MYPH. Книга школи «Молодої Миколаївської Фотографії»
у «Рівні цензури»
Фотограф Сергій Мельниченко заснував школу сучасної фотографії у 2018 році у рідному Миколаєві. За чотири роки існування окрім практичних занять випускники школи взяли участь у понад двадцяти різних проєктах — виставках, фестивалях, ярмарках тощо.
«Коли задумував Школу, — розповідає Сергій, — хотілося працювати над розширенням уявлень і розумінням сучасної фотографії серед фотомитців, колег, учнів. Хотілося професійного росту, спілкування».
До фотокниги Сергій як укладач відібрав 60 авторів. А дизайнерка Катерина Лесів запропонувала додати до фотографій уривки з діалогів митців, в яких вони розповідали про свої пошуки, думки та мрії.
MYPH — спільний проєкт видавництва РОДОВІД та Школи концептуальної і арт фотографії MYPH. Вихід книги запланований на кінець вересня 2022 року.
«”Тривожна краса” — про передчуття біди, яка зі вторгненням втілилася на моїх очах. Але справа не лише у війні чи авторських пошуках переосмислення прерафаелітської естетики у сучасному кольорі. Передчуття лиха — мій спосіб мислення, а тривога — вірний супутник із дитинства. Це емоційно виснажлива гра, в яку я не вмію не грати. На жаль, тепер це реальність абсолютної більшості українок — прикидатися, ніби тривоги немає, тоді як вона поглинула тебе повністю», — розповідає про свою роботу фотографка Яна Григоренко.
У своїй серії Олена Швед розмірковує над однією з ключових екзистенційних тем людства — темою обговорення смерті. Вона відтворює атмосферу «операційного театру» та запрошує глядача зазирнути за його лаштунки.
Артем Гумілевський своїми світлинами розмиває кордони між тілом та навколишнім світом, намагаючись зробити їх єдиним цілим. «Єднатися духовно та візуально з тим місцем, яке я обрав для своєї роботи — або місце обрало мене», — пояснює свою художню практику Артем.
З темою тілесності та віддзеркалення тіла на внутрішній стан людини працює і Христина Войтків. Її фотографії показують природну, спокійну і буденну оголеність, яку людина відчуває у ванній кімнаті.
У серії «Безсоння» Євген Заяць пропрацьовує тему втрати та власного переродження. «Все, що мав, було зруйновано: робота, стосунки, нуль на рахунку. Через це я познайомився з безсонням. Воно й сприяло створенню цієї серії та носить її ім’я». Робота над проєктом допомогла йому зібрати себе, переосмислити втрати та рухатись далі. «Творчість — це відмінна терапія і можливість з іншого боку поглянути на те, що заведено вважати проблемою», — розповідає Євген.
«Рівень цензури нульовий» — це майданчик для відкритого діалогу на складні й табуйовані теми: сексуальність і тілесність, стрес і депресія, війна й ідентичність. Ми не платимо гонорару за публікацію, але допоможемо зробити авторське висловлювання почутим, а також беремо участь у його оформленні. Деталі — тут.
