ІСТОРІЇ
ЗАБРУДНЕНІ ВІЙНОЮ СЛІВ

Репортаж Лілі Хайд про екологію і пропаганду в Криму

Журналістка Coda Story Лілі Хайд, авторка книги «Dream Land» про депортацію й повернення кримських татар побувала в анексованому Криму та з'ясувала, що викид на заводі «Титан» використовують в інформаційній бійці як росіяни, так і українці, а від розв'язання реальної проблеми далекі всі. Zaborona.com публікує репортаж українською мовою за згодою редакції Coda Story.
ЗАБРУДНЕНІ ВІЙНОЮ СЛІВ

Репортаж Лілі Хайд про екологію і пропаганду в Криму




Журналістка Coda Story Лілі Хайд, авторка книги «Dream Land» про депортацію й повернення кримських татар побувала в анексованому Криму та з'ясувала, що викид на заводі «Титан» використовують в інформаційній бійці як росіяни, так і українці, а від розв'язання реальної проблеми далекі всі. Zaborona.com публікує репортаж українською мовою за згодою редакції Coda Story.
Оригінал статті можна прочитати за лінком.


Текст: Лілі Хайд

Ілюстрації: Ніка Кобаїдзе

Верстка: Наталія Самсонова
Влітку в Армянську, містечку з 22-тисячним населенням на півночі Криму, повітря стало відчутно бруднішим. Усі поверхні почали покриватися жирною плівкою. Металеві предмети іржавіли за ніч. Жителі Армянська в соцмережах скаржилися на запалення в очах, першіння в горлі, нудоту та інші нездужання.

Усе почалося 23 серпня зі «стійкого хімічного запаху в повітрі», згадує Олена, молода лаборантка з Армянська. Вона вирішила, що запах йде з заводу «Титан» (ТОВ «Титанові інвестиції», колишній «Кримський титан» або просто «Титан») на околиці міста, який виробляє двоокис титану, білила для потреб лакофарбової та косметичної промисловості. «Спершу я не звернула на це особливої уваги, у нас такі викиди часто бувають, – говорить вона. Але коли Олена повернулася додому з роботи, очі й горло в неї опухли й болісно запалилися. – А вранці у ванній я знепритомніла. У мене по всьому тілу була алергічна реакція».

Від Армянська недалеко до так званого адміністративного кордону, який відділяє Крим від материкової України після анексії півострова Росією у 2014 році.

Чим більш очевидною ставала небезпека аварії для здоров'я населення й навколишнього середовища, тим активніше влади по обидва боки кордону, у Росії і в Україні, намагалися використовувати викид у пропагандистських цілях – замість того, щоби встановити його причини й усунути наслідки.
Нам ніхто нічого не говорив, – згадує Олена, курячи сигарету з подругою на ґанку порожнього дитячого садка в Армянську. – МНС треба було попередити людей, щоби закрили вікна й не виходили на вулицю. Але люди про це не знали, тому було багато випадків масового отруєння»
З моменту анексії Криму нова російська влада встановила жорсткий контроль над місцевими ЗМІ, які тепер малюють виключно позитивну, позбавлену будь-якої критики картину того, що відбувається на півострові. Для кримських видань пріоритет має не фактична точність інформації, а її цінність як матеріалу для пропаганди. Опозиційні думки не допускаються.

А публічне вираження невдоволення тепер загрожує штрафами й затриманнями, що ще сильніше відбиває бажання сумніватися в поточній ситуації. Олена та її подруга, як і всі, з ким я говорила в Армянську, відмовилися називати свої прізвища.

На півострові не залишилося незалежних органів, здатних провести власне розслідування. Немає такої можливості й у міжнародних організацій – Крим відрізаний від решти світу санкціями і своїм спірним статусом.

Коли 27 серпня місцеві й російські ЗМІ нарешті знайшли в собі сили розповісти про аварію в Армянську, у їхніх новинах повідомлялося тільки про викид «невідомої речовини». Наступного дня призначений московською владою глава Криму Сергій Аксьонов згадав про викид, але сказав лише, що це «здоров'ю громадян не загрожує» й що «за попередніми даними» викид стався на заводі «Титан».

