщо військовослужбовці кріоконсервують свої репродуктивні клітини за власний кошт, а не безплатно в порядку, який буде встановлено Кабінетом Міністрів України, їхній репродуктивний матеріал не має утилізовуватись у разі загибелі або оголошення їх померлими. Відтак, пояснює юристка, у цих випадках постмортальну репродукцію проводити можна.

«Якщо Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права військовослужбовців та інших осіб на біологічне батьківство (материнство)” набере чинності в наявній редакції, він дискримінує військовослужбовців та інших згаданих в ньому осіб, що можуть здійснити право на безоплатний забір, кріоконсервацію та зберігання їхніх репродуктивних клітин на випадок втрати репродуктивної функції. Бо тільки репродуктивні клітини визначених в цьому Законі осіб підлягають утилізації. Якщо ж це відбувається за власний кошт, а не в порядку, передбаченому законом, або ж, наприклад, цивільна особа кріоконсервувала свої репродуктивні клітини, то вони не підлягають утилізації після смерті такої особи», — зазначає Москаленко.

«Якого милого я маю це зараз переживати?»

З початку повномасштабної війни все більше пар почали звертатися до клінік по послугу кріоконсервації біологічного матеріалу. Це роблять не лише через можливі поранення, які призведуть до втрати репродуктивної функції, а й на випадок смерті коханої людини. Але наразі їх позбавили такої можливості.

Волонтерка Аня Даниленко та військовий Святослав Романчук змогли одружитися лише наприкінці вересня 2023 року, коли чоловіка відпустили у коротку відпустку. Пара звернулася до лікарні, щоби заморозити сперму військового. 28 грудня Святослав загинув на фронті.

Новина про те, що дівчина не зможе скористатися замороженими клітинами, дуже обурила її. Аня настільки приголомшена, що не може говорити про це ні з ким особисто. Всі емоції вона виклала у зверненні до народних обранців: «Якого милого я маю це зараз переживати? Мені привезли тіло коханого в мішку з поля бою, у глині й крові. Мені і так дуже боляче. Чоловік з першого дня війни захищав Україну, мерз і виживав в тих льодяних окопах, бо хотів жити й хотів дітей у вільній Україні. Хотів лишити щось по собі. І ви зараз кажете вдові, що ви своїм законом в березні знищите все, що від нього лишилось? Сходіть на кладовище, послухайте вий жінок, які стоять під прапорами, які тріпотять і кричать від болю. Подивіться мені в очі й скажіть, що ви хочете позбавити мене майбутнього».

Дівчина сподівається, що депутати виконають обіцянку та виправлять закон. Однак саме видалення скандальної поправки не розв’яже проблему регулювання постмортального батьківства.

Постмортальне батьківство

Зараз на практиці посмертне розпорядження репродуктивними клітинами оформлюється або через підписання нотаріально посвідченої заяви, або через укладення договору із клінікою, в якій зберігатимуться клітини. У разі виключення із закону норми про утилізацію клітин після смерті військовослужбовця вдова загиблого, який зберігав сперму безоплатно, зможе використати сперму померлого чоловіка для зачаття та народження спільної дитини, якщо за життя ним була оформлена згадана нотаріально посвідчена заява або укладений договір із закладом охорони здоров’я, каже юристка Катерина Москаленко. 

Та без законодавчого врегулювання постмортального батьківства залишаються інші проблемні питання — наприклад, як визнати дитину такою, що походить від батька, і чи буде така дитина спадкувати, зазначає вона. 

«У нас вже є прецеденти, коли суди визнають народжену посмертно дитину такою, що походить від батька. Але спадкувати така дитина, скоріше за все, не зможе, тому що у нас спадкують лише діти, зачаті за життя спадкодавця. Це прогалина нашого законодавства. Тому необхідно вносити системні зміни до цивільного законодавства, щоби прописати процедуру, якою можна визнавати походження народженої посмертно дитини від батька та наділяти цих дітей правом на спадкування», — пояснює юристка.

Ще одне питання, яке необхідно розв’язати на законодавчому рівні, — що робити з кріоконсервованими яйцеклітинами, адже теоретично може виникнути ситуація, за якої жінка-військовослужбовиця законсервувала свої яйцеклітини.

«Після смерті партнерки її чоловік не зможе скористатись цими яйцеклітинами для зачаття та народження спільної дитини, адже у такому випадку, щоби зачати та виносити дитину, потрібна сурогатна матір, а сурогатне материнство у нас дозволене тільки подружнім парам. Тобто питання постмортальної репродукції у випадку смерті жінки-військовослужбовиці зовсім не врегульоване», — додала Москаленко.Від 29 січня на сайті Верховної Ради зареєстровано два законопроєкти №10437 та №10438, якими пропонується врегулювати питання постмортальної репродукції. Зараз документи направлені на розгляд комітетів. Отже, будемо слідкувати за ситуацією надалі.