Мобілізація судимих та ув’язнених: чому влада має дозволити українцям захищати свою країну

Народні депутати, урядовці та Генштаб продовжують обговорювати правки до скандального законопроєкту про мобілізацію. Серед спірних норм є, зокрема, надання можливості ув’язненим та судимим добровільно вступати до лав армії. Ідею підтримують у Міністерстві юстиції, де вже напрацювали відповідні зміни до законодавства. А от головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний виступає категорично проти. 

Які є аргументи за та проти мобілізації ув’язнених та яким чином вони можуть бути корисними для армії без залишення місць позбавлення волі, разом з експертами розбиралась редакторка Заборони Світлана Гудкова.

Закон про військовий обов’язок і військову службу

Згідно з законом «Про військовий обов’язок і військову службу», засуджені до позбавлення волі громадяни знімаються з військового обліку та не поновлюються після відбуття покарання. Таким чином, вони не можуть бути призваними до армії по мобілізації чи добровільно за контрактом. 

Залишаються військовозобов’язаними та підлягають мобілізації на загальних підставах засуджені до умовного терміну або інших видів покарання, що не пов’язані з позбавленням волі.

У грудні 2022 року також були внесені зміни до Кримінального процесуального кодексу України, які дають право на мобілізацію тим, хто перебуває під слідством і утримується в СІЗО. Задля зміни запобіжного заходу для проходження військової служби підозрюваний має написати відповідне прохання прокурору, який спрямує його до суду. У разі позитивного рішення підозрюваний має протягом доби після звільнення з’явитися у Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). 

Однак таке право матимуть не всі обвинувачені. Виключення робиться для громадян, які підозрюються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, а також тих, хто звинувачується у насиллі, розбещенні неповнолітніх, організованій злочинності, пропаганді війни, державній зраді тощо.

Закон про мобілізацію: ув’язнені та судимі

Новим законопроєктом пропонується дозволити ув’язненим та судимим добровільно мобілізовуватися. Виключення стосуються тих, хто був засуджений за скоєння злочинів проти засад національної безпеки України, за воєнні злочини, передбачені статтями 401–414 та 426–433, за пропаганду війни, держзраду, геноцид та інше.

Заступниця міністра юстиції Олена Висоцька каже, що відомство вже напрацювало відповідні зміни до закону, які розглядаються у комітетах Верховної Ради. Нові правила мобілізації можуть бути ухвалені у січні-лютому 2024 року, однак це ще не гарантує розв’язання питання.

«Можливо, зараз в якомусь обмеженому варіанті прийматимуться зміни, наприклад, щодо засуджених, які вже вийшли кілька років назад з в’язниць або були засуджені за окремі злочини. Хоча наша позиція така, що неважливо, за які злочини. Якщо покарання відбуте і людина на волі, ми всі маємо ставитись до неї як до звичайної людини», — сказала чиновниця.

Цю ідею підтримує уповноважений парламенту з прав людини Дмитро Лубінець. Він пропонує надати таку можливість ув’язненим за умови погодження з командиром відповідного підрозділу, до якого той хоче мобілізуватись. Водночас уповноважений визнав, що головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний «висловився категорично проти».

Раніше судимі на фронті: досвід військового

Юрист, депутат Верховної Ради України VIII скликання (2014–2019) та офіцер ЗСУ Ігор Лапін каже, що взагалі не розуміє, чому колишні засуджені позбавлені обов’язку захищати свою державу, якщо вони відбули покарання. Ба більше, багато з них стали на захист України з початку повномасштабної війни.

«Мене питали: а чи хотів би ти, щоб у тебе в підрозділі були засуджені? Так у мене вони були. Ніхто на це не зважав 24 лютого. Людина просто прийшла в ТЦК, її мобілізували та відправили воювати без якихось перевірок. Навіть скажу, що в багатьох моментах з ними простіше. Багато з них живуть за “поняттями”: якщо він слово дав, то буде його тримати. А якщо ти грамотний командир, маєш правильний підхід до солдатів і цінуєш їх, вони будуть тебе поважати та виконувати накази», — розповідає про свій досвід Забороні Лапін.

