«За тушонку в нас ніхто не продається». Херсонці розповідають про виживання і мітинги за Україну під час окупації

1 березня російська армія почала штурм Херсона. Окупанти розстріляли членів територіальної оборони, які намагалися зупинити бронеколону військ РФ. 

Постачання продуктів і ліків з України заблоковано. Попри це, люди продовжують виходити на проукраїнські мітинги з гаслами «Херсон — це Україна» і відмовлятися від російської гуманітарної допомоги. 

Очевидці розповідають також про зруйновані житлові будинки. Наразі з міста складно вибратися. Російські війська вийшли, але прибули Росгвардія і СОБР (Специальный отряд быстрого реагирования), захоплено слідчий ізолятор.

Як замість роботи херсонці ходять шукати продукти, чому навіть в облозі вони поки можуть безкарно кричати «Зеленський — молодець, а Путіну — п*****» в час, коли в області викрадають активістів, Забороні розповіли четверо містян. 

Костянтин Риженко, 27 років, журналіст розслідувального медіа «Херсон Newscity»

Постійно з’являються вкиди про приєднання до РФ і референдум. Тому тут немає цілі завоювати і зруйнувати місто. Попри те, що багато людей виходить на проукраїнські мітинги, до населення намагаються ставитися лояльно. Фізично ніхто не перешкоджає, але людей залякують фейками: від повідомлень, що учасників будуть розстрілювати, до того, що в місто привезли зеків з Криму. 

В перший день на проукраїнському мітингу було близько 7 тисяч людей. Потім все менше, бо треба ще стояти в чергах до магазинів.

Зараз у Херсоні повністю прибрали військових і завезли велику кількість росгвардії і СОБРа. Поки вони тут не освоїлись, не знають, кого де шукати, але вивчають місто. Передумови для переслідувань є. Вони вираховують організаторів і активістів. Сьогодні в одному проросійському пабліку написали, що через мене загинули хлопці з тероборони. Періодично погрожують боти. 

Херсон завжди вважався проросійським містом — вони думають, що Херсон російський, але насправді тут просто російськомовні українці, не менш патріотичні, ніж в інших частинах України. Який у нас план? Чекаємо, що нас все-таки визволять. 

Місто в облозі, починається гуманітарна катастрофа. Виїхати можна тільки в напрямку Криму. Продукти і медикаменти з України завезти неможливо, при цьому нам постійно пропонують гуманіатрку з Росії. Виснажують нас, чекають, поки закінчаться запаси, щоб люди почали брати ту гуманітарку і можна було сказати: ми допомагаємо Херсону, тут тепер буде ХНР. 

Сергій Ільїн, 42 роки, мешканець Херсону

На території обласного військкомату розквартировані СОБР або ОМОН — у них чорна форма, сірі автозаки. Десь о 15 годині я проїжджав велосипедом, бачив, як 5-6 людей з білими стрічками брали мішки і робили кулеметне гніздо. Є інформація, що ОМОН розмістився в ізоляторах тимчасового утримання. Якщо всі дні техніка їхала в напрямку Миколаєва, то сьогодні їде у зворотному.

У місті працює наша муніципальна варта, не дає мародерити. Але тільки нашим. Деякі магазини були пограбовані росіянами.

Щоденно відбуваються проукраїнські мітинги. Ми протестуємо метрів за 50-100 від окупантів. Якщо відстань скорочується, то муніципальна варта або представник окупаційних сил людей розводять. Попереджувальні постріли в повітря були тільки в перший день.

1 березня на наших блокпостах розстріляли людей [учасників територіальної оборони]. Херсонці організували вивіз тіл і поховання. З іншого боку, я бачив сьогодні розбитий камаз росіян з рештками тіл. На мосту, де були бої, раніше теж залишалися тіла їхніх загиблих. 

Наші люди чекають, що завтра-післязавтра Херсон буде звільнений.

Марія, 28 років, невістка учасника Херсонської терооброни

Територіальна оборона була розстріляна в Херсоні у мікрорайоні Шуменський. Люди стояли в парку і при виїзді з міста. Там розстріляли близько 74 осіб [точна кількість невідома: за іншими свідченнями, кількість загиблих коливається від 20 до 50] у парку і загинули люди на виїзді. Людей поховали, але чи всіх опізнали, невідомо. Є люди, яких досі шукають родичі. 

Поранені зараз в лікарні. Батько мого чоловіка теж. В нього поцілили тричі, він втратив око, щелепа і кістка на нозі розтрощені. Настрій у нього бойовий — каже, одужає і піде воювати ще. 

Вероніка, 31 рік, живе в центрі Херсону

Я розкажу, як ми живемо, але на політичні теми говорити не буду. Я чую проукраїнські мітинги, чую, як кричать «Ганьба». Ми не виходимо, бо це небезпечно. Я відповідаю за дитину і батьків старшого віку. Спати ми вкладаємося в ліжко, а вночі переходимо на матрац на кухні. Там немає вікон. 

Роботу нам замінив безкінечний пошук продуктів і ліків. Сьогодні цілий день шукаю таблетки, яких щодня потребують мої батьки, бабуся і дідусь. Склали списки разом зі знайомими з інших районів — якщо щось знаходимо, беремо на всіх. Ми об’їздили приблизно сорок місць у центрі. Щось вдалося роздобути по пластинці, але це не розв’язує проблему. В аптеках про нові поставки нічого не кажуть. Тільки що без зеленого коридору їх не буде. 

З продуктами до сьогодні взагалі було страшно, наприклад, коли стоїш 2.5 години в черзі за батоном. Треба дістати щось із круп, а їх взагалі нема, і борошна нема. Ринки, принаймні в центрі, не працюють. Сьогодні хоч картопля з’явилася з передмістя, кажуть, пропустили кілька машин. Всюди обмеження на кількість продуктів: десять яєць, пакет молока, картопля — 5 кіло. 

По молоко ми прийшли задовго до відкриття магазину, стояли дві години. Були десяті в черзі й купили останній пакет. А в мене дитина — без молока неможливо. Спочатку було безкінечно страшно виходити. Бах-бах-бах постійно. Вікна тремтять. Але у нас велика сім’я, і запасів у нас не було, тож хтось мусив виходити. 

Я не знаю нікого, хто б брав російську гуманітарну допомогу чи хоча б думав про це. Нам це не потрібно. За тушонку в нас ніхто не продається.

@padalka.ira Херсон – місто герой! #окупанты #нетвойне #россия #террористы #українапонадусе ♬ оригинальный звук – ira.padalka