Після початку російсько-українського збройного конфлікту на Донбасі в 2014 році російські спецслужби зосередилися на переслідуванні громадських активістів, які критикують владу, і почали активніше звертати увагу на екологів та активістів, які спеціалізуються на ядерній енергетиці. Закон про іноземних агентів, який був ухвалений в Росії в червні 2012 року і спрямований проти громадських організацій, які отримують фінансування від іноземних фондів, почала активно використовувати влада для придушення «незручної» діяльності. Однією з перших екологічних організацій, які потрапили під дію закону, стала «Планета надежд» Надєжди Кутєпової. Організацію визнали іноземним агентом, а на саму Кутєпову спробували порушити кримінальну справу про несплату податків. До неї в офіс приходили з обшуками, співробітники силових служб навідувалися в дитячий садок (у Надєжди четверо дітей), блокували банківські рахунки і підстерігали біля будинку в Озерську.
Останньою краплею став пропагандистський фільм «Ядерное сердце России» (Ядерне серце Росії), який вийшов на каналі «Росія-24»: в ньому йшлося про те, що «Планета надежд» займається промисловим шпигунством, розвалює атомні підприємства і готує «кольорову революцію» в Озерську. А незабаром вийшов великий репортаж телеведучої Ольги Скабєєвої, де вона показала будинок і номер квартири, в якій жила Кутєпова, і назвала її американською шпигункою, яка розвалює «ядерний щит» країни. Адвокат порекомендував правозахисниці зібрати речі і якомога швидше виїхати з Росії: з дня на день їй могли офіційно звинуватити. 7 липня Кутєпова з дітьми була вже в Парижі, а через рік отримала політичний притулок у Франції.
«Опір нашій організації був неймовірний, – каже Кутєпова. – В результаті люди, які були активні і яких держава сприймала як серйозних опонентів, поїхали, або перебувають під тиском, або вони старші і не можуть організувати серйозної структури. Рух ослабнув».
Російський соціально-екологічний союз веде моніторинг переслідувань правозахисників в сфері екологічних рухів в Росії. Наприклад, за час дії закону про іноземних агентів з 2014 року влада включила до реєстру 31 екологічну громадську організацію, після чого 22 з них змушені були закритися. Водночас тільки за перші 5 місяців 2019 року було зафіксовано вбивство еколога, 7 нападів на активістів, 5 випадків кримінального переслідування і мінімум 110 випадків адміністративного переслідування.
«Через переслідування в Росії відбулося самоцензурування активностей у екологів, особливо поміж організацій, які не були визнані іноземними агентами, – каже співголова Російського соціально-екологічного союзу Віталій Серветник. – Я спостерігав самоцензурування організацій щодо вибору формулювань, як говорити про те чи інше питання. Говорити про проблему сміття простіше, аніж про проблему радіоактивних відходів, тому що перше відбувається просто під носом жителів: звалище горить, пахне, заважає. З питанням атомної енергетики так не вдається. Ну і репресії дійсно змусили еко-рух піти на спад, дуже багато хто виїхав з країни».
Відплив екологів відбувається не тільки в Росії, але і в інших країнах колишнього союзу. Татьяна Новікова, яка роками займається боротьбою проти будівництва атомної станції в Білорусі, поїхала вчитися в іншу країну, щоб продовжити наукову діяльність в галузі екології, оскільки в рідній Білорусі це практично неможливо. Крім того, на батьківщині її та інших еко-активістів постійно переслідують і масово тролять в інтернеті за позицію щодо островецької АЕС.
Новікова вважає, що тролінг і спроби маргіналізації екологічних питань активізувалися в зв'язку з тим, що екологи стали популярними – як відома на весь світ шведська активістка-підліток Грета Тунберг, наприклад. Білоруська активістка каже, що екологічні проблеми перестали бути маргінальною темою і почали цікавити широку публіку. Проте займатися екологічною проблематикою і боротися з атомною енергетикою, як і раніше небезпечно, водночас експансія «Росатома» триває. Навіть в Україні – країні, з якою Росія веде неоголошену війну, і яка вважається «зразково-показовою» щодо питань атомної енергетики, є «російський слід». У 2018 році український державне підприємство «Енергоатом» обрало виробника нових реакторних установок для Хмельницької АЕС. Ним стала компанія Škoda JS, яка через посередника належить російському «Газпромбанку». Для Росії, очевидно, критично важливо бути присутньою в атомній енергетиці сусідів, щоб мати важелі впливу на політичні та економічні рішення. Екологи вважають, що в суспільствах на пострадянському просторі про це здебільшого мовчать, у той час як мали бити б на сполох.
«Якщо ти займаєшся не мейнстрімними екологічними питаннями – не сміття сортуєш, а говориш про радіоактивні відходи – то це завжди викликає конфлікт з державою, – каже Найля Ібрагімова. – Держава вважає, що молодь не повинна лізти в питання державної важливості, а має збирати макулатуру – тоді проблем не буде. Але довго так не вдасться: Земля ж не плоска, продовжувати мовчати, як ніби нічого не відбувається, буде все складніше».
«Без зміни системи Білорусі ми не доб'ємося реальних екологічних змін, – каже Іріна Сухій. – Можна очікувати, що громадяни вийдуть на вулиці і змінять режим? Ага, звісно. А за 25 років чому ж не вдалося? У нас завчена безпорадність: повне відчуття того, що ми не здатні на щось вплинути. Молодь їде, а в країні залишаються законослухняні громадяни».