Діти — головний якір русифікації, яку вкорінюють на непідконтрольних територіях України. У невизнаних «ДНР» і «ЛНР» не все гаразд з роботою промисловості, недоукомплектовані місцеві армійські підрозділи, а нові російські громадяни-пенсіонери не отримують російські пенсії — зате в роботі з дітьми та юнацтвом усе регламентовано, упорядковано і, за місцевими мірками, добре. «Спектр» вивчив патріотичне виховання в «ДНР» у розвитку від молодшої групи дитячого садка до закінчення школи.
Вчитель усьому голова
У самопроголошених республіках багато процесів побудовано наче на штучній вентиляції легень, де роль кисню виконують російські рублі. Порівняно добре там живуть не металурги, шахтарі чи журналісти офіційних ЗМІ, а насамперед ті, кого цінує влада — наприклад, досвідчені вчителі.
На вершині ієрархії — викладачі історії з додатковим класним керівництвом. Регулярно отримують заробітну плату вихователі дитячих садків, співробітники Будинків творчості та Дитячих спортивних шкіл. Катастрофічний рівень життя перших років існування «ДНР» сильно вдарив по найкваліфікованіших кадрах бюджетників — насамперед по медичних працівниках та вчителях. Однак останні пару років раз на пів року їм стали підіймати оклади на 20–25 відсотків. І попри те, що у 2021 році влада скасовувала й обмежувала всілякі доплати, зарплати вчителів, вихователів дитячих садків і лікарів усе ж вивели на рівень 20 тисяч рублів.
Фото: «Спектр»
Школи укомплектовані вчителями — до того ж зараз це престижне місце роботи для молодого фахівця. Досвідчений вчитель зі стажем, класним керівництвом та середнім навантаженням «годинами» одержує близько 30 тисяч рублів на місяць (приблизно 350 євро). Це часто вдвічі більше за нерегулярну зарплату місцевих шахтарів: на шахтах підприємств «Макіїввугілля», «Торезантрацит», а також на донецькій шахті імені Засядька зарплати затримують у середньому на два місяці.
Водночас далеко не всі вчителі щасливі. Надлишком представлені викладачі російської мови та літератури, на кого планово перевчили численних колишніх українських словесників. Ця категорія викладачів не має можливостей підробітку й одержує в середньому від 15 тисяч рублів.
Для порівняння, військовим у «ДНР» заробітні плати не підіймали з 2014 року. Їх уперше збільшили тільки нещодавно, у листопаді 2021 року, з базових 16 600 рублів до 20–24 тисяч рублів для тих, хто воює безпосередньо в окопах у нинішніх практично зимових умовах. Підйом заробітних плат військовим у Донецьку сприймають як один із маркерів можливого загострення.
«Не встигаєш усе запам’ятовувати»
Система дошкільної освіти в «ДНР» підкреслено не українська, і справа навіть не в домінуванні російської мови. У 2013 році в Донецьку діти йшли до школи із шести років, а тепер — строго із семи. Система супроводу дітей державою побудована досить струнко. З народження до трьох років батьки реєструються в місцевих районних виконкомах і регулярно, щомісяця, отримують продуктову гуманітарну допомогу.
З трьох до семи років дитина вступає до системи дошкільної дитячої освіти. На умовах анонімності ми поговорили з вихователем дитячого садка в «ДНР», розташованого в одному із шахтарських міст самопроголошеної республіки. За його словами, усі дитсадки повністю укомплектовані персоналом, від держави діти та дорослі отримують безкоштовне харчування та фінансування комуналки, зарплат персоналу та більшості господарських потреб.
«Натомість у нас усе на патріотичному вихованні, — розповідає «Спектру» вихователь дитячого садка. — Символіку «ДНР» та все інше починаємо відпрацьовувати із середньої групи. Молодших ознайомлюємо, теж пояснюємо, але тут головне колір дати. А надалі вже вранішники йдуть у нас класні: на День перемоги, День визволення Донбасу, День республіки… Багато в нас таких дат, не встигаєш усе запам’ятовувати».
Фото: DOMINIQUE FAGET / AFP via Getty Images
Вранішники найчастіше присвячені не «ДНР», а побудовані повністю на російському порядку денному та російській символіці. Наприклад, у 2018 році, до масової роздачі російських паспортів, у «ДНР» обов’язково проводився конкурс відео для дитячих садків під девізом: «Я з батьками на вибори піду, президента оберу!»
Ось так виглядає типовий успішний новий вранішник, присвячений російському Дню народної єдності у 2021 році, де вихователі з російськими прапорами виконують головні ролі у виступі перед камерами дитячої групи. Усі хлопчики одягнені в російські косоворотки, дівчатка — у російські національні костюми: єдність тут відпрацьовують швидше з Воронежем та Ростовом-на-Дону, ніж із Маріуполем чи Запоріжжям.
Іван Грозний замість рідного краю
Школа в «ДНР» відрізняється від української: тут тепер п’ятибальна система замість усталеної до 2014 року 12-бальної. Школярі навчаються до 11 класу за місцевим різновидом російської шкільної програми, яка лише цього року досягла максимального рівня інтеграції з «метрополією». Інтеграцію з Росією розпочали не з викорінення української мови. Першими восени 2014 року зі шкільних бібліотек прибрали українські підручники з історії та географії. Надалі найбільших метаморфоз зазнало саме викладання історії.
«Предмет «Історія України» у 2014 році відпав одразу: він став називатися «Історія рідного краю». Але у 2014–2015 роках справді ще була «Історія рідного краю»: скіфи, сармати, всілякі кочівники, Джон Юз і таке інше, прив’язане до місцевості. А з 2016 року «Історія рідного краю» перетворилася на історію Росії, — розповідає «Спектру» вчитель історії однієї з донецьких шкіл. — Я вважаю, що Іван Грозний жодного стосунку до нашого рідного краю не має, а у програмі цього курсу він є. Напевно, коли бойових дій поменшало, а людей, які дорвалися до влади, побільшало, усе змінилося».
