Хіджаб, домашнє насильство та жіночі права: що таке ісламський фемінізм та як він працює в Україні

У мусульманських країнах жінки досі продовжують виборювати базові права — наприклад, у Саудівській Аравії громадянкам дозволили керувати автомобілем лише у 2018 році. На тлі боротьби за права жінок утворився ісламський фемінізм, який сильно відрізняється від європейських течій фемінізму. Українські феміністки часто дорікають мусульманкам за хіджаб, підігравання патріархату чи навіть їзду на електросамокаті. Заборона поспілкувалася з українською феміністкою, мусульманкою Вікторією Нестеренко та пояснює, як це — бути ісламською феміністкою та що це взагалі означає.

Ісламський фемінізм

Іслам з’явився в арабських країнах у VII сторіччі. І це значно покращило  статус жінок. Релігія забороняє вбивство новонароджених дівчат, а саму жінку визнали окремою особистістю. Також жінки тепер могли не погодитися на шлюб, розлучитися за необхідності та отримувати спадок — до появи ісламу спадкоємцями могли бути тільки чоловіки. 

В ісламській спільноті ще за Середньовіччя були ті, хто виступав за поліпшення прав жінок. Наприклад, філософ Ібн Арабі просував ідею, що жінка може досягати високої духовності, так само як і чоловік. У XVIII столітті дочка ісламського реформатора Фодіо Усмана Нана Асмау виступала за підвищення рівня освіченості серед мусульманок. Тоді у дівчат з мусульманських країн практично не було можливості навчатися, оскільки за традиціями разом з хлопцями ходити до школи вони не могли, а спеціальних закладів для дівчат не було. Спочатку Асмау сама навчала людей, а згодом почала передавати свої знання іншим жінкам, щоб ті могли навчати мусульманок по всьому світу.

Про викривлене тлумачення Корану почала говорити іранська поетеса Тахіре. Її можна назвати однією з перших мусульманських феміністок. Жінка вела активістську діяльність — виступала проти багатоженства, носіння чадри та інших обмежень для жінок. У своїй діяльності та виступах Тахіре стикалася з обуренням та погрозами з боку мусульман. «Ви можете мене вбити, коли тільки забажаєте. Але ви не можете зупинити звільнення жінок», — говорила активістка.

Ісламський фемінізм відрізняється від інших течій фемінізму — він зав’язаний на релігії. Тому він не може перекликатися із європейським фемінізмом, адже мусульманки не можуть відстоювати право на аборт або права ЛГБТ-спільноти — це суперечить релігії. Проте є й мусульманки, які борються за права ЛГБТ-ком’юніті, тому все індивідуально. Життя та традиції в мусульманських країнах відрізняються від європейської культури. Більшість питань, які порушують мусульманки у своєму активізмі, у нас майже вирішені. Наприклад, ісламський фемінізм пропагує права жінки на рівне з чоловіком представлення в суспільстві — соціальному та політичному: брати участь у виборах, мати можливість працювати у різних професіях, вільно знімати та надівати хіджаб тощо. 

«Але всіх феміністок об’єднує боротьба з традиційними уявленнями — усі вони хочуть, щоб їхні права дотримувалися і чоловіками, і родичами, і державою. Багато прав, які мають жінки в мусульманських країнах, порушуються традиціями. Наприклад, у Саудівській Аравії жінкам дозволили обиратися в парламент, але дуже мало з них цим правом користуються — не дозволяють родичі, вважають, що це буде ганьбою. Жінки не хочуть втрачати родинні зв’язки і сперечатися. Має минути років 50, щоб у головах не було цих стереотипів», — пояснює Забороні активістка та феміністка Вікторія Нестеренко.

