Усміхнені і добрі обличчя
Ігор Дудник – в «Рівні цензури»

Раз на два тижні в рубриці «Рівень цензури нульовий» Заборона
публікує роботи одного фотографа, художника або колективу.
У них показані історії, що не співзвучні з масовою культурою
чи наражаються на цензуру в ЗМІ і в соціальних мережах.
У цьому випуску – проєкт Ігоря Дудника.

Усміхнені і добрі обличчя. Ігор Дудник – в «Рівні цензури»

Раз на два тижні в рубриці «Рівень цензури нульовий» Заборона публікує роботи одного фотографа, художника або колективу. У них показані історії, що не співзвучні з масовою культурою чи наражаються на цензуру в ЗМІ і в соціальних мережах. У цьому випуску – проєкт Ігоря Дудника.

«Китай вважається дуже зручною країною для фотографії – тут люди настільки звикли до камер, які дивляться на них звідусіль, що не бачать жодної проблеми в тому, що їх хтось фотографує», – каже про свій проєкт Ігор Дудник. Фотограф прожив у Китаї три роки: «Мені було важливо інше – вийти із зони комфорту і перестати дивитися на людей з такою немилосердністю, з якою я їх споглядав раніше. Було бажання передати досвід мого життя в цій країні, щоб кожна людина побачила Китай не крізь призму ЗМІ або міфічних фактів, а очима обивателя, – очима нехай і суб’єктивної, але більш чіткої деталізації речей, заради яких люди хочуть виїхати з України, наприклад, у Китай».

Читайте також


«Рівень цензури нульовий» — це майданчик для відкритого діалогу на складні і табуйовані теми, як-от сексуальність і тілесність, стрес і депресія, війна й ідентичність. Ми не платимо гонорар за публікацію, але допоможемо зробити авторське висловлювання почутим, а також беремо участь в його оформленні. Деталі тут.