Українську мову зі шкільної програми прибирали в три етапи. На першому до кінця навчального року 2014–2015 продовжували працювати українські класи та ліцеї. У 2016 році міністр освіти «ДНР» оголосив, що охочих навчатися в українських класах не лишилося, і їх закрили. У грудні 2019 року з конституції «ДНР» прибрали українську мову як державну та заборонили будь-яке її викладання.
До 2021 року місцевою партією влади, «Громадським рухом «Донецька республіка» [«Общественное движение «Донецкая республика» — ОДДР], було профінансовано написання, верстку та друк окремої книги «Абетка Донбасу». «Це, наскільки максимально можливо, неполітизований підручник. Загальний наклад 20 тисяч примірників — для всіх надрукували», — повідомило «Спектру» джерело в ОДДР.
У розпорядженні редакції є макет цієї абетки. Починається підручник зі звернення голови «ДНР» Дениса Пушиліна, кожній літері відповідає якийсь вірш із символом. Є «донецькі»: Шубін [чарівний персонаж на кшталт домового, який, за повір’ями, живе в гірничих виробках], засновник Донецька Джон Юз, курган Саур-могила. На літері «Р» бачимо: [Родина] Батьківщина — Росія, храм Василя Блаженного та дівчина в кокошнику. А на «Я» — [язык] російська мова: «Русский наш язык — отрада. И другого нам не надо!»
Київська Русь під забороною
Підручники до Донецька переважно завозять із Росії. Масові постачання були у вересні 2015 року, але бувають завози й зараз. Окрім того, у Донецьку вийшло друге видання серії місцевих підручників для всіх класів «Історичне краєзнавство. Сторінки історії Донбасу».
«Історія зараз викладається просто: спочатку Росія, наприклад, XVIII століття, потім цей період у Європі, потім на Донбасі й так по колу. Хороший підручник — це «Історичне краєзнавство» для 5–6 класів. Там, наче казка, стародавній світ, картинок багато. А в 11-му класі суцільні «Гіві» та «Моторола», сил просто немає!» — розповідає «Спектру» за умови анонімності Тетяна, вчителька історії однієї з донецьких шкіл.
Мало того: на початку цього навчального року в «ДНР» заборонили використовувати поняття «Київська Русь» та «Монголо-татарське іго». Замість них впроваджується просто «Русь», без Києва та «Ординське іго» — без образ для татар та монгол.
«Найдивніший предмет, з 1 до 11 класу по одній годині на тиждень, — це «Уроки громадянськості Донбасу». Викладати його мали теж історики. Але про що там можна говорити 45 хвилин? Починається він цікаво: заснування Донбасу, Юз, Юзівка. Але на весь рік там що розтягувати? — Розповідає історик однієї зі шкіл Ленінського району Донецька. — Були, звісно, і День перемоги, і сучасна війна, і стандартний набір наших героїв: «Гіві», Захарченко, «Моторола». Старшокласники якось «Гіві» та «Моторолу» не любили, їм лише Захарченко герой. Про нього мої діти любили робити реферати, про «нашого «Батю». Маленькі — ні: порозглядають картинки і все».
Фото: «Спектр»
У «Приблизній робочій програмі з навчального предмета «Уроки громадянськості та духовності Донбасу» для 5-х класів, що потрапила в розпорядження «Спектру», виділено тематичні блоки, об’єднані в чотири великі розділи: «Донбас — мій рідний край», «Духовно-моральні основи народу Донбасу», «Виховай у собі громадянина Донецької Народної Республіки», «Донбасс и “Русский мир”». Це досить об’ємний документ, який вимагає, щоб учень в 11–12 років уже розумів «фундаментальні основи “Русского мира”», наводив приклади історичних та культурних зв’язків, що підтверджують тезу «Донбас — частина “Русского мира”», і пояснював значення та сенс акції «Безсмертний полк». Ця програма, за задумом укладачів, має реалізовуватись «на заняттях з курсу «Уроки громадянськості та духовності Донбасу», а також на уроках літератури, природознавства, трудового навчання, музичного мистецтва, образотворчого мистецтва, фізичної культури, історії Вітчизни, біології, географії».
Народні дружини
Безкоштовні заняття з єдиноборств обертаються для старших хлопців вступом до «Народних дружин» при ОДДР або до молодіжного крила цього громадського руху. Нещодавно вони проявили себе під час блокади донецького офісу Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні. До цього вони ж брали активну участь у всіх парадах під егідою «ДНР». Тут вони проходять набагато частіше, ніж у Росії.
Окремо в частині фінансування, забезпечення формою та дозвілля стоять відділення російської Юнармії, які урочисто приймають присягу й роблять усе подібно до своїх однолітків у Воронежі, але з місцевим колоритом.
Так, «Спектр» знайшов фотографії типових занять Юнармії в Макіївці. 21 листопада 2021 року в рамках підготовки до параду перемоги в травні 2022 року підлітки провели планове тренування зі стройової підготовки. Ходили строєм із дошками — щоби правильно рівняти лави. А потім вчилися в кухаря готувати в польових умовах, стріляли в тирі та воювали на полігоні з макетами автоматів за допомогою лазертаг-технології.
Воєнізовані групи та організації — це фінальний етап підготовки молоді в самопроголошених республіках. Далі йде доросле життя, навчання і, найчастіше, від’їзд до Росії — на заробітки, навчання чи назовсім. Молоді віком від 18 років у «ДНР» явно не вистачає.
За підтримки Медіамережі