Вікторія розповідає, що найчастіше у своєму активізмі стикається з критикою з боку мусульман. Вони критикують фемінізм, бо, знову ж, асоціюють його з підтримкою абортів та ЛГБТ-спільноти, хоча активістка ніде не озвучувала позицію з приводу підтримки або непідтримки ЛГБТ. Дехто навіть стверджує, що феміністки пропагують інцест — звідки беруться ці наративи та до чого тут Вікторія, дівчина не знає. 

Справа в інтерпретаціях

Іслам — не перша й не остання релігія, яку інтерпретували чоловіки. Християнські, єврейські й буддистські жінки різними способами боролися проти явного і прихованого сексизму у священних текстах і традиціях. Це пов’язано з тим, що там, де є люди, нерідко трапляється сексизм, а сексизм у суспільстві часто перегукується із соціальними інститутами: законом, політикою і, звичайно ж, релігією.

В ісламі є багато різних наук — з вивчення Корану, вивчення прав, хадісів [повчання про життя та слова пророка Мухамеда]. З самого початку, коли з’явився іслам, чоловіки були основним двигуном того, щоб релігія розповсюджувалася та розвивалася. Жінки також брали у цьому участь — після смерті пророка дружини Мухамеда передавали його вислови, розповідали про його життя. Але пізніше мусульмани почали розділятися на різні течії ісламу — зараз їх існує понад 70 у всьому світі. Основа релігії лишається — віра в Бога, його атрибути, писання. Але буденні моменти з приводу життя людей, взаємодії з соціумом тощо люди трактували по-своєму. 

«В таких питаннях виникає багато суперечок. Тобто можна сказати, що з Кораном і хадісами все окей — ісламські феміністки не говорять про те, що вони якось не так перекладені. Ми говоримо, що те, як деякі люди трактують релігію, іноді підриває мозок. Відповіді, знайдені в VII столітті, зараз неактуальні. Тому бачення треба змінювати», — говорить Вікторія Нестеренко.

Одна з основних тез критиків ісламського фемінізму — що іслам дозволяє чоловікам одружуватися з кількома жінками, коли у жінок такої можливості немає. По-перше, як пояснює Вікторія Нестеренко, більшість мусульманських чоловіків мають тільки одну дружину. Але в ісламі дійсно допускається, що чоловік може мати до чотирьох жінок. По-друге, є багато «але»: наприклад, шлюб з кожною з жінок має бути відкритим — чоловік не може одружитися таємно, позашлюбних взаємин у нього також не може бути. 

В ісламі жінка має право бути забезпеченою її чоловіком. Вона не зобов’язана забезпечувати себе і своїх дітей, але вона може працювати. Тоді ті гроші, які жінка отримуватиме, вона зможе витрачати лише на себе і, якщо хоче, на сім’ю — це не заборонено. 

Вчення говорить, що є багато жінок, які не можуть себе забезпечити самостійно — вони є нужденними. Водночас якщо чоловік бере заміж кількох жінок, він зобов’язаний їх однаково любити та забезпечувати. Також багатоженство виправдане тим, що чоловік хоче мати багато дітей, але, знову ж, він має їх гідно забезпечувати.

«Жінка не може мати кількох чоловіків, тому що нібито важко буде зрозуміти, від кого вона вагітна. Однак я думаю, що сьогодні батьківство можна довести багатьма способами, і це питання можна обговорювати й змінювати. Але жінка не несе відповідальності за чоловіка, а чоловік несе відповідальність за жінку та її дітей. Якби жінка могла мати кількох чоловіків, це б змінило концепцію», — каже активістка.

В Україні також є багатоженство, але на релігійному рівні. Тобто чоловік може прийти до мечеті та попросити імама одружити його з кількома жінками. Але якщо в мусульманських країнах жінка в такому випадку захищена законом, то в інших країнах, зокрема й в Україні, це не так і чоловіки часто користуються цим. Наприклад, в Україні ніхто не видасть офіційний документ. Водночас шлюби часто відбуваються таємно, бо суспільство не приймає жінок, які стали другою, третьою або четвертою дружиною. Чоловіки ж у таких ситуаціях не виконують своїх обов’язків. Ісламські феміністки в демократичних країнах відстоюють заборону багатоженства на всіх рівнях.