У добровільній мобілізації ув’язнених офіцер також не бачить проблем, навіть якщо злочинець відбуває покарання за тяжкий злочин. Щоправда, таке право не мають отримувати ті, хто сидить за особливо тяжкі злочини, а також ґвалтівники.

«Тяжкість злочину визначається мірою його покарання. Нетяжкі — до 5 років позбавлення волі, тяжкі — від 5 до 10 років. Все, що вище — це вже особливо тяжкі злочини. Так от, за мірою покарання під класифікацію “тяжкий злочин” у нас підпадають звинувачення у ненавмисному вбивстві, наприклад, при скоєнні ДТП з летальним кінцем, або при перевищенні самооборони. Навіть за продаж трави дають від 6 до 10 років, що вважається тяжким злочином. Так, людина могла оступитися, порушити закон, вона несе покарання. Але якщо вона хоче йти захищати країну, чому не можна їй цього дозволити?» — каже офіцер.

Необхідно, на думку військового-юриста, переглянути справи й тих, хто засуджений за воєнні злочини, наприклад, за невиконання наказу. «Я знаю, що левова частка таких людей хоче воювати, але вони не хотіли виконувати відверто злочинних наказів своїх командирів. Коли відправляють обороняти об’єкт без належного озброєння, а на них танки їдуть, то у військового буде всього декілька варіантів: або бути намотаним на танкову гусеницю чи потрапити в полон, або залишити позиції й сісти в українську тюрму та зберегти своє життя», — пояснює Ігор Лапін.

У законі також має бути прописана мотивація та покарання для ув’язнених і судимих у разі повторного порушення закону. Лапін пропонує зараховувати день на війні за два дні у тюрмі: «Але це не має бути так, що засудженому залишилось відсидіти рік, він відвоює пів року і звільняється. Ні: маєш відслужити весь встановлений законом термін». 

Натомість якщо війна закінчиться раніше, треба дати таким людям можливість клопотати за звільнення від подальшого відбування покарання за відповідним рапортом командира та рішенням суду. І навпаки: якщо ув’язнений добровільно мобілізувався і повторно порушив закон, наприклад, не виконав наказ чи пограбував магазин дорогою на передову, залишок строку у тюрмі автоматично подвоюється. Та в будь-якому випадку останнє слово має бути за командиром підрозділу, додає офіцер ЗСУ. 

Ув’язнені можуть бути корисними для армії не лише на фронті

Колишній очільник пенітенціарної служби, адвокат Сергій Старенький також вважає, що колишні та умовно засуджені мають ставати на військовий облік та виконувати свої обов’язки із захисту держави. За його оцінками, в Україні є 50 тисяч людей, які теоретично могли б підсилити українську армію.

Інше питання — з ув’язненими, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі. «Я підтримую надання таким особам права мобілізуватися. Але кожен такий випадок має розглядатися в індивідуальному порядку, з обов’язковим вивченням справи засудженого, врахуванням думки адміністрації колонії. Тому що це один зі шляхів, які можуть використовуватися не дуже добросовісними засудженими для втечі або вчинення подальших протиправних дій», — каже експерт.

Та попри це, мобілізація ув’язнених ніяк не розв’яже проблему з комплектуванням Збройних сил. За словами ексочільника пенітенціарної служби, наразі в Україні близько 20–23 тисячі осіб перебувають у СІЗО, а в тюрмах відбувають покарання близько 30 тисяч.

«З них дві третини раніше судимі, 2–3 тисячі складають жінки та неповнолітні, ще близько 2 тисяч засуджені до довічного позбавлення волі. Отже, є близько 10 тисяч чоловіків, які теоретично могли б бути мобілізованими. А якщо мова йде про добровільну службу, то це 3–5 тисяч», — пояснює експерт. 

Та 30 тисяч ув’язнених — це доволі великий ресурс, який країна могла б використовувати для покращення обороноздатності, вважає експерт. «Засуджені особи, які теоретично підпадають під мобілізацію, але з якихось причин не можуть бути залучені безпосередньо до Збройних сил, можуть залучатися державою до виконання робіт оборонного характеру. Ці роботи будуть обов’язковими, якщо держава визначить, що їх необхідно робити. Це може бути виготовлення якихось металоконструкцій (наприклад, їжаків) та бетонних пірамід, плетіння маскувальних сіток та багато іншого», — зауважив Сергій Старенький.