«Більшість тих, з ким я тут спілкуюся, мабуть, знають, що я маю на них компромат». Інтерв’ю очільника Закарпаття, який прийшов на цю посаду із СБУ

У грудні минулого року президент Володимир Зеленський призначив головою Закарпатської області колишнього працівника Служби безпеки України Віктора Микиту. Микита сам із Закарпаття, довгий час працював у місцевому СБУ. Він уже четвертий очільник області за час президентства Зеленського. Минулого року в місцевій облраді була серйозна політична криза (детальніше про це читайте тут), яка була пов’язана з колишнім головою ОДА, теж СБУшником, Олексієм Петровим та куратором Закарпаття від Києва Миколою Тищенком. Заступниця головної редакторки Заборони Юліана Скібіцька зустрілася з Віктором Микитою в Ужгороді та поговорила про те, що він буде робити в області, як планує вирішувати кризу та налагоджувати відносини з різними політичними кланами. 

З якої посади ви прийшли на пост очільника ОДА?

Заступник начальника Головного управління СБУ в Києві. 

Якими темами опікувалися?

Був практично в усіх підрозділах Служби безпеки, крім «Альфи» [спецпідрозділ СБУ]. Тобто це й боротьба з тероризмом, корупцією, контррозвідувальна економіка. 

Як вам запропонували стати головою?

Запросили в Офіс [президента України] і повідомили, що розглядають на посаду голови Закарпатської державної адміністрації.

Це було в грудні 2021-го чи раніше?

Напевно, це був жовтень. Не скажу, що відразу погодився, але мені стало цікаво. Тобто я не сказав «ні» чи «так». Я так розумію, було багато кандидатів, з кожним проводили співбесіду. Мене запитували, як я бачу вирішення кризових питань, якщо буду в адміністрації.

Які кризові питання мали на увазі?

Відбулися певні зміни, коли відсторонили [голову облради] від «слуг» і поставили від «Рідного Закарпаття» [детально про політичну кризу в Закарпатській облраді Заборона писала тут], було певне розбалансування в політичному полі. Я так розумію, що брали людину, яка має закарпатське коріння, розуміє ментальність цього регіону. Але при цьому працювала і в інших регіонах та розуміє, що Україна в нас єдина. 

Як ви сприйняли цю пропозицію? Адже ви завжди працювали тільки в силових структурах, а тут — зовсім інша специфіка. 

Сказати чесно, за час роботи в силових структурах я вивчив там усе від А до Я. А це нова й цікава для мене ділянка роботи. Є ентузіазм і бажання працювати наполегливіше, вивчати нову сферу. 

Які перед вами завдання ставив президент, коли призначав на цю посаду?

Єдине завдання — це спокій і стабільність у регіоні. Ну, і працювати над розвитком. Бо коли є економічний розвиток, то, відповідно, люди зайняті роботою і немає протестних настроїв або якихось інших негативних моментів. На жаль, після незалежності склалося так, що Київ інколи сприймає Закарпаття як неспокійний регіон. Я знаю оперативну ситуацію в цій місцевості, знаю більшість тутешніх політиків. Відповідно, мені не потрібно було входити в курс справи, знайомитися з регіоном. Завдяки, зокрема, і роботі голови обласної ради Володимира Володимировича [Чубірка] ми змогли об’єднати раду, ухвалили бюджет — а це перша запорука стабільності й спокою у 2022 році. Я закликав обласну раду до релаксу в наступному. Сказав: проживімо цей рік спокійно, підготуймося до виборів, наберімося сил.

«Спокій та стабільність» звучить надто загально. Ви самі сказали, що була політична криза, я знаю, що в минулого голови ОДА виник, наприклад, конфлікт з [головою обласної організації «Слуги народу»] Миколою Тищенком. 

Я не знаю, чому був конфлікт із Миколою Тищенком. У мене не стояло питання, як і з ким конкретно потрібно працювати. 

А які у вас стосунки з осередком «Слуги народу» на Закарпатті? Зокрема, з Миколою Тищенком.

Партнерські, рівні стосунки. У нас можуть бути різні рішення щодо моєї діяльності, зокрема щодо створення політичного поля в регіоні, формування коаліції в обласній раді і діалогу з політичними силами. Інколи в мене бувають палкі розмови з Миколою Миколайовичем [Тищенком], якщо я бачу щось в іншому напрямку. 

Ви не пробували розмовляти з президентом, що, можливо, це не дуже гарна кандидатура для Закарпаття?

