Країни ЄС почали забороняти ввіз українського зерна. Це  означає, що Україна не зможе здійснювати експорт?

15 квітня 2023 року Польща заборонила ввіз української сільськогосподарської продукції. Ще через кілька днів аналогічне рішення ухвалили в Угорщині й Словаччині, а за інсайдами журналістів, те саме найближчим часом збираються зробити Болгарія та Румунія. Разом з експертами Заборона пояснює, що трапилося, як українське зерно підриває аграрний ринок ЄС та чи закриють члени Союзу кордони для реекспорту остаточно.

Потік українського зерна дестабілізує ринок ЄС. Чому?

Європейський ринок аграрної продукції — дуже чутлива система. У зв’язку з тим, що багато країн одночасно виготовляють і споживають аграрну продукцію, у ЄС створили механізми стримування й контролю над експортом та імпортом, аби не допустити кризи аграрного сектору в будь-якій із них. 

За 2022 рік експорт українського зерна до країн ЄС збільшився в десятки разів. Без урахування транзиту експорт зерна в Польщу зріс у 38 разів, в Угорщину — у 54 рази, у Словаччину — у 575 разів, у Румунію — у 690 разів. Та навіть таке велике відсоткове відношення поступається кількості зерна, експортованого Україною в Африку й на Схід. Однак для порівняно компактного ринку окремих європейських країн потік українського зерна зміг порушити баланс в аграрному секторі.

Вдалий приклад збалансованої й часткової економічної інтеграції України — Угода про вільну торгівлю між Україною та державами Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), що набула чинності 2012 року. Після її підписання Україна щороку отримувала чіткі квоти: скільки і якої саме продукції українські виробники можуть експортувати до країн ЄС.

«Квоти потрібні, щоб не порушувати рівновагу аграрного ринку Європи. І ці квоти відрізнялися для кожної позиції, — пояснює перший віцепрезидент Торгово-промислової палати України Михайло Непран. — Йдеться про обсяги не в мільйони тонн, як тепер [які зросли через зняття з України мита], а в кращому разі про десятки чи, як щодо деяких позицій, сотні тисяч тонн української сільськогосподарської продукції».

Чому європейська інфраструктура виявилася неготовою прийняти український експорт?

З початком повномасштабного вторгнення РФ на територію України весь український експорт був заблокований. В Україні залишалося десятки мільйонів тонн сільськогосподарської продукції, на яку розраховували багато країн світу — й особливо в Африці та на Близькому Сході. 

Було ухвалено рішення відкрити для України сухопутний пільговий безмитний коридор до ЄС через країни, які з нею межують, щоби почати постачати українське зерно на міжнародні ринки. Насамперед на цей крок пішли для того, аби надати українським агровиробникам і трейдерам транзитну зону на території ЄС для подальшого вивезення зерна через балтійські порти до Північної Африки, Середнього та Близького Сходу. Окрім транзитного коридору через Польщу й Угорщину, було домовлено про залізничний транзит через Румунію та Болгарію до їхніх портів.

Що ще призвело до кризи? Спойлер: усе просто — несумлінність трейдерів

Перша причина кризи — перевантажені порти та складська інфраструктура сусідніх до України європейських держав. Однак головною проблемою, що призвела до кардинальних заходів і закриття кордонів для української агропродукції, було не перевантаження інфраструктури. Причина полягає у впливі українського зерна на європейський ринок. 

Річ у тому, що написана на папері схема, за якої українські агровиробники та трейдери використовують територію ЄС виключно як транзитну зону, у житті спрацювала трохи інакше.

«Українські аграрії були готові, не доставляючи продукцію далі в Африку, продавати зерно європейським трейдерам, щойно воно перетинало кордон України. Це обвалило ціни в Європі й створило проблему для європейських аграріїв — зокрема польських, які минулої восени навіть влаштовували страйк», — розповідає Анатолій Амелін.

Замість того щоб використовувати країни ЄС як транзитний коридор, українські трейдери та аграрії почали дистрибувати частину продукції в європейських країнах. Відсоткова частка продукції, яку реалізовували на території ЄС, була відносно малою. Однак, враховуючи чутливість і невеликий обсяг аграрного ринку, наприклад, Польщі, навіть такі постачання змогли спричинити кризу серед фермерів. 

«Європейські політики ставлять на перше місце інтереси електорату й власних виробників-аграріїв. Якщо Україна продовжує перевантажувати європейську інфраструктуру, то їм потрібні гарантії, що ми не обвалюватимемо ринок, а постачатимемо зерно кінцевим споживачам [в Африку і на Близький Схід]. Це питання переговорів, які мали стартувати набагато раніше, ніж сьогодні. Напевно, їх потрібно було провести ще після перших страйків у Польщі. Сьогоднішня ситуація стала несподіваною, хоча насправді вона була очікуваною», — додає Амелін.

Рішення польського уряду призвело до ефекту доміно. Наступного дня аналогічну заяву про закриття кордонів для зерна зробили Словаччина й Угорщина, а чиновники Болгарії та Румунії почали дискутувати про необхідність такого кроку. Ймовірно, країни остерігаються, що потоки зерна, які раніше рухалися до Польщі, тепер підуть до них. 

То що, тепер Україна ніяк не зможе експортувати зерно?

Побоювання українського суспільства, що сусідні країни повністю заборонять ввіз зерна, необґрунтовані. Обмеження, введені польською стороною, мають захистити власний агропромисловий сектор та не допустити обвалу ринку. Проте транзит українського зерна через країни ЄС, за словами представників митних органів Польщі, було відновлено з 20-го на 21 квітня, але вже зі значно більшим контролем. 

Митні органи Польщі запроваджують додаткові заходи:

Як зазначають експерти, схожих кроків слід очікувати й від інших країн.

«У межах цього регулювання Україні доведеться взяти на себе конкретні зобов’язання — не продавати аграрну продукцію в Європі. Відповідно, подовжиться логістичне плече до кінцевого ринку збуту, можливо, знизяться фінансові результати. Утім, думаю, Україна досягне поставленої мети», — пояснює експерт Анатолій Амелін.

20 квітня з’явилася інформація, що під тиском Польщі й Угорщини Єврокомісія планує ввести обмеження на імпорт українського зерна до Польщі, Угорщини, Румунії, Словаччини та Болгарії. Однак реекспорт через ці країни залишиться доступним. 

Можливість використовувати сусідні країни як транзитну зону є визначальною для України, адже європейський ринок ніколи не був цільовим для українських аграріїв, а тому заборона на продаж зерна не зможе суттєво погіршити ситуацію на агропромисловому ринку країни.