Завод належить українському олігарху Дмитру Фірташу. Він зараз перебуває в Австрії, де намагається уникнути екстрадиції в США за звинуваченням у спробі дати хабар.

До інформаційної війни долучилися кримські блогери. Ті, хто дотримується проукраїнських позицій, публікували емоційні інтерв'ю з розлюченими й переляканими місцевими жителями. Інші зайняли сторону російської влади і звинуватили «диверсантів» з уряду України, повторюючи аргументи кримської влади про причини аварії: припинення Україною подачі води в заводський резервуар для стоку відходів.

Більшість води для потреб півострова раніше надходила до Криму каналом з материкової України. Після анексії 2014 року Україна перекрила подачу води. Чотири роки дефіциту води в поєднанні з дуже жарким і сухим цьогорічним літом, за однією із версій, призвели до пересихання кислотного відстійника заводу і випаровуванню сірчистого ангідриду в атмосферу.
4 вересня, через два тижні після аварії, Аксьонов нарешті приїхав в Армянськ. Стурбовані місцеві жителі зібралися на центральній площі міста – рідкісне видовище в Росії, де за новими законами будь-які збори можуть бути оголошені «несанкціонованим мітингом», а його учасники ризикують отримати штраф або бути затриманими.

Аксьонов визнав, що рівень забруднення вищий від допустимого, але продовжував наполягати, що загрози для здоров'я жителів немає. Завод «Титан» було наказано закрити на два тижні, а чотири тисячі дітей із матерями – евакуювати, хоча Аксьонов разом із підконтрольними ЗМІ запевняли, що діти їдуть лише на «додаткові канікули».

Історія з масовою евакуацією потрапила в українські ЗМІ. Якщо кримські видання повідомляють виключно хороші новини, то українські, у яких немає акредитованих журналістів у Криму, малюють усе тільки в темних тонах, звинувачуючи у всьому Росію. Українські ЗМІ почали стверджувати, що причиною аварії стали військові навчання – мовляв, у кислотний відстійник заводу потрапив випадковий снаряд – а в заголовках аварію в Армянську називають не інакше як «другий Чорнобиль».

Для державних ЗМІ в Криму подібні статті стали справжнім подарунком. Тепер замість того, щоби розслідувати справжні причини аварії, у них з'явилася можливість висміювати українські новини. А оскільки багато українських новинних сайтів у Криму заблоковані, то доступ до альтернативних точок зору для кримчан доволі обмежений.

Єдине, у чому протиборчі сторони згодні – це провина Фірташа, власника заводу. Для російських і кримських ЗМІ його національність зробила його зручною мішенню. Втім, їхні автори тактовно забувають згадати про його зв'язки з Москвою, завдяки яким олігархові вдалося зберегти контроль над заводом. Проукраїнські видання й собі зображують Фірташа корисливим зрадником інтересів України й порушником міжнародних санкцій.

У спробі прорватися крізь завісу дезінформації, я вирушила в Армянськ. Це було на початку вересня. Сильний дощ нарешті розігнав спеку й посуху. На вулицях міста траплялися тільки дорослі. З надзвичайних заходів я помітила тільки поливання доріг і будівель водою. Але повітря мало відчутно кислий присмак. Усе листя на деревах, особливо на північній околиці міста, яка ближче до заводу, потьмяніло або зовсім осипалось – водночас через декілька кілометрів на південь дерева все ще стояли зелені.

А втім, деякі місцеві дотримувалися офіційної точки зору. «Що трапилося? Так осінь трапилася», – спокійно повідомив Денис, який попивав каву на лавочці. «Он [на деревах] яблука і груші висять, я їх просто мию краще перед їжею.