Я військовий. Накази не обговорюються, умови також. Ставлять завдання — я виконую. Не хотів би створювати президенту дискомфорт і просити чи говорити, що мені хтось заважає. Ні, мені ніхто не заважає. Я хотів створити таку команду, з якою мені буде зараз не дуже просто. Як бачите, я нікого не призначив [на посади замів] зі «своїх» — ні знайомих, ні друзів, ні колег. Я все життя працював із тими людьми, які є на місцях, рідко ухвалював якісь кардинальні рішення.

На Закарпатті зараз немає сильної президентської вертикалі. Як ви плануєте це виправляти?

Сильне представництво президента вказує на певну тоталітарність, і, напевно, це говорить ще й про чіткий напрямок. Це напрямок економічного та туристичного розвитку. І якщо я зможу повести регіон у цьому напрямку, то, вважаю, це й буде сильна президентська вертикаль. Тому що для цього мені треба вибудовувати відповідну роботу департаментів, структурних підрозділів, роботу обладміністрації, зокрема роботу Верховної Ради, для того щоб вони дослухалися до мене. 

У мене немає якогось певного політичного забарвлення — я українець, закарпатець. І я в команді президента, підтримую розвиток регіону незалежно від його забарвлення. Але є низка політичних груп, які розуміють, що в майбутньому їм треба йти й заробляти певні бонуси. А це може йти всупереч картині розвитку регіону. 

І як ви домовляєтеся з цими групами?

Це гра, я її називаю «гра в шахи». Десь ідемо на якісь поступки, когось переконуємо, десь давимо на совість. 

Оскільки ви довго працювали на Закарпатті в СБУ, то у вас має бути на кожного компромат. Використовуєте його?

Компрометувальні матеріали — це власність той правоохоронної структури, співробітники якої їх здобули. Я не власник цього компромату. І коли я там працював, і тепер проводиться дуже багато оперативно-розшукової розвідувальної роботи. Я сам багато знаю, але водночас цей компромат не може бути використаний з політичною метою, бо це незаконно, неправильно й, мабуть, не по-людськи. Я не вважаю, що мова шантажу продуктивна. 

Хоча більшість тих, з ким я тут спілкуюсь, мене знають і, мабуть, знають, що я маю на них компромат. Можливо, саме тому вони десь до мене дослухаються. 

Які у вас стосунки з мером Ужгорода? Адже це ваш політичний опонент [колишній член Партії регіонів, близький до партії «Довіряй ділам» Геннадія Труханова], хоча й ішов як самовисуванець.

Прекрасні, як на диво. Ми добре розуміємося, немає якихось конфліктних моментів. 

А чи є взагалі хтось в області, з ким у вас погані стосунки?

Ні, немає. У мене навіть з Віктором Івановичем [Балогою] хороші. Ну, ми не знайомі, але стосунки рівні, нічого такого [конфліктного] немає. 

Туризм і вирубування лісів

Які питання Закарпаття ви вважаєте найбільш болючими? Наприклад, як щодо вирубування лісів?

Так, це дійсно болюче питання. 

Але президент говорив [у червні 2021 року], що системне вирубування лісів удалося зупинити. 

Проблема є, хоча вже не в тих масштабах. Та я продовжую тісно спілкуватися, зокрема, з активістами, головами ОТГ, правоохоронцями. Основним своїм завданням бачу зупинення незаконного вирубування лісу. Ми сподіваємося, що найближчим часом правоохоронна система відреагує, а потім завершимо цей процес уже іншими реалізаційними заходами, зокрема кадровими.

Цю проблему не могли вирішити багато років, чому ви вважаєте, що вам удасться?

Я працював тут, тому знаю механізм [схеми вирубування лісів] ізсередини. І знаю, в яку болючу точку треба давити.

В яку?

Не можу сказати.

Чи маєте цифру обсягів незаконного вирубування лісів? Скільки ми втрачаємо гектарів за місяць, за рік?

Щоб назвати таку цифру, треба проводити експертизу раз на місяць. Але якщо приблизно, то з кожного держлісгоспу щоночі виїздить один лісовоз. Тобто щоночі хтось краде десь на мільйон гривень.

А як щодо будівництва на Свидовці? Адже активісти кажуть, що це порушить усю екологічну систему Карпат. Зокрема, йдеться про вирубування 14 тисяч гектарів лісу. 

Активісти потрібні, і в багатьох випадках вони допомагають, але головне розуміти межі дійсно необхідної ефективності, щоб вона, навпаки, не заважала. Оцінювати й говорити про ступінь шкоди мають фахівці, а не просто група людей, яка вважає, що десь щось неправильно. 

