Миколаїв хотіли взяти, як Маріуполь: генерал Марченко оприлюднив схему

• В березні 2022 року росіяни кілька разів без успіху намагалися прорвати оборону Миколаєва та захопити його.
• Ключовий бій за місто відбувся на аеродромі Кульбакіно, де окупанти зазнали значних втрат.
• Важливу роль у захисті Миколаївської області відіграли місцеві, які чинили неймовірний опір.

Російські військові намагалися діяти у Миколаєві за тією ж схемою, що й у Маріуполі: оточити місто, витіснити військових у центр на будь-який з заводів та відрізати шляхи постачання боєприпасів, води та їжі. Це був один з небагатьох можливих способів взяти місто, адже підступити з боку залізниці рашисти не могли.

Заборона розповідає про спроби окупантів взяти Миколаїв зі слів генерал-майора Збройних сил України Дмитра Марченка, що керував обороною міста у лютому-березні 2022 року.

План РФ по захопленню Миколаєва

Під час спроб захопити Миколаїв російські військові використовували той самий план, що і під час взяття Маріуполя, розповів генерал-майор Збройних сил України Дмитро Марченко.

«Оточити і витіснити війська у центр міста, на якийсь об’єкт, допустимо на Миколаївський суднобудівний завод. Обрізати світло й воду і просто томити нас, поки не почнемо сходити з розуму, поки не закінчаться боєприпаси, їжа, вода», — описав стратегію окупантів військовий.

Прориватися з боку залізної дороги, за словами генерал-майора, росіяни не могли, адже розуміли, що будь-які війська в обороні у першу чергу підривають та блокують стратегічні мости та дороги, зокрема і залізничні сполучення.

«З боку залізної дороги вони точно не наступали б, а якби наступали, я б вважав їх дуже дурними, — вони й так дурні у своїх планах бойових дій, а так, це був би маразм найвищого рівня. Залізниця їм потрібна тоді, коли вони вже захоплять територію, щоб швидко доставляти боєприпаси, техніку і особовий склад», — пояснив Марченко.

Битви, що змінили хід війни у Миколаївській області

Ключовий бій відбувся на аеродромі Кульбакіно, що на околиці Миколаєва. Це був наймасованіший наступ окупантів на місто і відбувався з трьох напрямків: Станіслав, Посад-Покровське і Кіровоградська траса.

«У нас було купа інформації: там колона у 100 танків, там колона у 200 танків. Вони з різних сіл збиралися у бойові порядки, для того, щоб здійснити контрнаступ. Це відстань 30-20 кілометрів від міста. Нас про накопичення техніки сповіщали місцеві», — розповів керівник оборони Миколаєва.

За його словами, всі українські сили та війська вже були розподілені та чекали наступу ворога. Відбувалося перетягування артилерії на точки, щоб встигнути навести їх на російську техніку, коли на аеродром Кульбакіно зайшли два танки, два БТР і машина з піхотою.

«За великим рахунком, я повинен був зняти якісь резерви з одного з напрямків, щоб не дати танкам прорватися у місто. Мені це здалося дуже дивним, що при наявності такого залізного кулака, вони зайшли малим числом — виявилося, що це був відвертальний маневр, тактичний хід. Ну я і застосував свій тактичний хід», — каже Марченко.

Так, генерал вирішив відбити малий наступ ворога силами поліцейських. У них вже на той момент вже були створені протитанкові групи, яким вдалося змусити окупантів відступати.

Коли після провалу обманного маневру великі групування танків почали вибудовуватися для спроби зайти у Миколаїв, артилерія вже була наведена, тому атаку було зламано. Танкові колони відійшли до рубежів біля Херсонської області.

Вознесенськ: найважчі бої

Одними з найважчих Марченко назвав бої за Вознесенськ. «Наступало на нас два групування. Одне близько 2000 машин: не тільки танки, а різні види техніки. Там і кількість особового складу була відповідна. Вони йшли з боку Херсона. Друге групування — десь 1200-1300 машин. Окупанти обходили нас зліва й у них була задача взяти Вознесенськ, бо там артилерійська база зберігання була і можна рухатися на Одесу звідти — стратегічна точка, а також Южноукраїнськ, де знаходиться атомна електростанція», — розповів генерал-майор.

Одна ворожа група встигла прорватися у місто, але сил не вистачало, щоб подовжити які-небудь бойові дії. 

«Нас врятувало те, що ми відрізали резерви, а коли відрізаються резерви, операція переходить зовсім у інший вигляд. Завдяки цьому під Вознесенськом захлинулася і їхня операція по захопленню Південноукраїнської АЕС: групування, яке мало брати Южноукраїнськ, яке ми там обрізали, з підрозділами 80-ї бригади методично зменшували», — розповів Марченко.

Плани захопити два стратегічно важливі міста потім підтвердилися документами, картами окупантів та свідченнями полонених. 

Важливим аспектом у обороні Миколаєва став громадянський опір. «Баштанка і ряд інших сіл розуміли: якщо вони будуть чинити опір, то противник не зможе просуватися далі. Тим самим вони рятували загальну ситуацію і давали нам час, щоб ми зарилися на певних позиціях, тому що часу у нас було дуже мало. Окопи, бліндажі — це усе ми робили з колін день і ніч. Екскаватори працювали, не глушачи моторів. Народ був налаштований, ніхто не хотів “руського миру”», — згадує генерал-майор.

Раніше Заборона розповідала про дані української розвідки щодо того, яку роль у війні відіграє острів Зміїний та чому він важливий як для України, так і для Росії.