«Ердоган запровадив суперпрезидентське правління — уся влада в його адміністрації». У Туреччині відбудуться вибори — від них залежить, чи стане у світі на одну авторитарну країну більше

У 2023–2024 роках у країнах-партнерах України відбудуться парламентські чи президентські вибори, від яких залежатиме підтримка нашої держави у війні з РФ. Заборона розпочинає серію матеріалів, де аналізуватиме, як зміна політичного ландшафту вплине на російсько-українську війну і, звичайно, на самі країни, де відбуваються вибори. Перший текст — про Туреччину (а за мапою нижче можна здогадатися про теми наступних). Чи перетвориться країна остаточно на авторитарний режим, що таке суперпрезиденство і як землетруси впливають на рейтинги Реджепа Ердогана — відповідаємо на ці та ще кілька запитань. 

Ердоган чи Киличдароглу — хто наступний президент Туреччини? Чи є і третій кандидат?

14 травня в Туреччині відбудуться президентські й парламентські вибори. Від результатів голосування залежатиме, який курс обере Туреччина на найближчі роки. 

«Важливу роль відіграє Мухаррем Індже, який в останні дні реєстрації [на вибори] подав свою кандидатуру й відтягнув мінімум 5–6% від Киличдароглу, — зазначає в розмові з Забороною Габер. — Тож, імовірно, у першому турі перемогти не зможе жоден, адже потрібно набрати мінімум 50% підтримки плюс один голос».

Аналітики прогнозують, що боротьба між Ердоганом та опозиційним кандидатом перейде і в другий тур. Передбачити результати, за словами Габер, складно, оскільки є значний відсоток електорату, який не визначився з вибором. Але очевидно, що останніми роками опозиція набирає популярності. 

«Ті, хто голосують за Ердогана, — консервативні й релігійні, націоналістично налаштовані й антиамериканські виборці. За часів економічного підйому це був середній і великий бізнес, — зауважує Габер. — Опозицію підтримують світські турки з вищою освітою, які вимагають захисту прав та демократичних реформ, — молодь або середній клас. Здебільшого це берегова лінія і великі міста — Анкара та Стамбул». 

Ердоган при владі вже 20 років, і, на відміну від Путіна, його рейтинг знижується?

Частково — так.

Минуло майже три місяці після потужних землетрусів на південному сході Туреччини, які забрали десятки тисяч життів і залишили мільйони людей без даху над головою — це не могло не позначитися на рейтингу президента. Почасти проердоганські політики  змогли перекласти провину за руйнування об’єктів на забудовників, які, за версією влади, не дотримувалися технічних норм спорудження.

«Землетрус уплинув на рейтинг Ердогана, але це тимчасове явище. Чиновники швидко заявили про започаткування програми перетворення міського простору: будинки, що споруджені за старими технологіями й не відповідають технічним нормам, мають бути зруйновані, а на їхньому місці побудують нові й сучасні».

При цьому аналітики зазначають, що в передвиборчій компанії Ердогана буде педалюватися реформативність його політики. За час правління Ердогана Туреччина вийшла на інший рівень розвитку — зокрема, влада зробила ставку на розвиток оборонного комплексу в галузі технології.

«Ердоган зміг зробити Туреччину країною, яка будує авіаносці й безпілотники. Це стало важливим фактором зовнішньої політики. І це основний козир [Ердогана] у передвиборчій кампанії», — підсумовує Євгенія Габер.

Однак чинний глава Туреччини відзначився авторитарною політикою. 2016 року, завдяки парламентській більшості на чолі з Партією справедливості та розвитку, Ердоган уплинув на зміни до Конституції щодо розширення повноважень президента. Завдяки цьому він одноособово зміг очолити виконавчу гілку влади — уряд країни.  

«Внутрішні реформи [Ердогана] — це запровадження консолідованої системи політичного переходу на президентську чи навіть суперпрезидентську форму правління, де більшість повноважень і центрів ухвалення рішень зосереджені в адміністрації президента, — наголошує Габер. — Меседж опозиції, окрім повернення до ліберальнішої лінії зовнішньої політики, — це децентралізація влади». 

Скоріш за все, Ердоган знову переможе?

Імовірно (але не факт). 

Турецьке видання Internet Haber проаналізувало 17 різних соціологічних опитувань. Отримані дані свідчать, що Партія справедливості та розвитку (АКК), співзасновником якої є Ердоган, може опинитися на першому місці на виборах, здобувши 33,2% голосів. Водночас Республіканська народна партія опозиційного лідера Киличдароглу може набрати 27,1% голосів.

На думку Євгенії Габер, навіть у разі перемоги Кемаля Киличдароглу на президентських виборах опозиційним політичним силам у парламенті буде складно просувати реформи, якщо парламентська більшість опиниться в руках партії Ердогана.

«Опозиція виступає за повернення до парламентської системи правління. Якщо парламент залишається в руках Ердогана і його партії, внести правки до Конституції Туреччини буде вкрай важко. Для ухвалення правок потрібно 3/5 голосів парламенту, а цього не буде за жодних умов. Що зможе зробити опозиція в рамках тієї системи, яка нині затверджена конституційно, — це посилити державні інституції та громадський контроль над роботою владних установ». 

Чи залишиться Туреччина партнером України?

За будь-яких обставин — так.

Незважаючи на результати президентських і парламентських виборів, відносини між Україною та Туреччиною залишаться партнерськими. Опозиційні політики й провладна більшість мають спільні погляди щодо припинення війни та визнання територіальної цілісності України з боку РФ, упевнена Габер.

«За Ердоганом ми матимемо Туреччину в такому самому форматі. У разі перемоги опозиції країна займатиме лояльну позицію до Заходу — заради інвестицій, зняття санкцій та відновлення дипломатичних відносин. Тоді ми побачимо більше збігів у рішеннях Туреччини й західних країн щодо політики Росії».