Кохання в усіх його відтінках. «Больові точки» Юрія Голіка
в «Рівні цензури»
У рубриці «Рівень цензури нульовий» Заборона публікує роботи одного фотографа, художника або колективу. В них показано історії, що не співзвучні з масовою культурою або наражаються на цензуру в ЗМІ та соціальних мережах. У цьому випуску — проєкт молодого харківського lens-based artist Юрія Голіка Dolor Puncta («Больові точки»). У цій роботі художник переживає невдалі романтичні стосунки, розмірковує про природу кохання та використовує фотографію як засіб звільнення від болісних спогадів і переживань.
Юрій Голік зацікавився мистецтвом у старших класах школи, коли почав відвідувати харківський «ЄрміловЦентр». Спершу він ходив на виставки, щоб зробити гарну фотографію для свого інстаграму, однак поступово став цікавитися мистецтвом та більше занурюватись у нього. Переломним для Юрія став 2019 рік, коли в Харкові відбувся «Бієнале молодого мистецтва». Голік ніколи не бачив мистецьких подій такого масштабу та формату у своєму рідному місті. А ще його дуже вразило те, що існують артменеджер_ки та куратор_ки, які організовують такі заходи.
«Після бієнале, восени, я влаштувався волонтером у Харківську муніципальну галерею, а влітку 2020-го вони запропонували мені роботу. Того ж року я вступив на мистецтвознавця в Харківську державну академію дизайну та мистецтв (ХДАДМ)», — згадує художник.
У серпні 2021-го Голік із друзями заснував платформу Patio, вони організовували поетичні вечори, зустрічі з митцями, проводили концерти, одного разу навіть улаштували благодійний рейв. Для них було важливо створити майданчик, де молоді митці зможуть обмінюватися досвідом, спілкуватись, а найголовніше — будуть почуті.
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну Юрій переїхав спершу на захід України, а потім до Німеччини. Восени 2022 року на курсі від Odesa Photo Days у майстерні Ігоря Чекачкова він створив серію колажів про рідне місто Dreams of Kharkiv, а взимку приєднався до миколаївської школи MYPH Сергія Мельниченка.
Нині Голік перебуває в місті Грац, де є велике ком’юніті українських митців. Він закінчує навчання у ХДАДМ, працює над власними мистецькими та кураторськими проєктами.
«Я відчуваю велику відповідальність, та розумію: якщо я тут, то маю працювати в культурному середовищі, розповідати про війну в Україні європейській аудиторії», — пояснює Юрій.
Над проєктом Dolor Puncta Голік почав працювати у 2021 році. Тоді в нього були не дуже вдалі романтичні стосунки, він відчував широкий спектр емоцій, з якими не міг упоратись.
«Дуже добре пам’ятаю той момент, коли я намагався заснути, але мене накривали почуття, які не могли знайти вихід. І тоді я почав робити автопортрети. Експериментував зі світлом та технікою. По-перше, це допомогло мені перемкнутися на творчість, а по-друге, я почав потроху опрацьовувати власні емоції. Це можна порівняти з клубком різноколірних ниток, який я поступово розплутав», — розповідає художник.
Впоравшись з емоціями та зрозумівши, що світлини, які він зробив, йому подобаються, Юрій продовжив працювати над проєктом, фотографуючи своїх друзів. Ці зйомки більше були схожі на домашні тусовки, без обмежень у часі, з приємною музикою та довгими розмовами.
«Вважаю, що для фотографів і фотографинь важливим є вміння комунікувати з моделями та режисувати свої зйомки. Мене дуже дратує “технодрочерство” — коли люди просто починають мірятися, у кого об’єктив більший, — зазначає Голік, — тоді як створювати мистецтво можна з будь-якою технікою, іноді навіть не торкаючись камери. Наприклад, колажі, архіви, онлайн-зйомки або ж постановки».
Навесні 2022-го Юрій планував зробити однойменний кураторський проєкт, але початок великої війни перекреслив його плани. Він продовжує працювати над циклом фотографій Dolor Puncta, бо той для нього став важливим процесом саморефлексії. Юрій згадує, що робив ці фотографії, піддавшись імпульсу емоцій, і спочатку не планував зачіпати в цій роботі якусь серйозну проблематику. Тепер, відійшовши від підліткових страждань, він змінив своє ставлення до цих фотографій і працює над дослідженням не тільки себе та власних переживань. Його робота трансформувалась у дослідження природи стосунків, їхніх відтінків, адже вони приносять не тільки радість та ейфорію, а й сум та гнів.
Юрій Голік не зараховує себе та свій проєкт до категорії квір-мистецтва. Напряму він не порушує актуальні для квір-спільноти питання, хоча на його знімках зображенні люди різної сексуальної орієнтації. Також він відкидає звинувачення, що ця серія — спроба епатувати й шокувати глядача. Він зазначає: «Ті, хто шукають провокацію, завжди її знайдуть, але у своїх роботах я просто розповідаю різні історії та транслюю свої цінності — що кожен і кожна мають право на кохання».
«Рівень цензури нульовий» — це майданчик для відкритого діалогу на складні й табуйовані теми, як-от сексуальність і тілесність, стрес і депресія, війна й ідентичність. Ми не платимо гонорару за публікацію, але допоможемо зробити авторське висловлювання почутим, а також беремо участь у його оформленні. Деталі — тут.
