«Хотіли б бачити рідну землю незалежною від московської влади»: за що і чому козаки з Росії б’ються поруч із ЗСУ

Трохи більше ніж два роки тому, 11 серпня 2022 року, було засновано «Російський добровольчий корпус» (РДК) — підрозділ, який воює проти ворожої армії у складі Сил оборони України.

За цей час бійці РДК брали участь у багатьох важливих операціях та битвах з окупаційними військами РФ як на лінії фронту в Україні, зокрема в Бахмуті та Авдіївці, так і на території Росії.

Вони вважають себе справжньою опозицією кремлівському режиму. Про один із підрозділів — Вільно-козачий загін, який воює у складі «Російського добровольчого корпусу», — розповідають «Новини Донбасу».

Вільно-козачий загін

Вони називають себе козаками та воюють у «Російському добровольчому корпусі» на боці України. У Росії їх вважають терористами, а в Україні вони пліч-о-пліч з ЗСУ борються проти ворога.

«Вітаю, мене звуть Роман. Мій позивний “Кубань”. В Україні я вже майже два роки. Сам родом із Кубані, я боєць Вільно-козачого загону РДК. Ми взяли до рук зброю, щоб разом з Україною боротися проти кремлівського режиму за свободу Дону, Кубані, Терека та інших козацьких земель», — розповідає про себе доброволець із Росії.

Після того як він із підліткового віку на рідній Кубані почав цікавитися історією та політикою, зрозумів, що стає все більш опозиційно налаштованим до путінського режиму.

«Десь років о 16 я познайомився з козаками, які казали, що їм теж все це не подобається, не подобається ця влада. Але за фактом це [об’єднання кубанських козаків] було просто структурою, яка приваблювала молодь, щоб контролювати її та не давати робити зайві кроки. Нічого цікавого там для себе не виніс. Це просто діди, які збираються в козацькому штабі, бухають та курять шмаль», — каже Роман.

Чаювання проти Путіна

Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року, Роману, як козаку, віддали наказ розігнати місцевий антивоєнний мітинг. Після того, як він відмовився, козаки донесли на нього у ФСБ. Почалися проблеми в коледжі, і після кількох допитів спецслужб він вирішив покинути Росію.

«Коли поїхав, я твердо вирішив, що я хочу воювати. Я не хочу жити за кордоном, жити в еміграції, мене це не цікавить. Мене не цікавить життя в якійсь там російській опозиційній спільноті. Мене не цікавлять усі ці “чаювання проти Путіна”. Я знаю, що це ні до чого не приведе, як і беззбройні мітинги. Я прихильник реальної війни, реальних дій і тому я тут», — пояснив боєць Вільно-козачого загону РДК.

Роман зрозумів, що хоче вступити до «Російського добровольчого корпусу», до лав Вільно-козачого загону, який офіційно було сформовано на початку 2024 року. Його створили тому, що в РДК було багато козаків, і вони добре зарекомендували себе на фронті.

Ідеологія визволення

«Моя мотивація — це боротьба проти режиму РФ, а боротьба проти режиму РФ можлива лише через визволення української території. Тобто це пазл, який веде до розвалу Російської Федерації. Наша ідеологія, козачий націоналізм, — це ідеологія визволення та боротьби за козацьку націю, бо наші землі зараз, у нашому розумінні, окуповані РФ. А у Громадянську війну 1917–1923 років наші землі були незалежні. Це все — Донське військо, це Кубанський край Кубанського війська», — розповідає військовослужбовець Роман із позивним «Кубань».

За деякими даними, цар Іван Грозний у середині 16 століття як подяку за взяття Казані віддав козакам у вічне володіння річку Дон. Після цього Петро Перший розпочав фізичне знищення донських козаків, різко обмежив їхні права на самоврядування та зменшив територію. Наступні російські правителі були лояльніші до козаків і до революції 1917 року область Війська Донського зберігалася. Радянська ж влада після революції та громадянської війни продовжила те, що почав Петро Перший — знищення донських козаків.

Боєць РДК з українським корінням

Ще один боєць Вільно-козачого загону РДК, Тимофій, народився в Москві й жив там до семирічного віку. Потім із батьками переїхав до Одеси — на історичну батьківщину батька, досить відомого українського та російського художника Сергія Ануфрієва.

«Він [батько] народився в Одесі і, відповідно, у якийсь момент вирішив повернутися до Одеси, України. А я ріс тут доти, доки не поїхав навчатися до університету в Росії. Там розпочав навчання на філософському факультеті», — розповів Тимофій із позивним «Еней».

Тимофій влаштовував філософські конференції та брав активну участь у громадському житті. Коли почалася повномасштабна війна, він вирішив залишити Росію і поїхав до Сербії. Там він брав участь у культурних заходах, читав лекції, і там же познайомився з одним із засновників Вільно-козачого загону РДК.

