МВС після Авакова: хто такий Денис Монастирський - Zaborona
Читаєте зараз
МВС після Авакова: хто такий Денис Монастирський

МВС після Авакова: хто такий Денис Монастирський

МВС після Авакова: хто такий Денис Монастирський

Після відставки «незмінного» міністра Арсена Авакова у МВС України збираються провести реконструкцію. Новий міністр внутрішніх справ Денис Монастирський — виходець із партії президента, що викликає сумніви в його незалежності. Тим часом Володимир Зеленський, здається, поставив собі за мету відокремити Прикордонну службу й Національну гвардію від МВС. Спеціально для Заборони Ромео Кокряцький докладно розглядає ці зміни й те, що вони означають для українських правоохоронних органів.


Не дуже нове обличчя

Денис Монастирський, призначений міністром внутрішніх справ, заступає на доволі скандальну посаду. Після провалу справи Шеремета, схоже, першопочаткова заява президента збулася: Арсен Аваков подав у відставку. Однак його наступник — не досвідчений співробітник правоохоронних органів, а «слуга народу» й колишній глава парламентського комітету з питань правоохоронної діяльності.

41-річний Денис Монастирський народився в Хмельницькому 1980 року. Він закінчив юридичний факультет Хмельницького університету управління та права й більшу частину своєї кар’єри провів у приватній практиці. У політику він прийшов у 2014 році, коли став помічником Антона Геращенка — нині заступника міністра внутрішніх справ. Після цього Монастирський приєднався до команди Зеленського як «експерт із правових питань» і балотувався в парламент у 2019 році.

Час у Верховній Раді він провів у ролі глави комітету з питань правоохоронної діяльності, і, як зазначила неурядова організація «Чесно», був депутатом із найбільшою кількістю поданих законопроєктів із 2019 до 2020 року. Законопроєкти, які він просував як глава комітету (48 із них пройшли), були неоднозначними: від введення електронної системи подання документів до суду до законопроєкту, який зобов’язав би інтернет-провайдерів розкривати приватну інформацію про своїх клієнтів.

Його почергово називали то «людиною Авакова», то «ставлеником президента», оскільки зв’язок із Геращенком викликав побоювання щодо його незалежності як від колишнього міністра внутрішніх справ, так і від президентської партії «Слуга народу».

Один із критиків цього призначення Денис Кобзін, директор Харківського інституту соціальних досліджень, вважає, що Монастирський навряд чи буде незалежною фігурою, вказуючи на його причетність до «докторського ступеня», виданого Іллі Киві. Киві, депутату від ОПЗЖ, до скандалів не звикати, і його репутація ні для кого не секрет. Проте Монастирський написав листа на підтримку «академічного дослідження» Киви, похваливши його за застосування роботи на практиці — попри звинувачення в тому, що дисертація Киви, ймовірно, була сфальсифікована.

І це не перший скандал, у якому опинився Монастирський: розслідування проєкту «Схеми» показало, що у 2018 році, перш ніж зайняти місце в парламенті, Монастирський міг бути причетний до продавлювання кандидатів під час нібито «конкурсного» відбору керівництва нового на той момент органу — Державного бюро розслідувань.

Ці звинувачення не завадили Монастирському бути затвердженим на посаду міністра 271 голосом «за».

Відповідальний за скорочення

Однією з нових цілей Монастирського на посаді міністра внутрішніх справ буде скорочення розмірів міністерства — зокрема, виведення Національної гвардії та Прикордонної служби з-під його контролю. Це завдання, оголошене главою парламенту Давидом Арахамією, буде головним для нового міністра на цьому терміні — Аваков же давно опирався такому кроку.

Володимир Цибулько, колишній політик і давній політичний оглядач, зазначив, що такий крок може дозволити Зеленському особисто призначати керівників цих органів замість того, щоби покладатися на міністерство. Це ще більше зміцнить контроль президента над ключовими органами національної безпеки. Якщо Монастирський дійсно не більше ніж «ставленик» для амбіцій Зеленського, то президент, ймовірно, успішно консолідував правоохоронні структури України. Так, наприклад, нинішня генеральна прокурорка Ірина Венедиктова звинувачується в політичній ангажованості в низці справ, пов’язаних із партією президента.

Аваков при всіх його недоліках принаймні тримав МВС у стороні від примх президента — але натомість змушував структуру підкорятися власним примхам. Монастирський, який заступає на посаду без власної команди та з усталеної партійної структури, навряд чи зможе відбудувати цю вертикаль влади.

Щупальця Авакова

Попри відставку колишнього міністра, його вплив зберігається досі: зараз МВС, як і раніше, функціонує в рамках структур, побудованих Аваковим. Чим це обернеться за Монастирського — питання відкрите: зв’язки нового міністра як з Аваковим (через його парламентські акти), так і з Зеленським (через членство в «Слузі народу»), ймовірно, забезпечать певну наступність.

З іншого боку, рішення президента розвести певні частини міністерства, схоже, спрямоване на те, щоби перешкодити новому міністру внутрішніх справ досягти такого ж статусу «сірого кардинала», як Аваков, а також щоби розширити президентський вплив на правоохоронні структури. Монастирський як людина, задіяна в реалізації цього процесу, навряд чи був обраний на цю роль за свої незалежні якості.

Під час вітальної промови в парламенті новий міністр виклав свої основні пріоритети: боротьба з організованим злочинним угрупованням, відомим як «Злодії в законі», а також більше уваги безпеці дорожнього руху. Примітна відсутність будь-яких згадок про Шеремета або інші гучні справи, а також будь-яких вказівок на те, які реформи просуватимуться вперед.

Відставка Авакова призвела до кардинальних змін у структурі влади в українській політиці, і роль Монастирського в новому статус-кво ще має з’ясуватися.

Нагору