У США заявили про намір Росії розмістити у космосі ядерну протисупутникову зброю. Щоправда, конкретики немає, тож тут може йтися як про виведення у космос ракети з ядерним зарядом, так і про космічний апарат з ядерною силовою установкою. Перше прямо заборонено міжнародними договорами, а от друге наразі не є проблемою, якщо використовується у мирних цілях. Та увесь світ розуміє, що РФ плювала на міжнародні договори, ну і де Росія, а де — мирні наміри. Тому непокоїтися все ж є причини.
Більш детально про потенційну зброю та наслідки розміщення ядерки у космосі Забороні розповів аналітик з питань космічної діяльності, ексрадник голови Державної космічної агенції України Андрій Колесник.
Ядерний заряд у космосі: наслідки для людства
Коли пролунали перші заяви щодо підготовки Росії до розміщення ядерної зброї у космосі, люди почали уявляти, що над землею нависнуть ядерні бомби чи ракети з ядерним зарядом. Таке можливо?
Однозначно сказати важко, оскільки західні ЗМІ по-різному трактують інформацію. У самій же Москві це ніяк не коментують. Тому мені здається, що підозри щодо розміщення Росією ядерної зброї небезпідставні. Але також є ймовірність, що в Кремлі грають на підняття ставок, щоб вийти на прямі переговори зі США.
Чи взагалі можливо вивести ядерний заряд у космос і підірвати? Звичайно. 1962 року були випробування, коли США підірвали ядерний заряд потужністю майже півтори мегатонни на висоті 400 км над поверхнею Землі. Це продемонструвало, наскільки вразливі космічні апарати на навколоземній орбіті під час такого вибуху. Але тоді був лише початок космічної ери, супутників було не більше трьох десятків. У результаті вибуху вийшло з ладу близько третини цих супутників.
Тобто можливо, що ракета-носій доставляє ядерний заряд у космос і там вибухає. Або випускає космічний апарат з ядерним зарядом, який може вибухнути по команді з Землі.
Але потрібно зауважити, що після випробувань 1962 року в рамках ООН був укладений міжнародний Договір про принципи діяльності держав у дослідженні та використанні космічного простору, включно з Місяцем та небесними тілами. І там є стаття 4, яка забороняє розміщення та використання ядерної зброї у космосі. У 1967 році Договір був одночасно підписаний у Москві, Вашингтоні та Лондоні, і швидко ратифікований парламентами країн. Цей документ ще називають «космічною конституцією планети Земля». Тобто якщо Росія виведе у космос ядерний заряд, вона порушить цей договір. Але ми знаємо, як РФ ставиться до таких договорів.
Чи є в Росії ракета, що може запустити в космос ядерний заряд?
Звичайно. Ракети-носії були вже у 1962 році. Для того, щоби спрацювала боєголовка потужністю у мегатонну, достатньо звичайних ракет-носіїв, які має сьогодні РФ — наприклад, ракета «Союз», «Протон», або нова «Ангар». Запускати їх можуть з космодрому Плесецьк в Архангельській області. До речі, росіяни не афішують призначення супутників, які запускаються з цього космодрому.
Як ядерний вибух у космосі позначиться на людстві?
Ядерний вибух виведе з ладу велику кількість супутників різного призначення. Якщо у 1962 році їх було близько 30, то зараз на навколоземній орбіті близько 8000 активних супутників. Насамперед росіяни будуть намагатися вивести з ладу військові супутники. Їх набагато менше, але вони продуктивніші для космічної розвідки, захищеного космічного зв’язку або забезпечення навігації.
Що стосується Землі, то під час ядерного вибуху у космосі генеруються потоки високоенергетичних заряджених частинок. Це фактично те саме, що вибухи на Сонці. Тобто вони будуть діяти на радіаційні пояси, які розташовані навколо Землі та захищають її від космічних променів. Звісно, ці частинки будуть збуджувати ці пояси та викликати геомагнітні бурі, потужність яких залежатиме від багатьох факторів. А при великих геомагнітних бурях на Землі можуть виникнути проблеми з енергетикою та зв’язком.
Космічний апарат з ядерною силовою установкою
Інший варіант, який обговорюють експерти, — що Росія може мати космічний апарат з ядерною силовою установкою. Яка загроза може бути від нього?
