1. Не покидаючи кімнати

– Чим робота веб-моделі відрізняється від порнографії?

– Ну, в порнографії тебе їбуть, а тут ти це робиш сама. Якщо хочеш – робиш, не хочеш – не робиш.

Сервіс веб-камінґу (ресурс, що забезпечує трансляцію еротичного контенту наживо – ред.), як правило, виглядає як звичайний сайт із великою кількістю діалогових вікон. Кожне з яких – “кімната” з дівчиною, що пропонує спілкування “віч-на-віч”. Клієнт може просто говорити з дівчиною, спостерігати за нею, попросити мастурбувати – все, що йому заманеться.

Кімнату, що виконує функцію робочого місця веб-моделі, забезпечує студія. У ній немає нічого зайвого: лише ноутбук, ліжко та секс-іграшки – робочі інструменти веб-ґьорл.

Завдання моделі – вмовити клієнта заплатити якомога більше токенів за дії, які він просить виконати. Найбільші сайти веб-камінґу – MyFreeCam та LiveJasmin. Топові платформи щомісячно відвідує до 30 мільйонів користувачів, їхній дохід – сотні мільйонів доларів. Аби приносити студії прибуток – веб-модель має гарно виглядати, грамотно говорити та вміти зацікавити клієнта.

Токен – електронна валюта, що діє у системі
веб-камінґу. 100 токенів рівноцінні 5 доларам)

“Всі думають, що ти прийшла, зняла одяг – тобі скинули бабла, а ти пішла купила собі iPhone або шубу. Це працює не так. Тобі треба підвести людину до того, аби вона тобі заплатила, не бачивши тебе у реальному житті, не маючи можливості торкнутися. Треба вміти з нею спілкуватися, будувати стосунки – і тоді вона прийде до тебе “в кімнату” ще, стане постійним клієнтом”, – розповідає Альона. Щомісяця дівчина витрачає на догляд за собою близько $1 000.

У кожної веб-ґьорл є своя історія про те, як вона потрапила у цей бізнес. Спершу ніхто з них не хоче роздягатися, та згодом ставлення до роботи змінюється.

“Коли вони приходять, у всіх є виправдання – рак у когось з близьких, смерть батьків, брак коштів. На початку всі впевнені, що зможуть заробити, не роздягаючись. Реальність дещо інша”, – пояснює Вероніка.

Часом клієнтам подобаються дивні або неприємні для самої моделі речі. Вероніка розповідає, що у попередній студії була дівчина, у якої не було руки. Вона користувалась значно більшою популярністю у клієнтів, ніж решта веб-ґьорлз. Багатьох цікавлять моделі з фізичними особливостями та вагітні дівчата. Зазвичай вони заробляють більше.

Альона пішла в цей бізнес, щоб ні від кого не залежати. Робота дає їй змогу подорожувати і “ні в чому собі не відмовляти”.

2. Ілюзія стосунків

– Які речі тобі неприємно робити на камеру?

– Це моя кімната і мої правила. Якщо клієнт хоче, щоб я пхала в себе цю секс-іграшку, а я не хочу – можу цього не робити.

– А якщо він піде?

– Це його проблеми.

У кожної моделі є своя унікальна аудиторія. Дівчата вважають, що клієнти надають перевагу спілкуванню з ними перед порносайтами, бо веб-камінґ створює ілюзію реальних стосунків: вони спілкуються зі справжньою дівчиною, яка сидить у себе в спальні, реагує на їхні бажання і звертається на ім’я. З часом у моделі з’являються постійні клієнти (американці, підлітки, літні люди тощо). Часто це самотні, замкнуті в собі чоловіки, люди зі специфічними сексуальними бажаннями чи фетишисти, а ще усі ті, кому складно налагодити сексуальне життя. Часом вони готові платити чималі гроші за найхимерніші дії.

“Один клієнт попросив мене посмажити млинці. І я на своїй кухні просто смажила млинці на вебку”, — сміється Альона.

Веб-моделі називають постійних клієнтів друзями, з деякими можуть “чатитися” роками. У нашої героїні є чоловік, з яким вона спілкується з 18 років. Дівчина говорить, що отримує від нього моральну та фінансову підтримку, і вже не уявляє робочого дня без цієї людини.

Усіх клієнтів об’єднує одне – вони готові витрачати гроші. Щедро платять західні європейці та американці. Якщо вірити Вероніці, іноді з ними навіть не доводиться роздягатися. На пострадянському просторі все інакше: клієнти з України нерідко замовляють “приват” і відмовляються перераховувати гроші. Українські веб-студії блокують свої сайти для співвітчизників. Але, варто зауважити, що на це є важливіша причина, аніж погана платоспроможність клієнтів, – законодавство країни забороняє виробництво та поширення порнографії.

3. Вербування
і закони 90-тих

– Як виглядає робота в студії?

– Моя студія хороша, мене все влаштовує. Але є хрінові студії, куди беруть на роботу неповнолітніх. Вони можуть користуватися спільними секс-іграшками, їх підсаджують на наркоту, дають їм таблетки для збудження.