«По суті, я розумів, що все це має опосередковане значення в порівнянні з тим, що відбувається зараз в Україні, в країні, де я виріс і з якою так чи інакше асоціюю себе, попри наявність російського громадянства», — згадує боєць.

Батьки Тимофія — вихідці з півдня України та Росії. За його словами, в роді були й донські, й запорізькі козаки.

«Я завжди почувався пов’язаним і з Україною, і з Росією, але не міг зрозуміти, хто я такий. Як так виходить? Я не можу повною мірою назвати себе українцем, але й росіянином назвати язик не повертається. Зрештою я дійшов висновку, що насправді я скоріше козак», — пояснює Тимофій.

Російський добровольчий корпус: за що воює?

Бійці Вільно-козачого загону РДК вважають себе нащадками козаків і хочуть відродити цю культуру.

«Справжнє козацтво — це ми. Ми його єдине представництво в сучасності. Ми ведемо боротьбу за визволення нашої рідної землі від лап кремлівських еліт. Ми — відлуння тієї війни, яка продовжується досі», — стверджує «Кубань».

Вони вважають себе нащадками вільних та незалежних воїнів, які протистоять московській владі.

«Це справді люди, які мають козацьке походження та асоціюють себе з козацькою ідеєю. Зрештою, вони хотіли б бачити свою рідну землю незалежною від московської влади. Ми, як і всі бійці РДК, є частиною цього дружнього ордену, але при цьому зберігаємо свою самоідентифікацію як козаків», — пояснює «Еней».

Як Москва використовує козацтво

Російські козачі організації, за словами істориків, завжди були підконтрольні владі. Якщо в Україні це громадські та культурні організації, то в Росії — політично орієнтовані.

«Російське козацтво повністю перейшло на службу до російської влади. Цілком виконує всі забаганки і є ще одним інструментом для впровадження російської внутрішньої та зовнішньої політики, де їм це вдається», — розповідає історик та голова громадської організації «Центр мілітарної історії» Василь Павлов.

Кремль використав козаків як інструмент дестабілізації на Донбасі у 2014 році. Тоді вони брали активну участь у бойових діях на боці так званих «ДНР» та «ЛНР». За словами істориків, козацтво у східних областях України повністю перебувало під впливом російських спецслужб. Ці організації використовувалися для поширення кремлівських наративів, прикритих гаслами про «відродження традицій».

«Багато національно свідомих козаків, які продовжують жити на своїй землі — у сучасній Ростовській області, Краснодарському краї та на Кубані, — дивляться на всю цю “движуху” досить поблажливо», — каже «Еней».

До складу РДК, крім козачого загону, входить бойовий підрозділ карел-націоналістів, який бореться за незалежність Карелії. Також існує окрема група, яка виступає за незалежність Калінінградської області.

«Якщо ми можемо використовувати козаків у такій якості, щоб розколювати єдність РФ і створювати натомість низку незалежних держав — неважливо, національних чи козацьких, — то це буде лише на користь», — упевнений історик Василь Павлов.

Де ведуть бої бійці РДК?

Козачий загін у складі «Російського добровольчого корпусу» брав участь у низці військових операцій.

Роман розпочинав свою службу штурмовиком на Луганщині, під Сватовим. Потім він воював на коксохімічному заводі в Авдіївці, що на Донеччині. Там отримав осколкове поранення.

«Страшно. Перший штурм був у Авдіївці — тоді адреналін зашкалював. Я завжди мріяв вискочити з машини зі зброєю в руках і стріляти з коліна по головному супротивникові. Я це випробував. Я випробував навіть більше у тому штурмі. Але, якщо не вдаватися в подробиці, це була ціла палітра емоцій. Тому всі наші штурмовики — це просто звірі», — розповідає Роман із позивним «Кубань». У складі РДК заходив до Білгородської області РФ, стримував наступ окупантів у Харківській області у травні 2024 року. Остання знакова операція — звільнення від російських військ Вовчанського агрегатного заводу у вересні 2024 року.

«Вони [військові сил РФ] на заводі опинилися у тактичному оточенні. Наша мета полягала в тому, щоб змусити їх до миру», — наголосив «Кубань».

У зачистці Вовчанського агрегатного заводу брав участь і Тимофій. Це поки що його єдина військова операція. Деякі російські військові, які під час штурмів потрапляють в український полон, зрештою переходять на бік «Російського добровольчого корпусу».

«Ми маємо і колишніх співробітників ГРУ, і російську десантуру, і, відповідно, вагнерівців. Це адекватні люди, які усвідомлено зробили вибір перейти на наш бік — на бік України, бік добра», — зазначає Тимофій із позивним «Еней».

Його побратим Роман додав, що до складу їхнього підрозділу входять і колишні бійці «Шторм-Z».

«Як потрапляють [у наші лави]? Ну спочатку висловлюють бажання, потім з ними проводиться бесіда, після чого начальник штабу приймає рішення. Далі, залежно від професійних навичок, вирішується: прийняти їх, не ухвалити чи відмовити», — додав Роман.