«Тільки листя осипалося», – говорить Валя, жінка років п'ятдесяти, продавчиня прохолодних напоїв на головній вулиці міста. Вона не сумнівається, що винна в цьому аварія на «Титані», але наслідки її, очевидно, турбують мало.
Я тут народилася, так що мені відразу все стало зрозуміло, – говорить Валя. – Для нас це звична річ». Те, що здебільшого вона бачила в новинах, Валя називає «перебільшенням». Добре, каже вона, що «керівництво вчасно відреагувало»
«Так жахливо все, навіщо нам щось про це брехати? – заперечує їй літня жінка, яка продає перці зі свого городу поруч із Валею. – А кому скаржитися? Нікому, ми ж для них ніхто, просто пішаки».

Кримське Мінохоронздоров'я тим часом заявило, що напливу нових пацієнтів в Армянську не спостерігається, як і скарг на хімічне отруєння. У міській лікарні жертв аварії не виявилося – принаймні тих, які були згодні поговорити. Базікаючі медсестри, як тільки побачили мене, замовкли. В адміністрації лікарні сказали, що коментар може дати лише республіканське міністерство.

Я поїхала з Армянська з першінням у горлі й чітким відчуттям – воно в Криму переслідує всюди – що люди просто бояться говорити правду. Ознаки аварії були помітні скрізь, хоча й не в таких масштабах, як передавали українські ЗМІ й соцмережі. Місцеві казали, що діти в Армянськ повернуться через три дні.
Натомість три дні опісля влада оголосила в Армянську режим надзвичайного стану. Як повідомляється, у повітрі виявили сліди викиду іншого отруйного газу – хлороводню.

На прес-конференції в республіканському прес-центрі Ігор Михайличенко, заступник голови Ради міністрів Криму, заявив, що найімовірнішою із шести причин став «викид невідомої речовини з території суміжної держави».

Українська влада відповіла власними звинуваченнями. Серед трьох причин аварії вони назвали «викид в атмосферу хімікатів у результаті військових навчань Російською Федерацією», що, з їхньої точки зору, свідчить про російську тактику тиску на Україну задля відновлення подачі води в Крим із материка. Спостерігачі з херсонської адміністрації на кордоні з Кримом заявили, що забруднення атмосфери, найімовірніше, сталося в результаті одиничного викиду.

Натомість три дні опісля влада оголосила в Армянську режим надзвичайного стану. Як повідомляється, у повітрі виявили сліди викиду іншого отруйного газу – хлороводню.

На прес-конференції в республіканському прес-центрі Ігор Михайличенко, заступник голови Ради міністрів Криму, заявив, що найімовірнішою із шести причин став «викид невідомої речовини з території суміжної держави».

Українська влада відповіла власними звинуваченнями. Серед трьох причин аварії вони назвали «викид в атмосферу хімікатів у результаті військових навчань Російською Федерацією», що, з їхньої точки зору, свідчить про російську тактику тиску на Україну задля відновлення подачі води в Крим із материка. Спостерігачі з херсонської адміністрації на кордоні з Кримом заявили, що забруднення атмосфери, найімовірніше, сталося в результаті одиничного викиду.
Незалежних джерел, здатних підтвердити або спростувати хоча б одну з версій або оцінити вплив цих подій на здоров'я місцевих жителів, не існує. У кримській громадській організації «Центр екологічного благополуччя» мені повідомили, що в них для цього немає потрібного досвіду. У Greenpeace відповіли, що не мають достатньо інформації для коментаря.

Режим надзвичайного стану було скасовано тиждень потому, 23 вересня. Діти Армянська повернулися до шкіл. Але трохи раніше того ж місяця жителі Армянська продовжували скаржитися на сморід і алергічні реакції. Кримська влада відповіла репресіями, і Катерина Пивовар була однією з перших, хто відчула на собі їхній ефект.

Вона розповіла про проблеми зі здоров'ям своїх дітей французькому телебаченню й російському виданню «Новая газета», після чого поділилася своїми планами звернутися в міську адміністрацію разом з іншими матерями з Армянська. Незабаром до неї додому прийшли поліцейські й попередили про «недопущення порушення російського законодавства про мітинги».

Того ж вечора кримське державне телебачення «Крим 24» у вечірньому випуску новин назвало Пивовар провокаторкою і звинуватило в «самопіарі» й поширенні «фейкових новин» на благо України.