Дайджест прогнозів провідних експертів: розширення ЄС, смерть Пригожина, криза в Китаї та чим завершиться контрнаступ ЗСУ

Раз на місяць спеціально для Заборони журналіст та редактор телеграм-каналу Fintech Wave Андрій Сорокін аналізує матеріали провідних медіа та аналітичних центрів, аби з’ясувати, що чекає світ найближчим часом. Цього разу: коли ЄС прийме нових членів, що буде після смерті Пригожина, як криза в Китаї може вийти за його межі та як тепер на Заході оцінюють перспективи контрнаступу ЗСУ.

ЄС: реформи та нові члени

Глава Євроради Шарль Мішель заявив, що ЄС має бути готовим до подальшого розширення до 2030 року. «Це буде важко, це буде складно, іноді болісно для майбутніх держав-членів та для ЄС. Але внесемо ясність. Якщо ми хочемо, щоб нам довіряли, ми маємо говорити про терміни», — сказав він, виступаючи перед представниками країн-кандидатів.

Однак у Єврокомісії заперечують наявність конкретних термінів для ухвалення нових країн-членів. «Ми зосереджені не на датах, а на тісній роботі з країнами-кандидатами задля підготовки до вступу до ЄС», — уточнила заступниця спікера Єврокомісії Дана Спінант.

Розбіжності між євробюрократами викликали чергову дискусію щодо реальних можливостей прийняття до ЄС нових членів.

Розширення ЄС обговорюють серйозно, запевняє співробітник Центру досліджень Європейської політики Стівен Блокманс. Причому каталізатором стало повномасштабне вторгнення РФ до України — до цього сама ідея була практично мертвою, констатує він. Експерт визнає, що це буде непростим політичним рішенням. Однак воно дозволить відтіснити Росію — особливо на Балканах, де вона може дестабілізувати ситуацію (наприклад, аби відвернути увагу від війни в Україні). Такий крок переважить усі аргументи проти розширення — аж до великих витрат ключових країн-донорів ЄС на підтримку України. Блокманс визнає, що її членство також спричинить дебати навколо Єдиної сільськогосподарської політики Євросоюзу. Проте з Україною у своєму складі ЄС може стати глобальним гравцем на продовольчому ринку.

Розширення необхідне, і воно тільки зміцнить ЄС, вважає оглядач Financial Times Мартін Сандбу. Він не сумнівається, що лідери ЄС розпочнуть переговори з Києвом: по-перше, Україна «досить добре виконує свою домашню роботу» (йдеться про виконання вимог до кандидатів); по-друге, контрнаступ зіграє свою роль — країну захочуть винагородити у разі успіху чи не посилювати її проблеми у разі невдачі. «Питання не в тому, чи почнуться переговори, і навіть не в тому, як і коли вони закінчаться, а в тому, як вони перетворять блок», — пише Сандбу. За його словами, це стосується таких напрямів:

«За останні три роки кризи [пандемії] ЄС став згуртованішим. Але ця реактивна єдність може бути нічим у порівнянні з цілеспрямованим стрибком, який лідери ЄС збираються здійснити до кінця десятиліття», — вважає оглядач.

Неповноцінна євроінтеграція будь-якої з країн-кандидатів буде лише на руку Володимиру Путіну. Про це у коментарі Politico заявив неназваний високопоставлений дипломат ЄС. Приводом стали слова президента Франції Емманюеля Макрона, що через майбутнє розширення ЄС має бути «сміливішим і погодитися на велику інтеграцію в деяких питаннях, і, можливо, на багатошвидкісну Європу». На думку неназваного дипломата, така практика лише посилить тиск РФ на ці країни.

ЄС зможе прийняти нових членів до 2030 року, якщо витратить сім років на реформи та підтримку країн-кандидатів. Такий висновок випливає зі слів голови Комітету із закордонних справ Європейського парламенту Девіда Макалістера. На його думку, це реалістичне завдання.

