У Польщі — «політичний ремонт». Куди рухається країна за місяць після виборів і як це вплине на відносини з Україною

13 листопада 2023 року група активістів розібрала металевий паркан навколо будівлі Сейму у Варшаві, встановлений тут у 2016-му й позаочі визнаний за негласний символ тривалого панування партії «Право і Справедливість» у Польщі. Того дня в польському парламенті відбувалося перше засідання новообраних депутатів. На ньому новий маршалок, один із лідерів політичного альянсу «Третій шлях» Шимон Головня, анонсував серйозні зміни в країні: «Зміниться не лише партія, а й політика. Від Сейму вона почала псуватися — і від Сейму почнеться її ремонт».

Головний претендент на посаду прем’єр-міністра — Дональд Туск, давній друг України, який є лобістом країни в питанні євроінтеграції. Втім, до Сейму, іншої гілки влади, пройшли і відверто антиукраїнські політичні сили, і ті, що підтримують Київ вибірково, залежно від власних інтересів. Як змінилася політика в Польщі за місяць? Чи вдалося знайти компроміси в принципових розбіжностях? І, власне, яким чином двом державам об’єднатися в єдиний потужний фронт — спеціально для Заборони розбиралася Ольга Гембік.

Старі нові політики та результати виборів до Сейму в жовтні 2023 року

15 жовтня 2023 року громадяни Польщі, які загалом скептичні до політикуму, а тому й не надто вірять у реформи, прийшли на вибори й змінили владу, показавши приклад нечуваної досі єдності. Явка на цьогорічних виборах до парламенту — Сенату (верхньої палати) та Сейму (нижньої) — була рекордною і сягнула 73%.

Попри високий результат партії «Право і Справедливість» (ПіС), яка набрала 35,38% голосів, волевиявлення все-таки поставило крапку у восьмирічному пануванні консерваторів на чолі з Ярославом Качинським. Попри те, що ПіС здобула найкращі результати на виборах, утворити коаліційну більшість у польському Сеймі їй навряд чи вдасться. 

Натомість опоненти керівної партії з ліберального крила набрали вдосталь голосів, аби сформувати коаліцію та новий склад уряду:

• «Громадянська платформа» на чолі з колишнім прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском здобула 30,7%;
• «Третій шлях» — 14,4%;
• «Нові ліві» — 8,61%;
• відоме своїми антиукраїнськими настроями об’єднання правих сил «Конфедерація свободи та незалежності» — лише 7,2%; вони вже заявили, що не утворюватимуть коаліції з ПіС.

Тим часом президент Польщі Анджей Дуда доручив формування нового уряду Матеушу Моравецькому, який на першому засіданні новообраного парламенту 13 листопада склав повноваження прем’єр-міністра й отримав акт про призначення його головою Ради міністрів. І вже на цій посаді він спробує сформувати урядову більшість.

«15 жовтня “Право і Справедливість” виграла й програла одночасно, бо набрала третину голосів виборців, але не отримала можливості для формування уряду, — каже політолог, виконавчий директор Інституту світової політики Євген Магда. — За ПіС проголосувала третина виборців, і цей факт доведеться врахувати новій коаліції, якщо вона буде створена. Попри наявність коаліційної угоди (між “Громадянською платформою”, “Третім шляхом” і “Новими лівими”), президент Анджей Дуда нічого не порушив, адже законодавство передбачає, що право на формування уряду отримує та політична сила, яка здобула першість».

Євген Магда прогнозує, що, найімовірніше, Матеуша Моравецького не затвердять прем’єр-міністром. Утім, зрозуміло, що в штаб-квартирі ПіС нині мудрують над різними варіантами коаліції задля утримання влади. Політолог не відкидає, що інтерес для ПіС можуть становити складові резерви «Третього шляху» — Польська селянська партія (PSL) та «Польща 2050», які, швидше за все, йтимуть на місцеві вибори та вибори до Європарламенту за окремими списками. 

Аборти: світоглядні компроміси для коаліції

Польська коаліція з «Громадянської платформи», «Третього шляху» і «Нових лівих», які представляють різних виборців і, певна річ, зі світоглядними розбіжностями, отримала 248 із 460 місць у Сеймі й налаштувалася на активну роботу. Утім, вона була змушена вдатися до активного міжпартійного діалогу задля компромісу.

Ідеться насамперед про дражливе для Польщі питання переривання вагітності й послаблення одного з найсуворіших європейських законодавств у цій сфері. У 2020 році з руки ПіС незворотна інвалідність плода перестала бути підґрунтям для аборту, що змусило вийти на вулиці Варшави сотню тисяч протестувальників — переважно жінок.

«Громадянська платформа» й Дональд Туск у своїй передвиборчій програмі обіцяли польським громадянам повернути право на так званий ранній аборт до 12-го тижня вагітності жінки. Навіть більше — першого дня після перемоги на виборах подати до Сейму необхідний законопроєкт. І, певна річ, переконала багатьох прийти на виборчі дільниці.

Проте уже за кілька днів після оголошення результатів виборів один з лідерів «Третього шляху» Владислав Косіняк-Камиш, основний електорат якого — ревні католики, заявив, що світоглядні питання не можуть бути предметом для компромісу. І цією заявою трохи змусив хвилюватися спільний електорат.

Утім, коаліційну угоду таки підписали. І серед сотні кроків нового уряду в перші 100 днів заявлено домовленість про те, що аборти до 12-го тижня вагітності в Польщі будуть законними, безпечними та доступними, а право ухвалювати рішення належатиме жінці.