Також критики часто говорять про те, що Коран нібито дозволяє чоловікові побити жінку, якщо вона його не слухається. Вікторія пояснює, що в Корані дійсно є аят [вірш в Корані], де чоловіку дозволено покарати жінку, якщо вона непокірна. Активістка говорить, що цю фразу часто виривають з контексту. 

«Тут треба ще дивитися на те, як жив сам пророк Мухамед: він ніколи не підіймав руку на своїх жінок. Коли в родині виникає конфлікт, чоловік має сходити до імама в мечеть і спитати, як йому поводитися в цій ситуації. Іслам точно не заохочує домашнє насильство. Більш того, в багатьох ісламських країнах жінка може подати до суду і розлучитися, якщо чоловік її б’є», — говорить Вікторія.

Хіджаб 

Жіночий релігійний одяг — один із найбільш спірних з точки зору європейського фемінізму аспект ісламу. Самі мусульманки також по-різному ставляться до нього. Наприклад, у 2018 році в Ірані відбувалися масові протести проти обов’язкового носіння хіджабу. Іранки виходили на вулиці з непокритою головою, тримаючи на палицях хустку, пов’язану на кшталт прапора. За законами країни, жінкам заборонено ходити з непокритою головою, тому учасниць численних акцій заарештовували.

В Україні інші реалії — тут мусульманкам радше потрібно боротися за право носити хіджаб, ніж навпаки. Для людини, яка звикла жити в ліберальному світі, свобода — це право робити все, що їй хочеться. Свобода для релігійної людини — бути вільною від спокуси, від того, що навкруги є чоловіки, алкоголь, цигарки тощо, пояснює Віка. 

«Все залежить від того, як ти бачиш цю свободу. Деякі феміністки вважають, що релігійний одяг нав’язаний мусульманкам патріархатом і чоловіки в ісламі роблять усе, щоб пригнітити жінку і зробити її покірною. Однак мусульманки сприймають це інакше. Для нас це релігійний обов’язок, бо не чоловік так сказав, а Бог. Для нас закритий одяг — це уникнення об’єктивізації, яку нав’язують в рекламі. Через цей одяг не можна розгледіти сексуальність жінки, бо в ісламі жінка має сприйматися як особистість, а не тіло», — говорить Вікторія Нестеренко.

Українські феміністки також часто докоряють Віці за хіджаб — мовляв, якщо ти феміністка, то зніми його. Однак активістка говорить, що це не більше ніж релігійний атрибут: якщо християнці нормально носити хрестик на шиї, то мусульманці нормально носити хіджаб.

Нещодавно в одній з українських феміністичних груп у фейсбуці розгорілася суперечка: одна з учасниць виклала фото з Подолу, де зображено, як жінки в паранджі катаються на електросамокатах. Жінку не вдоволило те, якщо нібито чоловіки не дозволяють мусульманкам знімати закритий одяг, тоді хто їм дозволив їздити на електросамокатах. Сам допис і коментарі під ним наповнені ісламофобськими упередженнями щодо того, що може і не може робити мусульманка. 

«Звісно ж, іслам не говорить нічого про електросамокати або будь-який інший транспорт — річ, знову ж, у традиціях та законах деяких мусульманських держав. У 2018 році саудівським жінкам дозволили водити автомобіль. Це нісенітниця, але тривалий час жінки могли володіти автомобілем, однак не водити його: колись хтось вигадав, що водіння автомобіля погано впливає на репродуктивні функції жінки. І в деяких мусульманських країнах довго дотримувалися цього твердження», — пояснює Вікторія.

Загалом релігія не забороняє мусульманкам водити автомобіль, їздити на велосипеді або електросамокаті, ходити в ресторан, мати якісь хобі та працювати. Мусульманки — такі ж жінки, як і не мусульманки.