Гендерне дикунство в Броварах. Або як журналістка стала загрозою нацбезпеці

Привіт, мене звуть Даша, і я – загроза національній безпеці України. Саме так вважають 42 «обурені читачі», що підписали лист-скаргу на мене до редакції видання, де працюю. Представниця міськради Броварів разом із місцевим священиком звинуватили мене в «пропаганді гомосексуалізму». А релігійна громадська організація підготувала звернення щодо захисту інституції сім’ї до президента, уряду, парламенту та Ради нацбезпеки і оборони (РНБО). Тепер подробиці.

Я – журналістка ресурсу «Гендер в деталях», а також одного броварського сайту. Приблизно рік тому я вела рубрику «Сексуальна освіта», пізніше проводила лекції із секс-освіти для учнівства середніх і старших класів. Аж у якийсь момент до редакції броварського видання почали телефонувати «читачі» із вимогою «зробити щось зі мною».

Серед причин невдоволення «громадськості»: абсолютно нейтральне інтерв’ю з сексологом на місцевому ЗМІ, статті про сексуальну освіту для ресурсу «Гендер в деталях» та репост допису до Дня бісексуальності на моєму особистому Facebook. Пані та панове, що підписали лист-скаргу на мене, вважають, що я пропагую гомосексуальний спосіб життя, а також заохочую дітей до ранніх статевих контактів. Це перекручування і брехня.

Утім, їм, тонким натурам, тепер неприємно читати мої ж новини про всілякі щеплення, тарифи за комуналку, інтерв’ю з видатними містянами й містянками тощо. За майже два роки роботи в гендерно чутливій журналістиці я звикла до подібних випадків. Але одна справа коментарі в соцмережах і зовсім інша – «доноси» в редакцію.

Імовірно, ці люди очікували, що мене або звільнять, або ж змусять прибрати якісь дописи, або змінити власні переконання. Тільки от не склалося. Надто вже мені пощастило з адекватною редакцією, де знають статті 22 і 23 Конституції України (про право на вільний розвиток особистості й рівні конституційні права).

Якби ще рік тому мені сказали, що моя діяльність призведе до такої бурхливої реакції з боку певної частини громадськості, я б не повірила. Але треба знати цю «певну частину».

10 травня цього року один із депутатів міської ради, свободівець, зривав лекцію Amnesty International Ukraine «Наступ на ЛГБТ як форма цензури: досвід Росії». А згодом його однопартієць під час сесії закликав: «Нада кастріровать усіх оцих голубих, і лєсбіянок стєрілізіровать». Далі – цікавіше.

Місцева громадська організація «Духовність», що під своїм крилом об’єднує представників і представниць різних релігій, внесла на чергову сесію міськради проект рішення про те саме звернення депутатського корпусу «до Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Ради національної безпеки і оборони щодо захисту інституції сім’ї в Україні».

Ініціатори звернення, зокрема, просять: виключити з регулятивних правових актів у освітній сфері та з текстів підручників норми й положення про статеве виховання, що мають на меті «подолання гендерних стереотипів». Пропонують заборонити «пропаганду різних видів девіантної статевої поведінки», у тому числі у формі так званих «маршів рівності», «прайдів», «гей-парадів», «фестивалів квір-культури» тощо. Вимагають ухвалити Закон України «Про заборону пропаганди гомосексуалізму». І таке інше.

Глибокому осмисленню цих світоглядних питань міськрада Броварів приділила багато часу. У процесі обговорення депутатський корпус слухає цілі лекції місцевого духівництва на депутатських комісіях. Зокрема, отець Олег Панчиняк (голова ГО «Духовність) розповідає, що «сьогодні сім’я руйнується і нищиться в підступний, прихований спосіб, що називається гендерна ідеологія».

Якби наукові вишукування депутатів та духівництва Броварів виявилися правдою, то ці особи, напевно, претендували б на Нобелівську премію з медицини та інших наук. Зокрема, ці «спеціалісти» стверджують, що дізнатися про сексуальну орієнтацію дитини можна під час УЗД.

Особливо цікаві роздуми отця Романа Лаби, доктора біблійного богослов’я, директора всеукраїнського бюро у справах душпастирства родин при Конференції Римсько-католицьких єпископів України. Спочатку він «лякає» присутніх 58-ма гендерами в американській версії Facebook, мовляв, уявіть, якщо під час сесії замість «пані та панове» озвучуватимуть усі ці гендери!

Тут же для більшого ефекту додає історію Брюса Реймера (американець, який народився хлопчиком, але в дитинстві втратив пеніс, і виховувався як дівчинка). Депутати слухають затамувавши подих. Брюс таки повернувся до своєї біологічної статі (депутати з полегшенням зітхають). Але в 38 років застрелився. Цей приклад використано для критики теорії, що гендер формується під впливом соціалізації. На думку отця Лаби, гомосексуальність – наслідок життєвих травм. А на Марші рівності виходять для того, щоби показати, що бути ЛГБТ означає бути успішною людиною.

Гендерна ідеологія, знов-таки, на думку отця Лаби, пов’язана з неомарксизмом і з’явилася в результаті пошуків нового дискримінованого класу. «Люди на Заході дозволяють себе обманювати, бо вони не знають, що таке диктатура марксизму», – переконаний Роман Лаба.

Переказувати всю його промову немає сенсу. А втім, раптом, під кінець його виступу пролунало й моє ім’я. Мовляв, в Україні є проекти із сексуальної освіти, що «заохочують до раннього сексу та експериментів». І тут заступниця міського голови «по-експертному» зазначає, що це проект… Дарини Мізіної, анонсований у місцевому виданні. А пан Лаба ще й загрозливо додає, що я відверто розповідаю дітям про мастурбацію та пропагую гомосексуальність.

Заради справедливості: я дійсно час від часу проводжу уроки сексуальної освіти. Про мастурбацію розповідаю, справді, але жодна дитина за весь цей час не запитала, що це таке. Знали й без мене. А от пропаганда гомосексуальності – іще один елемент театру абсурду, бо цього питання (зі зрозумілих причин) без дозволу батьків ніхто не підіймає.

Завершилася ця вистава 8 листопада під час чергової сесії міськради. Після обговорення 28 із 30 присутніх депутатів і депутаток проект рішення підтримали. «Не переживайте, он скільки міст таке ж звернення надсилали, хоч би одним відповіли. Ми ж із вами розумні люди, розуміємо, що це ні до чого не призведе», – почав було заспокоювати мене один із тих 28-ми.

Тільки от не заспокоїв. Тому що 87 хвилин, витрачених на обговорення цього питання були 87-ма хвилинами гомо- і трансфобії. Тому що депутати бояться протистояти «традиційній більшості», голосуючи за все, що схвалить Рада церков чи їхні відгалуження у вигляді тієї ж ГО «Духовність». Зрештою, тому що театр ненависті й абсурду стає нашою з вами реальністю, а права людини – лише бутафорією.