Ми можемо підійти з іншого боку. Коли ліс незаконно рубають, хіба не знищують нашу екосистему? А квадроцикли й інші джипи, які там їздять? Якщо взяти незаконне вирубування лісу, то до цього причетна і місцева рада. Є глухі села, де я сам був не один раз. Коли ми затримували якогось лісника на хабарі, то все населення піднімалося, тому що саме цей лісник-хабарник дає їм можливість виживати. Він організував схему, за якої всі вони беруть участь у незаконному вирубуванні лісу. Іншого варіанта для них немає, хіба їхати заробляти за кордон.

Та якщо ми розвиватимемо тут не тільки гірськолижні бази, а просто гірський туризм, то ці люди працюватимуть там, а не рубатимуть ліс у мороз -10 ℃. 

За вашою логікою, якщо буде розвинена туристична інфраструктура, то людина відмовиться від незаконного вирубування лісу?

І їй буде набагато легше заробляти. 

Мені здається, що це так не працює. Закарпаття і так дуже туристичний регіон. Можливостей заробляти на туризмі вдосталь, і багато хто ними користується. Та все одно ліс продовжують рубати.

Безліч людей узагалі не обізнані, що таке туризм. Їм треба пожити в Запоріжжі, а потім повернутися на Закарпаття, щоб зрозуміти, в якому краї вони живуть і скільки цікавих людей можна залучити зі Сходу. 

По-друге, люди працюватимуть, коли буде туристична і дорожня інфраструктура. Так вони матимуть вибір. Бо рубання лісу — це небезпечне заняття і кримінал.  

Скільки відсотків обласного бюджету становить туризм?

Мабуть, один чи два відсотки.

Наскільки ви хочете його підняти?

Зараз у нас немає таких KPI’s, ми поки говоримо лише про те, щоб, умовно кажучи, «продати» Закарпаття Україні. Донести, що необов’язково летіти в Єгипет для відпочинку. Ми весь час працюємо над швидким та дешевим доправленням туриста зі Сходу на Захід. Це Укрзалізниця, авіація. Я планую поїздку в Запоріжжя зокрема, бо знаю керівників «Мотор Січі», «Запоріжсталі» й усіх інших. Запрошу їх відвідати Закарпаття. 

Стосунки з угорцями

Які у вас стосунки з угорською спільнотою?

Прекрасні. В мене дружина етнічна угорка.

Але я все ж таки про інше. Одним з найболючіших питань був закон «Про освіту», який значно скорочує викладання мовою нацменшин у школах. Угорська спільнота сприйняла його дуже негативно. Як у вас зараз відбувається діалог?

Я народився на Закарпатті, прожив тут більшу частину свого життя і не знав, що є якісь проблеми взагалі. Ми прекрасно жили і ніколи не було непорозумінь, поки Росія не розпочала військові дії на території України. 

В армії зі мною служили два хлопці, які не знали української мови. Їх били з ранку до ночі — і вони її вивчили. Звісно, це не метод. Але немає жодної проблеми в тому, щоб знати офіційну українську мову. А вдома спілкуйся, як вважаєш за потрібне. У мене вдома також іноді спілкуються угорською — я її не сильно розумію, та не ображаюся через це. 

У нас немає жодних проблем з угорцями. Я зараз тісно спілкуюся з представниками окремих партій, які в обласній раді [ідеться про Партію угорців КМКС]. Як представник президента, я максимально налаштований допомагати й розвивати угорську культуру в Закарпатті, але вона не повинна мати якийсь домінантний характер, вона просто має бути присутня. Як і українська, румунська, словацька.

Геннадій Москаль, коли був головою Закарпатської ОДА, казав, що угорський уряд дуже багато вливає коштів у Закарпаття, тому значна частина доріг, шкіл тощо побудовані саме за кошти угорців. Наскільки зараз відчутний цей вплив угорського уряду? 

Він є. Але ми йдемо за принципом субфінансування. Якщо Угорщина фінансує, наприклад, якийсь садочок чи школу, то Україна теж їх фінансує. 

Тепер в України не дуже гарні відносини з Угорщиною. Це якось впливає на те, що відбувається в Закарпатті?

Звісно, впливає. Але хай які відносини Будапешта й Києва, Закарпаття завжди має бути межею миру. Тому що всі претензії Угорщини до України можуть бути тільки на території Закарпаття, де присутні угорські громади. Моє завдання — створити майданчик і показати, що ми тут — українці і як з представниками угорської, так і інших громад дуже добре спілкуємося. У нас немає проблем. Ми розуміємо, що Угорщина енерго- і ресурсозалежна від Росії, розуміємо їхнє становище — воно скрутне. Але разом із тим не ведемо агресивної політики.