Річ, яка нагадує про рану
У Camera Lucida — книжці, яка майстерно описує, чому фотографія стає прихистком мерців, тих, хто вже канув і кого це ще очікує, — філософ Ролан Барт вводить термін punctum. Він називає пунктумом деталь, що пронизує глядача ніби шпильковим уколом, — це рана фотографії.
Коли я дивлюся на це фото, я бачу дві рани: одну фотографія завдає самій собі, іншу — глядачеві. Хто ця жінка на фото? Чи це моя бабуся, чи хтось інший? Я не можу дізнатися це ані за платтям, ані за фігурою. Найгірше, що вже нема тих, хто скаже мені, хто вона. Дурний, дурний я, який почав цікавитися родинною пам’яттю, коли було вже запізно. Залишається придумувати собі втішну відповідь: ця жінка здається мені самою пам’яттю про минуле, яка дуже рідко доходить до нас цілою, без стертого обличчя і дірок.