Ентузіазм щодо прийняття нових країн може швидко випаруватися, потрібно діяти оперативно, ще у липні попереджали експерти Європейської ради з міжнародних відносин Петро Бурас та Енджеллуше Моріна. «Скептицизм і побоювання щодо перспектив розширення Євросоюзу все ще сильно поширені, і ці потужні течії неминуче вийдуть на поверхню», — зазначають вони. За їхніми словами, суперечки навколо поставок українського зерна підтверджують це. Тому необхідні «швидкі та сміливі дії»:

Чи варто на них чекати, покаже саміт ЄС у грудні. При цьому балканські країни-кандидати налаштовані скептично. Як пише албанська Tirana Times, 2030 рік — занадто далека для них дата, у той час як Брюсселю вона навпаки бачиться неймовірно близькою.

Смерть Пригожина: громадянська війна та нові ПВК

«Через пів року або Пригожин помре, або станеться другий переворот», — говорив у середині серпня журналіст-розслідувач Bellingcat Христо Грозєв. Довго чекати не довелося: ввечері 23 серпня стало відомо про аварію літака, в якому у списку пасажирів значився засновник ПВК «Вагнер».

Відповідна новина потрапила на перші смуги західних ЗМІ та привернула увагу аналітичних центрів. Обговорювалися різні версії події, але в одному питанні спостерігалася одностайність — а саме в тому, що відповідний наказ міг дати російський президент. Його прессекретар Дмитро Пєсков передбачувано назвав ці припущення брехнею.

Західні ЗМІ та аналітики активно моделюють сценарії того, що буде після смерті Пригожина. Але вони настільки суперечливі, що лише деякі можна сприймати як реалістичні прогнози.

Його смерть ескалує військові дії, застерігає старший науковий співробітник з Росії та Євразії Міжнародного інституту стратегічних досліджень Найджел Гулд-Девіс. «Хоча Пригожин мертвий, Путін залишається у скрутному становищі й перебуває під тиском з боку жорстких силовиків, які вимагають ескалації війни шляхом мобілізації значно більшої кількості людських та матеріальних ресурсів», — вважає експерт.

Вагнерівці можуть помститися за загиблого ватажка та влаштувати громадянську війну в РФ. Про такий сценарій пише старший науковий співробітник Американського інституту підприємництва Майкл Рубін. Він визнає, що Путін недосяжний для бойовиків, однак свій гнів вони можуть спрямувати на російських чиновників. «Уявіть собі загартованих у боях ветеранів, які полюють на поліцейських, мерів, депутатів і міністрів по всій країні. «Якщо “Вагнер” піде цим шляхом, це повільно підірве основу стабільності Росії та принесе в країну відлуння Лівану часів громадянської війни. […] Пригожин, можливо, і мертвий, але Путін незабаром може пошкодувати про свою спадщину», — резюмує Рубін. За іронією долі, раніше він співпрацював з Валдайським клубом.

РФ не відмовиться від використання моделі ПВК, а африканські країни чекає непростий період, впевнена директорка проєкту вивчення транснаціональних загроз Центру стратегічних та міжнародних досліджень Катріна Доксі. На її думку, Кремль знайде більш лояльного та контрольованого керівника для «Вагнера» ​​і може створити нові угруповання, щоб «диверсифікувати цей ринок [з організації політичних переворотів та війн]». Можливе й переформатування самої ПВК. Цей перехідний етап стане «періодом підвищеної невизначеності та ризику» для африканських диктатур, які залежать від вагнерівських найманців. На думку Доксі, західні країни можуть скористатися цим моментом — наприклад, запропонувати інші рішення у сфері безпеки та управління.

