Її поховали. Як у Херсоні прощалися з Катею Гандзюк

4 листопада вона померла. Це було схоже на показову страту: 96 днів тому біля під’їзду невідомі вилили літр сірчаної кислоти на Катерину Гандзюк – громадську активістку, депутатку обласної ради, керуючу справами виконкому Херсонської міської ради, радницю міського голови, співзасновницю Агенції громадянської журналістики «МОСТ», помічницю з питань правового захисту управління верховного комісара ООН у справах біженців у Херсонській області. Учора з нею прощався Херсон.

Колишній будинок текстильників приспустив прапори. Труну з тілом загиблої активістки виставили посеред фойє, щоб усі охочі могли віддати останню шану.

У залі грає траурна музика. Відвідувачі мовчать, лише іноді чутно, як хтось схлипує. Біля труни – родичі загиблої. По периметру зали вінки – значна частина від органів влади: міського голови, міської ради, департаменту охорони здоров’я, юридичного відділу… Окремий стіл для квітів. Їх весь час несуть люди.

На площі біля палацу культури стоїть натовп. Дехто вже побував всередині, дехто не наважується зайти.

– Я знав її… – починає Віталій, учасник одеського Автомайдану.

Він приїхав на прощання з іншого міста, але «прощатися» поки не готовий:

– …Не хочеться нічого говорити, – після паузи мовить він. – З іншого боку, треба це якось проговорювати, мабуть…

З цими словами йде подалі від надокучливих питань.

Катерину Гандзюк більшість тут називає просто «Катею». Її ім’я стало називним серед тих, хто вимагає від влади розслідувати напади на активістів.

– Ви всі шестірки ментів! Я інвалід другої групи, мене менти побили, – гомонить чоловік у кепці з написом «FBI».

Він тримає в руках якісь фотографії й намагається їх продемонструвати присутнім на площі.

– Тут похорон, а ви що влаштували? – намагаються заспокоїти його літні жінки з квітами.

Відповідає:
– Я, значить, приходжу до нього на прийом… а мені кажуть, що він на похороні Гандзюк. Це що ж таке. Усе як за радянської влади, – не втомлюється людина в кепці.

Чоловік у камуфляжі нервує:
– Я оце зараз зніму шеврон і піду все йому поясню.

– Та навіщо, йому ж це й потрібно – він міський божевільний, – зупиняють його знайомі.

Один із них тримає в руках портрет Каті. Вона спирається на лікоть і задумливо дивиться в камеру.

Офіціоз

Офіційна частина церемонії прощання триває півгодини. Ведуча зачитує життєвий шлях померлої – народилась 1985 року, закінчила школу, університет. Згодом очолювала міську «Молоду Батьківщину», займалася громадською діяльністю, вчилася в аспірантурі. Мала чоловіка. Дітей не було.
Міський голова Володимир Миколаєнко коротко висловлює співчуття. Головний лікар Херсонської обласної лікарні називає батька Катерини – Віктора – чудовим хірургом і обіцяє підтримку.
Виступи короткі, щирі та загалом не політичні. Лише один із ораторів звинувачує у вбивстві Гандзюк «систему»:
– І ми винні в її смерті. Бо поводилися пасивно і отже були частиною цієї системи, – розпачливо каже він.
До мікрофона підходить священик.
– Я розповім вам одну історію, – каже він після традиційного вітання «Слава Ісусу Христу». – Одного разу я їхав на схід і мав великий вантаж. У моєї машини відламалося півресори. Ледве доїхав до Запоріжжя й намагався там відремонтувати автомобіль. Написав в інтернеті: допоможіть, будь ласка. Катерина Вікторівна відповіла, що до мене зателефонують люди, які допоможуть. Цілий день ми намагалися купити цю деталь.
Священик говорить швидко, не так, як заведено на проповіді:
– А мене чекали. Державна служба з надзвичайних ситуацій організувала місце, де можна провести богослужіння. Але Катерина якось в’яло вирішувала мої проблеми, хоча я знав, що вона зазвичай вирішує все швидко. Пізно ввечері ми поремонтувалися, але їхати вже не було сенсу. Ми лишилися в Запоріжжі, увімкнули телевізор і побачили, що в тому місці, де мало відбуватися богослужіння, – був обстріл. Прилетів снаряд і того мнсника, з яким ми домовлялися про службу, вбило. Виходить, вона врятувала мені життя.
Прощання з Катериною проходить під пісню «Пливе кача». Жодних гасел не лунає.

Губернатору вхід заборонено

– Пішов геть звідси! – друзі Гандзюк закривають прохід голові херсонської облдержадміністрації Андрію Гордєєву. – Тебе нормально попросили – пішов геть!
Гордєєв мовчки стоїть і дивиться на тих, хто не дає йому пройти.
– Херсон – це Україна. І сепарів нам не треба, – лунає з натовпу. – От тебе нам і не треба.
– Це не метод, – намагається заступитися за шефа жінка з губернаторської делегації.
– А обливати літром кислоти – це метод? – парирує один із тих, хто не пускає губернатора.
Гордєєв мовчки йде геть, але передає до зали квіти. На прощання з боку губернаторського пулу лунає заява, що це все є «картинкою» для російського телебачення.
– Та в тебе вся область – картинка. Для російського телебачення! – кричать навздогін.
Цього дня в Херсоні члени організації «С14» закидали димовими шашками будівлю обласного управління МВС. Праворадикали організовано приїхали на похорон із Києва.
Також шашками закидали будинок Ігоря Павловського, помічника нардепа від Блоку Петра Порошенка Миколи Паламарчука. Учасники Facebook-спільноти «Хто замовив Катю Гандзюк?» вважають Паламарчука причетним до нападу на Гандзюк. Сам нардеп назвав ці звинувачення маячнею.
Поліція ще в серпні затримала п’ятьох осіб, причетних, за версією слідства, до нападу. Коли Катерина Гандзюк була жива, вона заявила в інтерв’ю Громадському, що впевнена: затримані і є виконавцями. «Але поки вони не назвуть ім’я замовника, це не має жодного сенсу», – вважала Гандзюк.

Цвинтар

На кладовищі холодно і вітряно. Катю ховають у тиші, без жодних промов. У момент опускання труни в могилу група молодиків запалює файєри. Під тріскотіння вогню Гандзюк йде від нас назавжди.

Могила – біля каплички, поруч із пам’ятниками загиблим на сході вояків. Дерев’яний хрест із її іменем поруч із козацькими хрестами солдатів.