(c) 2018  ГО “Крос Медіа” – Усі права захищено

Колонка Олени Герасимюк

Кафка би плакав: Праві зірвали лекцію про те, як праві зривають заходи

Не кожен статист зможе підрахувати, скільки лекцій, виставок, презентацій і читань було зірвано представниками організацій, які називають себе націоналістами за останній рік. То лекцію про фемінітиви, які ще Дмитро Донцов вживав у власних статтях, заблокують від власного невігластва, то презентацію книги про сталінські репресії на фестивалі не такого вже й незламного духу зірвуть пацанськими погрозами і радіють, як мавпи – список можна продовжувати хоч до Христового пришестя, але все це зайшло на таку глибину абсурду, що навіть Він вже не розсудить.

Вчора у зоні фестивалю Docudays UA, що знаходиться у креативному просторі IZONE, було зірвано лекцію «Права людини: проблема поширення ультраправих рухів в Україні». Група людей на чолі з лідером «Катехону» Юрієм Ноєвим (депутат від партії «Свобода» у Київраді) та лідером Київського осередку «Правого Сектору» Володимиром Загазеєм прийшла трохи освіжити доповіді та проілюструвати  власним прикладом, в чому ж полягає небезпека неконтрольованих агресивних людей, зібраних в одну ідеологічну групу. Так би мовити, зі своєї ініціативи виступили у ролі «живої бібліотеки» – досить популярного на фестивалі дійства.

Мистецький простір тісно оточила поліція, але десяткам чоловіків та дівчат вдалось прорватись всередину, позривати плакати, а Юрій Ноєвий навіть спробував прочитати міні-доповідь «Про шкоду гейства в Україні». Можна було б поставити крапку на цьому театрі абсурду,  якби в одну мить IZONE не розрізало громовим:

«Ми візьмемо до рук зброю! І не будемо приходити зривати ці збіговиська просто промовами. Ми будемо по вам стріляти! Ми звідси не підемо, поки ви нас не почуєте. Це наша земля!»

Що було далі? А нічого! Нічогісінько! Один із лідерів відомої силової організації Володимир Загазей перед купою поліції та свідків, на десятки камер пригрозив громадянам України масовими вбивствами і спокійно залишив межі арт-простору. З історії та розповідей репресованих рідних я пам’ятаю, що масовими вбивствами українцям погрожували не один раз: це були сепаратисти, НКВД-исти, фашисти, царська поліція врешті решт. Але українець може погрожувати українцю тільки в одному випадку – якщо хтось із них зрадив інтереси своєї держави і з потом на чолі працює на дестабілізацію всередині країни. Прийти на спільну, вільну для кожного територію і заявити про власність на неї? А це вже нагадує відомий анекдот про зайду, який повісив на стіну свої лапті і виганяє з хати господаря.

Кількість повідомлень про зірвані акції зашкалює і поволі перетворюється на білий шум. Але у цій конкретній ситуації спрацьовує проста, нещадна логіка: якщо поруч із тобою (я про Ноєвого і Загазея, які дозволили собі погрожувати людям) стоїть поліція, і у тебе з поліцією чи його начальством є спільні інтереси, боятись нічого – погрожуй, ламай, бий. Після подій у IZONE з’явились свідчення потерпілого, який стверджує, що з місця проведення лекції його «вели» до метро четверо невідомих чоловіків, напали зі спини, залили обличчя перцевим балоном і благородно покоцали ногами. Все дозволено, все можна, поки є «криша» і ти тримаєшся точно окресленої сфери інтересів. До цієї сфери інтересів завжди входять влада та гроші, але майже ніколи – закон і безпека пересічних громадян. Плювати на пересічних громадян, берегині ще понароджують.

Для паралелі, члени «Золотого світанку» – популярної, хоч і неоднозначної грецької партії, погляди якої дуже схожі на погляди наших героїв, теж неодноразово порушували порядок. Але є суттєва різниця – вони за це поплатилися згідно з чинним законодавством. Договорняки договорняками, куми кумами, та навіть попри шалену підтримку серед правохоронців – закон є закон, і його треба дотримуватись. Про нашу країну такого, на жаль, не скажеш.

Я часто думаю, якою в уяві Ноєвого, Загазея, а також їх прихильників постає рівність, що проти неї вони готові іти ледь не хрестовими походами? Вона схожа на монстра під ліжком? Чи на натовп незнайомих мужиків, які гопають в темному переході? Чи як подарунок на новий рік, коли мама усім презентує щось добре і хороше, але однакове, а ти починаєш ревом ревти, бо простого подарунка недостатньо. Просто подарунок це принизливо – треба, аби було більше, краще, ніж у всіх інших. Бо чим же іще домінувати?