Пригожин живий і готується помститися Путіну. Про це можна прочитати у британському таблоїді Daily Mail, який посилається на російського політолога Валерія Солов’я. Він стверджує, що замість ватажка «Вагнера» загинув його двійник, а справжній Пригожин відпочиває на острові Маргарита у Венесуелі. Цю версію навряд чи сприйматимуть серйозно і, швидше, занесуть у розряд конспірологічних. Але поведінка Кремля тільки сприяє розквіту таких теорій: РФ відмовилася допустити Бразилію до розслідування загибелі Пригожина, а його похорон максимально засекретили. Утім, останнє може означати, що російській владі хотілося максимально відвернути від нього увагу. Народні «герої», здатні на збройний заколот, їм точно не потрібні.

Китай: криза всередині та зовні

Навесні західні економісти покладали великі надії на Китай. Очікувалося, що відмова від суворої політики «нульового ковіду» принесе користь не лише країні та регіону, а й допоможе у боротьбі з інфляцією у всьому світі. Наприклад, МВФ розраховував, що Китай та Індія забезпечать більше половини глобального економічного зростання цього року.

Але дива не сталося:

На перший погляд, та сама дефляція — це добре для споживача, адже ціни знижуються. Але у результаті це може призвести до стагнації. Якщо ціни продовжують падати, споживачі менше витрачають. Компанії скорочують виробництво, звільняють співробітників та знижують зарплати. У випадку з Китаєм наслідки вже виходять за межі країни, пояснює Bloomberg:

Китайська криза в перспективі може вплинути на весь світ — і досить по-різному.

Ситуація у Китаї буде лише на руку країнам із високою інфляцією. Про це пише Bloomberg. Зазначається, що ціни виробників КНР скоротилися протягом останніх 10 місяців. Вартість товарів, що постачаються з країни, падає. А для країн, що розвиваються (наприклад, Індії) проблеми Пекіна — це шанс залучити інвесторів, які поспішають залишити Китай.

Криза в КНР негативно вплине на світові фінансові ринки та економічні перспективи США. Так вважає старший науковий співробітник Американського інституту підприємництва Десмонд Лахман. Тим, хто думає інакше, він радить звернути увагу на таке:

Експерт також рекомендує не тішитись позицією Федеральної резервної системи США, яка не коментує китайські проблеми. За його словами, у 2008 році чиновники так само ігнорували ознаки кризи, що насувалася.

Економічні проблеми можуть спонукати Пекін натиснути на Москву. Такий сценарій розглядає старший науковий співробітник Atlantic Council Джозеф Вебстер. Він пояснює це тим, що держави схильні обмежувати зовнішньополітичні амбіції на фоні проблем з економікою. Тому КНР може згорнути підтримку РФ та примусити її до переговорів з Україною. Ось що говорить на користь такого сценарію:

• Китайська делегація брала участь у саміті у Джидді, де обговорювалися умови припинення війни.
• Після пригожинського заколоту Пекін вирішив переглянути свою взаємодію з російською «політичною елітою».

При цьому експерт наголошує, що Сі Цзіньпін може відмовитися від проросійського нейтралітету Китаю лише «неохоче і частково».

Економічний крах Китаю — шанс для покращення екології у всьому світі, вважає аналітик Bloomberg Девід Фіклінг. У статті для The Washington Post він нагадує, що на КНР припадають майже дві третини зростання глобальних викидів CO2. Якщо ж економічна модель країни зайде в глухий кут, «ми можемо стати свідками найбільш різкого скорочення викидів, яке коли-небудь бачив світ». Тільки для Китаю це обернеться катастрофою та людськими втратами, а для решти — глобальною депресією через інтегрованість КНР у світову економіку. Але зниження вуглецевого сліду все-таки важливіше, вважає автор. «При ретельному керуванні цією кризою Китай зможе врятувати себе та світ одночасно», — резюмує він, залишаючи за дужками недавній досвід Пекіна у питаннях кризового менеджменту.

