Чому росіяни так наполегливо намагаються захопити Соледар і Бахмут та до чого це може призвести

У Соледарі на Донеччині продовжуються бої за місто між українською армією та російськими окупаційними військами. І хоча російські інформаційні джерела вже неодноразово повідомляли про захоплення міста росіянами, станом на вечір 12 січня українська армія ще залишалась у місті та продовжувала його боронити. Однак варто зазначити, що на ранок 13 січня Інститут вивчення війни ISW заявив про те, що російські сили контролюють більшу частину, якщо не всю територію Соледара, і їм, вочевидь, вдалося витіснити українські війська із західних околиць міста. Разом з військовими експертами Заборона розбирається, чому Соледар такий важливий для росіян та що означатиме його здача. 

Чому Соледар важливий для росіян?

Останні декілька тижнів росіяни суттєво посилили свої спроби захопити місто Бахмут, бої навколо якого точаться вже декілька місяців. Захоплення Бахмута важливе для росіян з погляду подальшої перспективи захоплення всієї Донецької області, адже не взявши Бахмут, неможливо просунутись до Слов’янська та Краматорська, які також є цілями ворога. Однак поки що суттєво просунутись у напрямку Бахмута росіянам так і не вдалось. 

Ще одним напрямком, який росіяни почали активно штурмувати в останні кілька тижнів, стало місто Соледар, розташоване північніше Бахмута. Наразі окупаційним військам вдалося пробитися в місто, бої точаться безпосередньо у міській забудові. 

«Справа не у самому Соледарі. Зараз лінія фронту проходить через нього, і десь має бути точка докладання сил, — розповідає Забороні ізраїльський військовий експерт Давід Гендельман. — Не те щоб сам собою Соледар мав якесь стратегічне значення. Просто зараз [росіяни] здатні на більш-менш результативні, хоч і дуже повільні дії лише на якомусь одному вибраному напрямку, на вузькій ділянці. В цьому випадку це Соледар-Бахмут. Проте ми бачимо, що той же Соледар вже 4 місяці не можуть взяти. Навіть сьогодні йдуть повідомлення, що він повністю не захоплений, а коли буде захоплений, це означатиме тільки прелюдію і перехід до Бахмута. Тож це все ще дуже довга історія».

Соледар не можна розглядати як окремий напрямок чи населений пункт, який має значення для російської армії. Намагання окупувати Соледар мають для росіян лише одну мету — це ускладнення оборони Бахмута для української армії.

«Соледар — це частина архітектури оборони Бахмута, і повне захоплення росіянами Соледара полегшить захоплення Бахмута, — каже Забороні ізраїльський військовий експерт Ігаль Левін. — За великим рахунком це ніяк не обвалює оборону Бахмута, і це не оточення Бахмута, — але буде втрачено північний фланг оборони і одну з доріг постачання з півночі. Проте це не вплине на стратегічному рівні ані на фронт, ані на захист самого Бахмута».

Захоплення Соледара росіянами та погіршення оборонної ситуації на цій ділянці фронту не означатиме швидкої здачі Бахмута. За оцінками ізраїльського військового експерта Давіда Гендельмана, при продовженні використання тієї ж тактики, що нині російська армія використовує у Соледарі — штурму за допомогою легкої піхоти, — цей процес може розтягнутися на місяці.

Ще однією з причин, чому росіяни так активно та відчайдушно намагаються взяти під контроль цю ділянку фронту, називають особисту відповідальність за цей процес власника приватної військової компанії «Вагнер» Євгена Пригожина. Відомо, що на Бахмутському напрямку воює величезна кількість найманців, у тому числі колишні ув’язнені з ПВК «Вагнер», а сам Пригожин постійно демонструє через медіа свою присутність на фронті.

«Напевно, Пригожин таким чином хоче довести Путіну свою ефективність та професійну придатність», — вважає військовий експерт Ігаль Левін.

Що буде у разі втрати Соледара?