Масштаби “вербування” в індустрію вражають. За словами Вероніки, роботу веб-ґьорл пропонують буквально кожній другій дівчині в країні. Часто моделей приводять через акаунти в інстаграмі та, забороненому в Україні “Вконтакте”, а ще через сервіси онлайн-знайомств типу “Мамби”. Часто промоутери роздають флаєри про набір дівчат просто на вулиці. Проте, як правило, в студії потрапляють через “бабське радіо”: веб-модель кличе подругу, подруга – сестру і так далі. Студія платить співробітниці за новеньку 500 – 2 800 гривень.

“Я приводила своїх подружок у місце, де працюю. І всі дякують. Всі продовжують працювати, роблять собі груди, купують тачки, квартири, їздять відпочивати”, – каже Альона.

Часто веб-моделі починають з “поганих” студій, де наймають неповнолітніх, мало платять, примушують робити на камеру те, чого дівчата не хочуть. Для підвищення працездатності та “розкутості” власники студій підсовують їм легкі наркотики, а також схиляють дівчат до сексу. Тим, хто хоче покинути бізнес – погрожують.

Дівчата заробляють від $1 000 за місяць, але половину віддають власнику студії. Власники – завжди чоловіки. Вони забезпечують безпеку моделей та вирішують проблеми з поліцією. У цьому бізнесі діють закони 90-тих, студії постійно конкурують між собою.

“Все вирішується дуже жорстко, з серйозними дядьками на крутих тачках, – каже Вероніка. – На власників студій-конкурентів нападають і б’ють, дівчат виловлюють по дорозі на роботу, погрожують вилити кислоту в обличчя”.

“Все вирішується дуже жорстко, з серйозними дядьками на крутих тачках, – каже Вероніка. – На власників студій-конкурентів нападають і б’ють, дівчат виловлюють по дорозі на роботу, погрожують вилити кислоту в обличчя”.

Веб-студії в Україні періодично накриває поліція. Тому одне з найважливіших завдань власника – знайти собі надійну “кришу” в правоохоронних органах. Оплата послуг “криші” коштує від $800 до $1 500. Власник студії щомісяця сплачує домовлену суму конкретному співробітнику поліції.

“Якщо на студію влаштовують облаву – власник телефонує “своїй” людині. Вона приїздить і веде переговори з колегами по службі, домовляється про суму хабара, – пояснює адміністратор. – Щоб студії дали спокій, поліції доводиться заплатити від $3 000 до $15 000 – це вже як домовишся. Деякі студії замість “криші” наймають адвоката, який у разі проблем, теж веде переговори”.

4. Мама не в захваті

– Які ризики роботи веб-моделлю?

– Якщо потрапляєш не туди – все може закінчитися погано. Плітки, розсилка, шантаж... Взагалі, все залежить від того, чого дівчинка боїться.

– Чого ти боялася, коли починала?

– На той момент я найбільше боялася розголосу.

“У нас веб-модель – це одразу клеймо шльондри. Ти роздягаєшся, заробляєш тілом. А хто заробляє тілом? Проститутки”, – каже Вероніка.

Веб-моделі живуть за маскою, яку вигадують для батьків, друзів та реальних сексуальних партнерів. Дівчата вигадують собі різні місця роботи, про які не соромно говорити на людях. Вони змушені брехати про свою діялність, оскільки правда, здебільшого, викликає образи, осуд і навіть гнів.

Альона – свого роду виняток. Вона сама розповіла мамі про те, що працює веб-моделлю. Жінка не в захваті від кар’єри доньки, але з її вибором вже змирилася.

Рано чи пізно кожну модель починають шантажувати. Її відслідковують і починають вимагати гроші. Часто це роблять самі власники студій, що знають робочі нікнейми дівчат або контакти близьких до них людей.

“Все починається зі $100, але може доходити до диких сум. Якщо ти заплатила один раз – будеш платити завжди”, – каже Вероніка.

Менеджерка й сама пережила спробу шантажу, від неї вимагали чималу суму грошей та погрожували викриттям. Дівчина відмовилася платити, після чого шантажист розіслав скріншоти сеансу з нею друзям Вероніки у “Вконтакте”. Про її роботу дізналися всі знайомі та сім’я.

“Я спостерігала за тим, як люди відписувалися від мене в соцмережах. Друзі перестали зі мною вітатися. Я хотіла поїхати в інше місто, зникнути. Думала навіть змінити зовнішність”, – зізнається дівчина.

Психологічні розлади часто стають невід’ємною складовою життя веб-ґьорлз. Деякі дівчата вважають свою роботу огидною і плачуть після кожного сеансу. Не покидають бізнес, тому що бояться лишитися без грошей. Деякі веб-моделі після певного періоду роботи перестають отримувати задоволення від сексу – звикають робити інтимні речі виключно за гроші. У них починаються проблеми в особистому житті.

“Ми всі жертвуємо часом, емоційним станом, і, значною мірою, стосунками, – каже Альона. – Коли ти віддаєш усю енергію в чаті – для свого чоловіка у тебе вже нічого не залишається”.

Вероніка каже, що робота веб-моделі – це як секта.

“З цією роботою неможливо зав’язати, – пояснює вона. – Якщо ти одного разу відчула, як це витратити кілька тисяч доларів за місяць – відмовитися від цього ти вже не зможеш”.