Проєвропейський курс Польщі

Водночас жодних розбіжностей у поновленні чіткого європейського курсу Польщі в коаліціянтів не виникало. На самому початку передвиборчої агітації Дональд Туск — у минулому голова Європейської ради — заявляв про серйозну роботу зі зміни в державній зовнішній політиці, викоріненні популізму й відбудові євродемократії. Чим дуже нервував євроскептиків з «Права і Справедливості» й радикально правих польських політиків.

На парламентських виборах 15 жовтня 2023 року Польща вдруге з часу вступу до ЄС безапеляційно підтвердила свій європейський вибір. Одним із перших рішень нового уряду, сформованого коаліцією з «Громадянської платформи», «Третього шляху» й «Нових лівих», буде розблокування заморожених попередниками €36 млрд з фондів ЄС, які мали виділити для боротьби з COVID-19 й постковідного відновлення. Тоді кошти зависли через судову реформу: її впровадження призвело до суперечок польської сторони з Єврокомісією. Брюссель побачив у ній бажання підпорядкувати суддівство владі. Загалом у ЄС докоряли попередньому уряду Польщі ще й за надмірний контроль судів, провладні медіа, придушення прав меншин та вже згадувану абортну політику.

Новий уряд, якщо його очолить Дональд Туск, обіцяє відновити й посилити позиції Польщі в Європі, а також розпочати діалог із сусідньою Німеччиною — зокрема з питань внутрішніх реформ інституцій ЄС, а також міграційної політики. Поштовхом до цього став нещодавній прикордонний скандал, коли Берлін запідозрив поляків у потуранні нелегальним мігрантам їхати далі на захід. Тоді Німеччина навіть заговорила про відновлення прикордонного контролю між державами.

«Я думаю, що ПіС до певної міри вигідно опинитися в опозиції. Свого часу вони приходили до влади під гаслом “добра зміна”, і цю зміну їм тепер треба буде забезпечити в реальному житті. Наприклад, якщо новій коаліції не вдасться вирішити, скажімо, гострого суспільно-політичного питання щодо практично повної заборони абортів у Польщі, ПіС отримає аргумент, що опоненти нічого не змінили», — каже політолог Євген Магда.

Відносини Польщі з Україною: перспективи

Потенційне прем’єрство Туска — це добре не лише для відносин Варшави та Брюсселя, але й для Києва. Він чимало разів бував в Україні, у лютому 2019 року виступав у Верховній Раді, охоче спілкувався з українськими журналістами й зарекомендував себе як європейський політик, обізнаний у тонкощах політичної ситуації на схід від польського кордону. Головуючи в Європейській раді, він особисто відвідував лінію фронту на Донбасі.

Така позиція різниться від позиції партії «Право і Справедливість», якій доводилося балансувати поміж підтримкою України на тлі російської загрози самій Польщі й заграванням із місцевими фермерами. Як-от у питанні щодо експорту українського зерна, удаючись до шантажу й маніпуляцій.

До слова, націоналістичне польське праве крило не може похвалитися якимись сентиментами до України, а як аргумент своєї неприязні використовує давній козир — Волинську трагедію. Тим часом лідери об’єднання правих сил «Конфедерація» Ґжеґож Браун та Кшиштоф Босак узагалі закликали «зупинити бандеризацію Польщі» й скасувати фінансову підтримку українських біженців. Конфедерати відкрито заявляють, що серед членів партії різняться думки, кого ж підтримувати у війні України з Росією. Те, що «Конфедерація» отримала майже вдвічі нижчі за очікувані результати на виборах, дозволяє сподіватися, що у своєму проєвропейському курсі Польща таки не відмовлятиметься від усебічної підтримки України.

Однак на практиці бачимо блокування кордону України, яке продовжується на трьох пропускних пунктах з боку Польщі, — і жодної притомної реакції від польської влади. Певна річ, не без активізації антиукраїнської риторики «Конфедерації», яка заявила, що польських водіїв витісняють із ринку перевезень. 

«Питання з українським зерном, з українськими перевізниками досі не вирішено. А, наприклад, до Сейму пройшов Міхал Колодзейчак, який першим свого часу атакував українське зерно, — каже Євген Магда. — Проте досі немає відповіді, хто в новій польській владі опікуватиметься Україною та займатиметься східною політикою. Якщо хтось думає, що поміж колишньою телезіркою Шимоном Головнею і Володимиром Зеленським, теж колишньою телезіркою, можлива політична хімія, то я думаю, що цей потенціал вичерпано в спілкуванні Зеленського та Дуди». 

За словами політолога, в Україні теж нині немає чіткої позиції щодо Польщі: маємо чимало питань у двосторонніх відносинах і хибне взаємне переконання, що знаємо щось про сусіда. Києву треба працювати над відносинами, ініціювати діалог із Польщею, не чекаючи, коли це зроблять польські партнери, наголошує Євген Магда. 

«Нам необхідна нова платформа, я називаю її “новий прометеїзм”. Ми маємо об’єднуватися в боротьбі проти Росії, спільного ворога, і в такий спосіб перемикати увагу від наявних між нами конфліктів», — каже політолог.

Попереду в Польщі — весняні вибори 2024 року до місцевих громад і Європарламенту, побудова діалогу поміж опонентами й чимало роботи над виправленням помилок попередників. Україні ж потрібно і далі працювати над покращенням відносин із найближчим сусідом, самій робити кроки до євроінтеграції, а також сподіватися, що великий «політичний ремонт» у Польщі не буде лише косметичним.