24 лютого в Україні почалося повномасштабне вторгнення Росії. В перший день російські морські війська захопили острів Зміїний у Чорному морі. Тоді офіційно повідомили, що на острові було вбито 13 прикордонників. Крім них територію Зміїного обороняли підрозділи 35-ї окремої бригади морської піхоти, але про їхню долю певний час не було відомо нічого. Та вже 26 лютого виявилося, що українські військові живі та перебувають в полоні у росіян. Заборона поговорила з дружиною одного з полонених піхотинців Наталією Зазян, яка намагається повернути свого чоловіка додому.
Артур Зазян — 31-річний сержант 35-ї окремої бригади морської піхоти ім. контрадмірала Михайла Островського. З 20 серпня 2021 року він служив на посаді командира транспортного відділення зенітної самохідної артилерійської батареї. А вже на початку 2022 року, 5 січня, його підрозділ направили нести чергування на острові Зміїний.
24 лютого о 6 ранку на телефон Наталі Зазян, дружини Артура, прийшло повідомлення. Чоловік попросив її берегти себе та дітей, і в разі чого — сховатися у підвалі.
«В той самий час мені зателефонували зі школи і сказали, що заняття скасовуються. Артур до останнього не пояснював, що відбувається, лише вдень сказав, що тепер точно почалася війна, а їх оточили. З повідомлень я зрозуміла, що їм ще о шостій ранку пропонували здатися, але чоловік написав, що на полон вони не згодні, і тому обороняли острів, доки не закінчились боєприпаси. А потім зв’язок із ними припинився», — розповідає Забороні Наталя Зазян.
Ввечері того ж дня президент України Володимир Зеленський заявив, що всі захисники острова Зміїний загинули і що їх було тринадцять. Але про морську піхоту він не сказав ані слова.
Читати більше новин в Telegram
Артур Зазян з дружиною Наталею та дітьми. Фото надане Наталею Зазян
Наталя не змогла повірити, що її чоловік мертвий.
«Я плакала цілий день, — розповідає жінка. — Разом з іншими родичами ми потім написали безліч коментарів на офіційних сторінках у фейсбуці. Пояснювали, що там були ще воїни, намагалися дізнатися, де вони. Розповідали, що на острові було більше людей. Нам писали, що ми боти і все вигадуємо. Потім хтось порадив мені подивитися російські канали. Ось там 25 лютого ми і побачили їх живими. Показали, що 82 полонених українці з острова Зміїний перебувають у Севастополі, в Криму».
На російському телебаченні говорили, що захисники острова Зміїний не захотіли битися з росіянами та перейшли на сторону окупанта. Мовляв, в Україні їх «похоронили заживо» — аж он вони, живі та раді, що їх прийняла Росія. В Україні натомість всі тільки й говорили про запис, зроблений під час осади острову. На вимогу російського військового корабля здатися один із прикордонників відповів вже легендарним: «Русский военный корабль, иди нахуй!».
Артур Зазян на острові Зміїному. Фото надане Наталею Зазян
Наталі невідомо, скільки людей точно було на острові, але з тих, кого показали на російських телеканалах, родичі впізнали 49 хлопців з 35-ї бригади. Зазян зверталася до військової частини, де служив її чоловік, але там з нею ніхто не спілкувався. Лише матері Артура пояснили, що не впізнали усіх воїнів по відео до кінця, тому нічого конкретного сказати не можуть.
«Я розумію, зараз воєнний стан, тривають перемовини з РФ. Я не звинувачую нікого і була б рада хоча б маленькому повідомленню, надії, що мого чоловіка повернуть з полону. Це дуже важливо зараз, особливо для родичів. Ніхто нічого не знає. Ми розуміємо — це довгий процес, але готові чекати», — пояснює жінка.
27 лютого російські ЗМІ записали відео з полоненими та заявили, що українська влада забула про своїх військових. В генштабі Збройних Сил України повідомили, що на чоловіків можуть тиснути і попросили не вірити тому, що вони можуть сказати на камеру.
Інфографіка: Сніжана Хромець / Заборона
Зараз Наталя Зазян разом з іншими родичами надсилає запити в різні служби, аби привернути увагу до цієї ситуації та повернути військових. В розмові з Забороною жінка говорить, що багато родичів бояться розповсюджувати інформацію на загал.
«Ми всі розуміємо складність ситуації, але також розуміємо: якщо будемо мовчати, то про них забудуть. Тому хочемо, аби цим питанням теж опікувалися. Ми їх впізнали, вони живі — це найголовніше. І я не зупинюся, зроблю все, що від мене потрібно. Наші діти чекають батька. Я не змогла сказати їм, що батько помер. Вони знають, що все добре і тато працює», — каже жінка.
Артур Зазян з дітьми. Фото надане Наталею Зазян
Що кажуть офіційні представники?
Офіцер служби зв’язків з громадськістю 35-ї бригади Сергій Козачинський пояснив Забороні, що на початку війни деякі підрозділи з бригади дійсно чергували на острові Зміїний.
«На жаль, не можу говорити про кількість воєнних. Особовий склад наших морпіхів зараз перебуває у полоні і ми на етапі обміну полоненими. Скажімо так: ми не хочемо їм нашкодити та, крім цього, маємо свою стратегію», — розповідає Козачинський.
Козачинський підкреслює, що російські пропагандистські ЗМІ опублікували відео, де наче передають полонених українській стороні та дають їм в дорогу сухпайки. Але до сьогодні передача військових не відбулася.
«Військовим ніщо не загрожує. Однак ми чекаємо наказів від нашого керівництва і не знаємо, коли вони остаточно домовляться», — каже офіцер.
В прикордонній службі України пояснили, що інформація про 13 загиблих прикордонників озвучувалася на основі попередніх даних, які були отримані в момент атаки ворога на острів Зміїний.
Зв’язок з островом зник через знищенні російськими військами комунікації. Тому до острова направили пошуково-рятувальне судно «Сапфір», щоб евакуювати вбитих і поранених. Але під час виконання місії корабель під прапором РФ перекрив прохід «Сапфіру». Після цього зв’язок з екіпажем корабля «Сапфір» теж було втрачено.
9 березня стало відомо, що російські військові примусово ведуть рятувальне судно «Сапфір» в окупований Севастополь — про це повідомив капітан українського корабля.
«Зараз ми підключили міжнародні гуманітарні місії, аби отримати список всіх хлопців, які перебувають у ворога», — пояснив речник Голови Державної прикордонної служби України Андрій Демченко.
