

Річ, яка нагадує мені про запах роздягальні спортзалу
На архівному фото невідомого автора юнак у тільнику, схиляючись до вуличної водяної колонки, вмивається і п’є воду. Побачивши це фото на онлайн-аукціоні, я миттєво згадав, як після школи так само пив воду чи мив взуття в одній з таких колонок на шляху додому. Для цього треба було спочатку скинути наплічник у траву і підкотити рукави. Далі повиснути на тугому важелі чавунної колонки, вхопившись за нього правою рукою, допоки ліва долоня не наповниться прохолодною водою з присмаком хлорки. І нарешті великими ковтками втамувати спрагу після останнього уроку фізкультури та привести себе до ладу, щоб вдома не сварила мама. Проте згаданий завдяки фото запах і смак води з центрального водоканалу викликав у мене такий спогад: запах юнацького поту, змішаний із запахом гумових кедів — забутого нічийного взуття, що завжди безпритульно лежало під лавкою в роздягальні шкільного спортзалу. Я придбав цей знімок, не роздумуючи.