«Я думала, що йду на смерть»: як дівчина з М’янми боролася за право на освіту
19-річна Формін Актер, представниця народу рогінджа, змогла стати студенткою Азійського університету для жінок у Бангладеші. Перед цим дівчина пережила погроми рідного селища, втечу з М’янми та рік у таборі для біженців, повідомляє Reuters.
Народ рогінджа проживає на заході М’янми. На відміну від буддистського населення країни, рогінджа сповідують мусульманство. За інформацією ООН, вони є однією з найбільш переслідуваних у світі національних меншин.
Двоє грамотних дівчат на все селище
Формін народилася в мусульманському селищі Hlaing Thi (штат Ракайн), що налічувало приблизно 6 тисяч мешканців. За даними 2015 року, у штаті був найнижчий рівень освіченості в країні та найменший відсоток учнів, що відвідували початкову та середню школу.
Проте Саят Хуссейн, дядько Формін, показав, що протистояти системі – можливо. Він вступив до інженерного коледжу в тогочасній столиці Янгоні. Через два роки коледж закрили, і Саят переїхав до Малайзії, щоби знайти там роботу. Зараз він живе в Норвегії та працює перекладачем.
«Мій дядько навчався, і тому зараз він у Норвегії. Мій батько не навчався, і тому зараз він фермер», – говорить Формін.
Мухаммед, батько Формін, також підтримав бажання дочки: «Якщо ти отримав освіту, тебе поважають. Неграмотні люди повинні виконувати важку роботу, проте освічена людина може знайти комфортну роботу. Я хочу цього для своїх дочок».
У 2012 міжнародна гуманітарна група відкрила в штаті школи для дітей, що хочуть отримати базову середню освіту. 13-річна Формін та її 16-річна сестра Нур Яхан стали єдиними дівчатами в селищі, що закінчили школу.
Батько розповідає, що часто чув від сусідів: «Скільки б ти не дозволяв їм навчатися, вони повинні сидіти вдома та готувати для своїх чоловіків».
Мрії про вищу освіту
У серпні 2017 селище було зруйноване внаслідок збройного нападу м’янмських військових, який ООН класифікує як «етнічна чистка, виконана з наміром геноциду». Того дня Формін повинна була складати іспити з фізики та хімії, щоби вступити в коледж.
Коли дівчина прокинулася, вона побачила, що все селище зайняли солдати, було чутно стрілянину. Упродовж наступних місяців приблизно 80 тисяч рогінджа втекли до сусіднього Бангладешу та оселилися в таборах для біженців.
Школи почали відновлювати роботу через кілька тижнів після нападу, проте батьки Формін боялися відпустити доньку. Проте вони хотіли довести тим, хто не вірив в успіх Формін, що дівчина здатна скласти іспити та навчатися.
Формін із батьком здійснили ризиковану подорож до школи дівчини. Зі 150 дівчат, які намагалися скласти іспит, лише чотири змогли це зробити. Формін була серед них.
«Я думала, що йду на смерть»
Коли дівчина знову приїхала до школи, щоб отримати диплом, збройний напад повторився. Військові руйнували будинки, ґвалтували та вбивали жінок. За оцінками, тоді загинуло не менше ніж 10 тисяч людей. Влада М’янми заперечує організацію нападів на народ рогінджа. Вона заявляє, що військові лише протидіяли атакам мусульманських бойовиків.
Будинок Хуссейнів було зруйновано, і родина втекла до Бангладешу. Формін не знала, що робити. Вона плакала, тому що боялася за своє життя та за мрію вступити в коледж.
«Я думала, що йду на смерть. Думала, що це останній день у моєму житті», – розповідає дівчина. Вона зачинилася у будинку на два дні, проте згодом побачила, що військові почали підпалювати будинки. Тоді Формін та п’ять її однокласниць наважилися тікати.
«Вона не знала дороги. Коли я зателефонувала їй, Формін плакала. Військові були всюди. Я сказала їй просто йти за людьми», – розповідає її сестра Нур Яхан.
Використовуючи ліхтарик на телефоні, що дай їй батько, Формін йшла за натовпом людей, які прямували до кордону з Бангладешем. Дівчина розповідає, що дорогою бачила кілька мертвих тіл. На кордоні Формін заплатила 10 доларів, щоби переплисти через річку на човні. Разом із іншими дівчина дісталася до табору для біженців, який повинен був стати її домом.
Коли Формін зустрілася із сім’єю, з’ясувалося, що її підручники згоріли разом із будинком.
Освіта або заміжжя
Формін та Нур Хаян закінчили школу в Бангладеші. Нур Хаян почала навчати дітей, а зарплатню витрачала на навчання сестри, щоби та могла закінчити вищу школу. Формін вступила до Азійського університету для жінок.
Проте її сестра Нур Хаян не змогла здійснити свою мрію. Батьки змусили її вийти заміж за чоловіка рогінджа з їхнього селища, тому що не були впевнені, що вона вступить в університет та продовжить навчання.
«Я знаю, що її це засмучує. Це й нас засмучує. Я шкодую, що ми поспішили, але зараз ми нічого не можемо вдіяти. Я радію за Формін, але почуваюся винним перед Нур Хаян. Вона досі нас звинувачує», – говорить батько дівчат.
Формін планує вивчати право після того, як впорається з університетською програмою:
«Я – рогінджа. Якщо я стану правозахисницею, я зможу зробити щось для свого народу»
