Австралійська армія опублікувала розслідування про військові злочини бійців свого елітного підрозділу SAS в Афганістані з 2005 по 2016 рік. Новобранців навчали вбивати, змушуючи тренуватися на полонених і цивільних — це називали «хрещенням кров’ю». Жертвами стали 39 людей, зокрема жінки й діти. Журналіст Заборони Самуїл Проскуряков розповідає, як офіцери заохочували насильство й чому серед австралійських військовослужбовців зросла кількість суїцидів після публікації розслідування.
19 листопада Сили оборони Австралії — скорочено ADF — опублікували доповідь про військові злочини своїх солдатів у Афганістані з 2005 по 2016 рік. Бійці елітного спецпідрозділу SAS неодноразово стріляли в спину цивільним, а в рапортах пояснювали свої дії підозрою, що жертва хотіла дістати зброю. В інших випадках військові зв’язували бранців і катували їх впродовж декількох днів, після чого страчували пострілом у голову або перерізали горло.
Розслідування почалося у 2016 році, після звіту соціологині Саманти Кромпвец. Вона досліджувала культуру сил спеціального призначення на замовлення армії. Спілкуючись із військовослужбовцями, Кромпвец дізналася про обряд «хрещення кров’ю», коли офіцери елітних загонів SAS змушували новобранців вбивати полонених або беззбройних цивільних. Зокрема, соціологині розповіли, як бійці перерізали горло двом 14-річним підліткам, яких австралійські солдати запідозрили в симпатіях до терористичного руху «Талібан».
«Хлопці жадали крові. Психопати. Абсолютні психопати. І ми їх виростили», — розповів анонімний співрозмовник Кромпвец у SAS. Соціологиня доповіла про це командуванню армії.
Австралійська влада заявляє про 23 підтверджені епізоди, у яких фігурують 25 чинних і колишніх військовослужбовців. Інформацію, отриману від Саманти Кромпвец, доручили перевірити судді й помічнику генерального інспектора збройних сил Австралії Полу Бреретону. Його команда зібрала свідчення понад 420 людей, експерти вивчили 20 тисяч документів і майже 25 тисяч фотографій. Остаточний звіт займає понад 400 сторінок, але більша його частина засекречена.
Більшість вбивств припадають на період із 2009 до 2013 року. Автори розслідування підкреслюють, що жоден із цих інцидентів не можна трактувати як «спірні рішення, прийняті під тиском у запалі бою». Адже всі жертви, серед яких «військовополонені, селяни й цивільні», або взагалі не воювали, або не брали участі в бойових діях на момент вбивства. У доповіді немає точних подробиць про те, коли, де і як померли люди.
Доповідь підтвердила зв’язок вбивств із посвятою в спецсили шляхом «хрещення кров’ю»: новобранці за наказом командирів патрулів стріляли в полоненого, щоби вчинити своє перше вбивство. «Як правило, командир патруля стежив, аби жертва не втекла, а підлеглому віддавали наказ вбити цю людину. Після цього поруч із тілом залишали «підкидьків» [зброя, яку клали поруч з убитими для створення видимості бою і приховування злочину — прим.] і створювали прикриття для рапортів і відвернення уваги. Усе це підтримувалося «кодексом мовчання», — ідеться в розслідуванні.
Один з інцидентів згадується в документі як «можливо, найганебніший епізод у військовій історії Австралії». Проте подробиці не розкриваються. Відомо лише те, що подія відбулася у 2012 році. Імена ймовірних фігурантів приховані, оскільки їхня вина поки не доведена.
Бійці SAS мають репутацію досвідчених професіоналів, готових до найскладніших завдань. Спецпідрозділ виконував бойові завдання у В’єтнамі, Іраку та Афганістані, без втрат евакуював 455 австралійців та мешканців інших країн з охопленої вуличними боями Камбоджі 1997 року в рамках операції Vista. Однак, як показала «афганська» доповідь, щонайменше одному з підрозділів SAS притаманна жорстока культура, де офіцери заохочують насильство над військовополоненими й беззбройними заради гарту новобранців.
У військових злочинах запідозрили, зокрема, найвідомішого ветерана спецсил. Це 42-річний Бенджамін Робертс-Сміт — ветеран SAS, людина, яка отримала найбільшу кількість нагород серед нині живих австралійських солдатів. Він нагороджений, зокрема, австралійським Хрестом Вікторії — найвищою відзнакою країни. Робертс-Сміт, який пройшов шість відряджень до Афганістану, звільнився з армії у 2013 році. Через п’ять років кілька австралійських видань написали про його причетність до військових злочинів проти афганців, за що ветеран подав до суду за наклеп. Аби покрити судові витрати, Робертс-Сміт позичив у австралійського медіамагната Керрі Стокса майже 2 мільйони доларів під заставу своїх медалей. 19 листопада, після виходу доповіді Бреретона, ветеран підтвердив, що став фігурантом розслідування.
Армія Австралії розформує один із підрозділів SAS, бійців якого запідозрили у вбивствах афганців. Це саме той підрозділ, у якому служив Бенджамін Робертс-Сміт. Прем’єр-міністр Австралії Скотт Моррісон пообіцяв притягнути винних до відповідальності: розслідуванням на основі деталей звіту займеться спеціальний прокурор. Влада Афганістану назвала описані в доповіді злочини «незбагненними», але жодних вимог або умов не висувала. Президент Афганістану Ашраф Гані заявив, що зідзвонився з Моррісоном, і той висловив свої «глибокі співчуття». У звіті автори рекомендували австралійському уряду виплатити компенсації сім’ям жертв.Звіт Бреретона журналістам представив командувач австралійською армією Ангус Кемпбелл 19 листопада. Він вибачився перед афганським народом і пообіцяв боротися з «культурою сили» в спецпідрозділах.
В Австралії почастішали самогубства серед чинних і відставних військових після того, як командування опублікувало звіт. Зафіксовано щонайменше дев’ять випадків: вісім чоловіків і одна жінка у віці від 20 до 50 років. Серед них були й ті, хто відслужив в Афганістані. У всіх випадках причина суїциду не розкривалася, проте журналісти та військові експерти припустили, що до такого рішення ветеранів підштовхнув критичний звіт уряду. Також різко підскочила кількість військових, які телефонують на гарячу лінію підтримки.
«Людей, які є самодостатніми, тобто незалежними від думки оточення, дуже мало. Навіть серед ветеранів. Нам важливо, що про нас думають рідні, близькі, колеги на роботі та суспільство. Ветерани пишаються своєю службою. Їм казали, що вони роблять добру справу, що вони молодці. Аж поки не публікують звіт, ЗМІ й телебачення розкручують цю тему, починається критика й тиск на військових. Це викликає шалений стрес і сумніви в собі, навіть якщо людина нічого поганого не зробила», — пояснила Забороні психологиня Олена Бутник, яка працювала з українськими ветеранами війни на Донбасі у 2014-2017 роках. На її переконання, у такій ситуації варто підтримати військових, давши зрозуміти, що резонанс стосується конкретних бійців, а не армії загалом.
