Майстер психоделік-арту, що нещадно ставився до своїх картин.
Артексплейнер в сторіз
Павло Бішко
7 Червня 2023
АРТЕКСПЛЕЙНЕР
Мирослав Ягода — львівський андеграундний художник, поет і драматург. Він народився 1957 року й малював аж до самої смерті у 2018-му, майже не виходячи зі своєї майстерні на вулиці Тершаковців у Львові. Це «місце сили», як він її називав, складалося з двох кімнат у напівпідвальному приміщенні — майстерню на поверсі в радянські часи мали лише художники-колаборанти.
Фото: Марія Войнова
Фото: Марія Войнова
1986 року Ягода закінчив Український поліграфічний інститут імені Івана Федорова у Львові. Період його творчості, що розпочався в 80-х і тривав протягом 90-х, мистецтвознавці вважають революційним. Саме тоді художник створив картини «Дочка ночі», «Страта (MOSCOW над нами)», «Соняшники Ван Гога треба показувати разом з його вухом».
Фото: Марія Войнова
Експресивні полотна й графіку, в яких домінував чорний колір, Ягода створював у психоделічній манері. Культуролог Тарас Возняк характеризує їх як «епічні, надпотужні, музейні, зовсім не характерні для “камерного” і міщанського чи буржуазного львівського стилю».
Фото: Іван Чернічкін / Заборона
Художник вважав, що для творчості потрібне «страшне пережиття». За свої 60 років він тричі лежав у Львівській психіатричній лікарні на вулиці Кульпарківській.
«Мене просто здавали в дурку. Порівняно з армією — це така тюрма. Коли тебе колють і ти не знаєш, чи живеш. Інсулінова блокада, галоперидол і таке подібне», — згадував він.
Фото: Іван Чернічкін / Заборона
До своїх робіт у майстерні Ягода ставився доволі нещадно — як до небажаних свідків. Згорнуті полотна без підрамників, деякі завширшки два метри, що вкривались грибком і тріщинами, належали до його фірмового стилю. Його більше цікавив сам процес написання картини, ніж результат. Часто на своїх старих картинах він малював нові.
Фото: Марія Войнова
Піком фірмового стилю художника стали перформанси, коли після розгортання полотна воно осипалося на очах у глядача. Таким чином очевидець перформансу був останнім свідком незбереженої картини Ягоди.
Фото: Марія Войнова
У стрічці «Інакші» (2000) режисера Олександра Дірдовського, присвяченій людям з психічними розладами, зокрема художникам, Мирослав Ягода читає власний вірш:
Безкінечне мертве життя тут
Вросло корінням в землю,
Криком розбуджені марення й сни
Тупцяють до краю могили.
Стікає фарба на дно
Там, де божевільні краєвиди
Розорюють тишу глуху,
Звуком заступа об каміння...
Мистецтвознавиця Катерина Лебедева розповідає, що Ягода мав собаку — таксу Рекса, якого також називав «крутий пацан» чи «дитя підземелля». Рекс не любив запаху алкоголю і гучно гавкав, коли Ягода пив. На що він заспокоював: «Синочку, татуньо п’ють останню».
У віці 13 років Рекс помер. Художник вважав, що його отруїли. За кілька місяців, у 2018 році, помер і сам Ягода.
Фото: Марія Войнова
За життя художник провів близько 17 виставок у Польщі, Німеччині, Австрії та Україні. Проте його перша персональна виставка в Національному художньому музеї Києва відбулася 2020 року, вже після смерті художника.
Назва експозиції «Я+GOD=A» відображає формулу поетичного маніфесту Мирослава «Трійця Варварів». Він розгортає абетку у зворотному порядку, препарує та збирає своє прізвище наново. Від особистого «Я» художника, через «GOD» як наріжний камінь присутності Бога, до «А» — початку відліку.
Фото: Іван Чернічкін / Заборона
Бережіть своє ментальне здоровʼя та підтримуйте Заборону 🎨