Проблеми Китаю навряд чи обернуться світовою економічною кризою на кшталт 2008 року, запевняє американський економіст та лауреат Нобелівської премії з економіки Пол Кругман. На його думку, керівництво КНР навряд чи адекватно відреагує на труднощі, але решта країн від цього не надто постраждає. Зокрема, наслідки можуть відчути Японія та Китай, але «загальний ефект все одно буде невеликим». Для США економіст бачить плюси, адже криза знизить попит на сировину (особливо нафту), і в результаті може знизити інфляцію. 

Низка аналітиків не сумніваються, що проблеми Китаю ляжуть на плечі його основних торгових партнерів, але не більше. Насторожує інше: наскільки можна довіряти офіційним даним з Пекіна? The Guardian нагадує, що реальні показники можуть виявитися набагато гіршими.

Контрнаступ: нові надії та старий скепсис

На початку вересня ЗСУ прорвали першу лінію російської оборони у Запорізькій області. Після цього західні аналітики та офіційні особи повернулися до активного обговорення перспектив українського контрнаступу.

ЗСУ можуть прорвати наступні лінії російської оборони до кінця року, припустив аналітик розвідуправління Міноборони Трент Мол (ймовірність такого сценарію, на його думку, становить 40–50%). Причому ще недавно він був налаштований більш скептично. Водночас аналітик застерігає, що значна частина російських підкріплень залишається саме на третій лінії.

На Заході необ’єктивно оцінювали зусилля ЗСУ влітку, впевнений старший науковий співробітник із наземної війни з лондонського Міжнародного інституту стратегічних досліджень Бен Баррі. На його думку, поза увагою залишалися «набагато менш висвітлювані, хоч і не менш значні зусилля» — наприклад, атаки українськими дронами по РФ та окупованих територіях, а також по логістичних вузлах росіян. «Україна явно прагне глибокого бою — у поєднанні з неодноразовими атаками вздовж протяжної лінії фронту, щоб довести російські війська до переломного моменту, коли бойова міць і моральний дух почнуть падати», — стверджує Баррі.

Успіх контрнаступу залежить від вогневої переваги, йдеться в доповіді британського Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI). Тому Україна має забезпечити виробництво боєприпасів та запасних частин для консолідованого артилерійського парку, а її партнери — його створення. Інакше це знизить шанс на успіх наступного року, вважають у RUSI.

Понад усе Україні потрібен час, пишуть експерти Джорджтаунського центру безпеки та нових технологій Маргарита Конаєва та Оуен Деніелс. На їхню думку, прискорення просування ЗСУ ускладнюється такими факторами:

Експерти наголошують, що це не означає, що українські військові зазнають невдачі. Все впирається у терпіння партнерів Києва, поки ЗСУ намагаються вимотати супротивника. «Захід має серйозно переглянути свої очікування так, щоб вони відповідали реальності, яка полягає в тому, що Україна вступила в боротьбу на виснаження», — пишуть автори. За їхніми словами, для цього країни НАТО мають продовжити постачання зброї та надати Києву політичну та військову підтримку, розраховуючи на довгострокову перспективу.

Звучать і менш оптимістичні думки та оцінки.

Ніщо не говорить про неминучий крах російських сил, вважає старший консультант аналітичного центру Chatham House Кір Джайлз. За його словами, РФ впевнена у можливості «затягнути конфлікт», сподіваючись на розпад західної коаліції. «Російський диктатор активно готується до тривалої війни і, схоже, переконаний, що демократичний світ врешті-решт втомиться підтримувати Україну», — вторить йому аналітик Atlantic Council Пітер Дікінсон.

Союзників України та РФ об’єднує одне: ніхто не вірить, що одна зі сторін здобуде повну перемогу, констатує оглядач Politico Джеймі Деттмер. Але якщо Китай здатен отримати з цього зиск, то для Заходу тривала війна небажана — звідси постійні дискусії щодо переговорів, пише журналіст. На його думку, вони можуть призвести лише до тимчасового заморожування конфлікту, який все одно продовжиться. Тому українські союзники мають вигадати щось дієвіше.