Менструація без табу. Слово священика

Червона армія, критичні дні, родичі з Краснодара, сезон дощів, багряні вітрила, останній день Помпеї, технічні причини, пиріжок з вишнями, «ці справи». Такі евфемізми можна було б використовувати, якби ми соромилися жіночої фізіології. Але ми не соромимося.

Як не соромиться й Лів Стрьомквіст – авторка графічного роману «Заборонений плід», що цієї весни виходить в українському перекладі у «Видавництві»: 144 сторінки про те, як табуювалася жіноча сексуальність протягом століть.

Заборона підтримує випуск цього просвітницького коміксу й долучається до справи зняття закляття з теми жіночої тілесності й сексуальності. Щотижня ми будемо надавати слово тим, хто готовий про це говорити – звичайним жінкам та чоловікам, а також активістам, лікарям й іншим фахівцям.

Першим ми вирішили запросити до розмови представника церкви, тієї інституції, яку часто звинувачують у підтримці застарілих патріархальних стереотипів.

О. Назар Заторський, 40 років,
священик УГКЦ, душпастир українців у Цюриху, Лозанні та Женеві

Біблія багато уваги приділяє менструації. За єврейськими уявленнями кров була вмістилищем душі й життя, тож витік крови, наприклад, під час місячних чи пологів, вважався чимось містичним і, відповідно, був оточений системою табуюючих приписів. Звідси й заборона контактів із жінками під час менструації – вони вважалися нечистими і не могли брати участи в релігійному культі.

Але це не було проявом якогось ворожого ставлення до жінок – такі самі приписи були й щодо чоловіків, які мали витік сімени. Стих 16 книги Левіт звучить так: «Коли в когось стікає сім’я, мусить вимити в воді все тіло, і буде нечистий до вечора». Щодо жінок. У 15 главі цієї книги, стих 19, читаємо: «А жінка, коли буде течива, – кров буде течею її в тілі її – то сім день буде в своїй нечистості, а кожен, хто доторкнеться її, буде нечистий аж до вечора».

Кому цікаво, може детальніше ознайомитися зі старозавітними культовими приписами щодо місячних, почитавши цілу ту главу, а також Левіт 18, 19-20 і 20, 18 – там йдеться про заборону сексуальних стосунків із жінками під час менструації та заборону участі жінок у цей час у громадському житті.

Від старозавітних приписів ведуть свій початок і християнські обмеження на участь жінок у богослужіннях і таїнствах. Пояснити ці заборони дуже просто: в давнину засобів гігієни просто не існувало, тож кров спливала всюди, де перебувала жінка під час менструації. Очевидно, що насамперед цими гігієнічними міркуваннями пояснюється заборона жінкам ходити до церкви, причащатися, сповідатися, одним словом, брати участь у церковному житті під час місячних. Звісно, до духовного стану жінки ці заборони не мають жодного стосунку, а відображають насамперед перейняту з юдаїзму традицію.

Зміну ставлення до цього питання можемо бачити у Христа, який не мав тут жодних застережень. Коли жінка, яка дванадцять років нездужала на кровотечу, доторкнулася до краю Його одежі, щоби зцілитися, Ісус її у жоден спосіб за це пряме порушення приписів закону не скартав, натомість похвалив її велику віру: «Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!» (Мат. 9, 20-22; Мк. 5, 25-34; Лк. 8, 43-48).

З поступовим осмисленням нетипового для патріархального суспільства ставлення Христа до жінок зумовлені особливі роль і місце жінки в церкві. Хоч це ставлення позначене певними протиріччями. З одного боку, бачимо особливе вшанування Матері Божої. Звідси пошана як до дівицтва, так і до материнства. З іншого боку – вважання жінки після пологів нечистою протягом 40 днів, відповідно до приписів Старого Завіту. Звідси й молитви очищення, які повинні читатися після їхнього закінчення. Хоча апостол Павло зауважував, що жінка народженням дитини не опоганюється, а спасається (1 Тим. 2, 15; 5, 14). Це протиріччя між перейнятими старозавітними практиками і новозавітним ставленням ще потребує серйозного осмислення богословами.

Щодо участи жінок у літургійному житті. У Католицькій церкві (зокрема й в УГКЦ) немає жодних заборон жінкам входити до церкви, причащатися, сповідатися, бути хресними чи в будь-який інший спосіб проявляти свою релігійність під час місячних.

Нікому зі священиків УГКЦ не спаде на думку вигнати з церкви жінку без хустки чи в штанях. Але для уникнення сум’яття чи непорозумінь священикам слід, безперечно, пояснювати причини заборони участи жінок під час місячних у релігійному житті в попередні віки та безсенсовність цієї заборони тепер, а також питання одягу та ще багато чого іншого. Попереду багато роз’яснювальної роботи, яка дуже невдячна – охочих ламати стереотипи небагато.

Тема тілесності має бути представлена й у шкільній програмі. Але не слід обмежуватися лише фізіологічними поясненнями. Варто робити наголос на повазі до гідности кожної людини. Це має відбиватися також у ставленні до людської сексуальности. Потрібен цілісний підхід.

Такі заняття, напевно, необхідно проводити за згодою та з відома батьків. Щоб не вийшло як у фільмі «Так, можливо» («Definitely, Maybe»), коли Вільям Гайс (якого грає Раян Рейнольдс) в одній із перших сцен прийшов забирати свою донечку зі школи й опинився у вирі скандалу, влаштованого дітьми своїм батькам після першого уроку статевого виховання.

Я не спеціаліст із морального богослов’я, але гадаю, що під час розробки такого курсу слід врахувати багато факторів, зокрема культурні та ментальні особливості, щоб нікому не давати приводу для конфліктних ситуацій.

Пройдіть наш тест Хто і як боровся з жіночою мастурбацією

Читайте також: 10 (не)офіційних заборон для жінок і кампанії, що з ними борються