Ніякої проблеми з використанням ядерної енергії в космосі, тобто космічних апаратів з ядерною енергетичною установкою на борту, немає, якщо йдеться про мирні цілі. Це щось на кшталт мікроядерного реактора, який продукує необхідну енергію для роботи систем, основних приладів та обладнання космічного апарату. Росія з 2014 року розробляє такий космічний апарат. Можливо, вони виходять на завершальну стадію розробок, і це зафіксували західні розвідки.
Чи були раніше такі спроби? Так. У Радянському Союзі та США ще у 1970-х роках були програми з розробки мініреакторів для космічних апаратів. Під час випробування такого апарату у 1978 році сталася аварія з радянським супутником, радіоактивні уламки впали на півночі Канади. Програми з розвитку ядерної енергетики на борту космічних апаратів продовжуються як у Росії, так і в США.
Для чого це потрібно? Наприклад, для можливості вивчати далекий космос. Сонячні батареї можна використовувати тільки у внутрішній частині сонячної системи, а за Марсом вони вже не працюють. Чим більше завдань і наукових приладів, тим більше енергії потрібно. А якщо говорити про місії тривалістю понад 10 років, то потрібне надійне джерело енергії. І ті радіоізотопні таблетки, які зараз використовують у NASA для Voyager, дають необхідну енергію, але на невелику кількість приладів. Вони не настільки потужні.
Утім, ядерну енергетичну установку на борту можна використовувати й у військових цілях. Вона може генерувати необхідну енергію для формування лазерного променя великої потужності. Або іншого електромагнітного променя, що дозволить вибірково знищувати супутники противників у космосі.
Тобто, скоріше за все, мова йде про апарат з ядерною силовою установкою?
Так.
Зоряні війни
Чи є зараз у космосі протисупутникова зброя?
Елементи є. Наприкінці холодної війни в американців була стратегічна оборонна ініціатива, яку ще називали «зоряними війнами». Радянський Союз намагався відповісти на неї. Тоді були достатньо серйозні напрацювання з обох сторін, і Росія продовжила роботи в цьому напрямі. Їхні військово-космічні сили досить серйозно готувалися саме до війни в космосі, але не для того, щоби звідти підтримувати наземні бойові дії. Під час широкомасштабного наступу [на Україну] стало зрозуміло, що у них є дуже велика прогалина в галузі підтримки своїх частин з космосу. Космічна розвідка, зв’язок, система ГЛОНАСС — все це дуже погано спрацювало.
А от протистояння супутникам супротивника для них взагалі не було проблемою. У росіян є хороша технологія, яку вони продовжують розвивати. У них є супутники, які можуть спокійно маневрувати, підходити до супутників супротивника, заважати їхній роботі або шпигувати за ними. Вони постійно запускають такі супутники-інспектори. Є супутники-матрьошки, коли від борту великого супутника відділяється субсупутник, який може випускати щось на кшталт артилерійського снаряда — металеву болванку, здатну рухатися у бік супутника супротивника та фізично вивести його з ладу. Цю технологію вони вже випробовували на старих моделях своїх супутників. Крім того, вони мають протисупутникову ракетну зброю, яку також випробовували, знищивши свій старий супутник у космосі у листопаді 2021 року. Тобто Росія підійшла до «зоряних війн» достатньо технологічно розвиненою, і продовжує вкладати туди кошти.
Якщо космічні апарати з ядерною установкою вже зовсім скоро можуть бути запущені у космос, то чи не варто вже думати про врегулювання їхньої роботи та застосування?
Вже два роки діє відкрита робоча група в рамках комітету з роззброєння ООН, де розробляють принципи виваженої поведінки в космосі. Росія та Китай дуже активно просувають там свої наративи. За підсумками роботи цієї групи у грудні 2023 року Генасамблея ООН мала ухвалити відповідну резолюцію. Але в останню мить Росія відкликала свій підпис, і документ так і не був поставлений на голосування. Це при тому, що усі правки від РФ та КНР були враховані.
Чому вони на це пішли? Їм потрібен сам процес, а не документ. Їм потрібен майданчик, де вони кричатимуть про те, що будь-який комерційний космічний апарат, який працює в інтересах України, буде вважатися законною воєнною ціллю. Це якраз було сказано під час засідання цієї робочої групи. Це елемент шантажу.