Попри те, що російська армія зазнає величезних втрат, а її рух обчислюється кількома кілометрами на місяць, просування окупаційних військ все ж відбувається. Підтвердження тому — наявність російських військ у межах міста Соледар. Однак, як зазначають експерти, взяття Соледара чи навіть Бахмута не надасть жодної стратегічної переваги російській армії в Україні, адже та тактика, яку нині використовують росіяни, не виглядає робочою у довготривалій перспективі.

«Навіть якщо Соледар та Бахмут буде взято, в цілому це лише означатиме, що українська армія переходить на наступну лінію оборони на донбаському напрямку, зокрема до Слов’янська та Краматорська, — розповідає військовий експерт Давід Гендельман. — Якщо такими темпами ітиме подальше захоплення Донецької області і якщо у них взагалі вистачить сил, то це займе кілька років. Зрозуміло, що стратегічно це не особливо перспективно, але росіяни вважають, що для них захоплення бодай якогось населеного пункту — це вже досягнення, і вони його так піарять. Це ще не масштаб Першої світової, але тактика тут така сама: дуже повільне просування на довгий термін та з великими втратами».

Не менш важливий чинник у питанні перспективи подальшого наступу росіян — людський ресурс. Фотографії з убитими російськими солдатами, що вкрили ледь не все поле під Бахмутом, розійшлися світом. 12 січня радник глави Офісу Президента Михайло Подоляк в інтерв’ю 24 каналу повідомив, що втрати росіян на цій ділянці фронту складають не тисячі, а десятки тисяч осіб за весь період спроб російського наступу.

«Це не тисяча чи дві — це 10, 15 або навіть 20 тисяч (втрат в окупантів) за весь час наступу біля Бахмута та Соледара, — розповів Михайло Подоляк. — Вони там втрати не рахують. Для росіян там принципово захопити бодай що-небудь, щоб можна було два тижні говорити про те, що вони умовно “захопили північну околицю міста Соледар”, що вони “ведуть шалені бої у центрі Соледара”, що це “розв’яже питання війни та миру” і “Україна впаде”».

Можливі подальші дії росіян та українська відповідь

Відомо, що у ході проведення мобілізації до російської армії було набрано близько 300 тисяч чоловіків. Згідно з заявами російського керівництва, половина з них наразі воюють на території України, а інші проходять навчання у Росії та на території Білорусі. 

За словами експертів, з якими поспілкувалася Заборона, керівництво російської армії скоро муситиме прийняти рішення про подальший хід бойових дій та використання цих 150 тисяч мобілізованих солдатів. Можливий вибір: використовувати їх за тим же принципом, що в Бахмуті та Соледарі або створити більш міцне угруповання для спроби чергового масштабного наступу.

«Чи справді вони зможуть зробити щось масштабніше з цими 150–200 тисячами мобілізованих, які все ще не використані, і чи зможуть створити з них якийсь ударний кулак, щоб просуватися якось вигідніше в стратегічному сенсі? Якщо ні, тоді українська армія просто перейде на наступну лінію оборони, а вони продовжать ось таке повільне прогризання…» — каже військовий експерт Давід Гендельман.

Бої під Бахмутом і Соледаром суттєво погіршили життя й українській армії. Попри те, що росіяни зазнають величезних втрат на цих напрямках, українським захисникам там також не легко. Ця ділянка фронту потребує постійного підкидання додаткових резервів задля утримання російського наступу, і цей факт, безумовно, заважає українському командуванню готуватись до чергового великого контрнаступу, адже першочергово українські резерви готувались саме для контрнаступу.

«Зараз ця ситуація — як два боксери, які вперлися в клінчі і ніяких значних ударів з великим розмахом завдати не можуть, а просто б’ють один одного з боків, — каже Давід Гендельман. — Звісно, для солдата на лінії фронту це так не виглядає, бо вони зазнають великих втрат. Але у стратегічному сенсі зрозуміло, що це вкрай невигідно для обох сторін. Все питання у найближчих кількох місяцях: у кого вийде першим накопичити достатньо сил для вирішального наступу чи контрнаступу».