На масштабну мобілізацію в Україні 2024 року не вистачає ані коштів, ані техніки, ані озброєння: що робитиме влада?

Вище військове керівництво України вважає за потрібне додатково мобілізувати у 2024 році близько 500 тисяч людей. Один мобілізований обходиться державі в 1 мільйон гривень, тобто цьогоріч з бюджету треба виділити 500 мільярдів гривень. І їх просто немає. Забезпечити фінансування деякі народні депутати пропонують завдяки підвищенню податків. 

Коли йдеться про життя й здоров’я захисниць та захисників, мова не про гроші. Україна не зможе кількісно перемогти Росію, адже мобілізаційний ресурс ворога в декілька разів більший. Тому в пріоритеті держави має бути забезпечення армії: нехай вона і менша, але має отримати достатню кількість зброї, боєприпасів, техніки та іншого необхідного обладнання. Однак чи є в країни такі можливості та як їх забезпечити, разом з експертами розбиралася редакторка Заборони Світлана Гудкова.

Збільшення податків для українців

Цілих дві пропозиції про підвищення військового збору надійшли від депутатів зі «Слуги народу». Так, членкиня комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики Ольга Василевська-Смаглюк пропонує запровадити «мобілізаційний збір» на зарплати в держсекторі, на держпідприємствах та в муніципалітетах. 

«Зараз один день війни коштує 5 мільярдів гривень. Як фінансувати мобілізацію? Перш за все — навести лад на митниці, де недоотримання сягає 22 мільярдів. Але і це не панацея. Адже цього виставить лише на чотири з половиною дні війни. Якщо ввести мобілізаційний збір з держсектору, де зарплати членів наглядових рад, керівників підприємств, народних депутатів, директорів усіляких департаментів, мерів міст та їхніх радників вищі від середньої, це оплатить нам декілька днів війни», — підрахувала вона.

Ідею розкритикував економіст, координатор Економічної експертної платформи Олег Гетман. «Не бачу сенсу підвищувати податки для держслужбовців та чиновників, тому що їхні зарплати платяться з наших податків. І це просто буде колообіг податків у природі, який не збільшить їхньої загальної ваги», — каже він у коментарі Забороні.

Перекласти фінансування на плечі «заможних» українців пропонує очільниця парламентського комітету з питань бюджету Роксолана Підласа («Слуга народу»). Її ідея полягає в підвищенні військового збору з 1,5% до 3% для тих, хто заробляє понад 20 тисяч гривень.

«Якщо ви заробляєте мало, ви не повинні платити великий податок навіть зараз. А якщо ви заробляєте понад 20 тисяч гривень, то ви могли б платити військовий збір не 1,5%, а 3%. У народних депутатів зарплата вища, ми можемо платити 5%. Це було б справедливо», — сказала Підласа в ефірі телемарафону.

Це також не вихід, пояснює економіст Гетман: «Підвищення податків лише негативно вдарить по населенню та білому бізнесу. В наших недорозвинених інституціях така дія призведе лише до збільшення тіні й корупції. Є світові дослідження, які підтверджують, що є певний баланс між обсягом зборів податків та ставкою податків. Не можна підвищувати податки постійно й очікувати, що будуть збиратися більші суми до держбюджету. Це так не працює. Після певної межі збори починають падати, а підприємці відходять у тінь».

Єдиний податок, на думку експерта, який можна перекласти на людей та більш-менш ефективно його збирати, — це податок на додану вартість (ПДВ). 

«Якщо теоретично підняти на 1–2% ПДВ, це принесе приблизно плюс 100 мільярдів гривень у бюджет. Але це вплине на економіку приблизно так само негативно, як і друк додаткових 100 мільярдів. Тож це просто крайні заходи, до яких можна вдаватися, коли всі інші не спрацьовують», — наголошує Олег Гетман.

Реформа митниці та податкової — плюс 200 мільярдів гривень до бюджету України

До проведення життєво необхідних реформ митниці та Бюро економічної безпеки (БЕБ) регулярно закликає народний депутат Ярослав Железняк від «Голосу». На його думку, надходження в бюджет залежать від їхньої ефективності.

«Мінфін показує, що 2023 року витрати на безпеку та оборону були на рівні 1843 мільярдів гривень. У бюджеті-2024 на цю статтю закладено 1692 мільярди гривень. Тобто різниця вже очевидна — 151 мільярд гривень, які нам необхідно знайти. Цьогоріч військові витрати будуть ще більшими, ніж торік, і нам треба більше свого виробництва. Бюджет на військові потреби доведеться збільшувати мінімум на 200–300 мільярдів гривень навіть без додаткового фактора мобілізації. І, звичайно, парламент це зробить, як було останні два роки. Зрада тут скасовується», — пояснює депутат Ради.

Олег Гетман вважає, що кошти можна знайти навіть на мобілізацію, і називає два способи: 

1. Боротьба з контрабандою та сірим імпортом.

«Через неефективну боротьбу з тіньовими схемами країна втрачає близько 100–120 мільярдів гривень на рік. Тут може допомогти повне перезавантаження митниці. Є відповідний законопроєкт — 4690-Д, який пройшов перше читання, його необхідно скоріше ухвалювати в цілому. Він передбачає набір керівництва митниці міжнародниками та повну переатестацію інституції», — розповідає економіст.

2. Боротьба з контрафактом і продажем чорних та сірих підакцизних товарів.

«На цих схемах держава втрачає близько 50 мільярдів гривень на рік. Тому необхідно перезавантажити БЕБ, яке зараз не дуже ефективно працює. Як і у випадку з митницею, право призначати очільника Бюро необхідно віддати міжнародним організаціям. Крім цього, перезавантаження потребує податкова служба, яку необхідно довести до європейських стандартів», — вважає експерт. 

Тож майже 200 мільярдів гривень можна знайти, просто перекривши ці дві схеми й навівши лад з податковою, митницею та БЕБ, каже Гетман.

Як крайню можливість економіст розглядає друк гривні й випуск додаткових ОВДП та військових облігацій. «Але ці рішення негативно вплинуть на економіку, тому що це дасть розгін інфляції», — пояснює він.

Воювати не лише людьми, а технологічно

У держави немає іншого виходу, ніж знайти необхідні кошти, якщо потреба мобілізувати 500 тисяч людей дійсно виникне. Інакше Росія просуватиметься на фронті та продовжить геноцид українців, каже в коментарі Забороні народний депутат від фракції «Європейська Солідарність» Олексій Гончаренко. Та потреба в такій кількості мобілізованих має бути виправданою, вважає він. 

«Я не розумію нашої стратегії. Ми не можемо відштовхуватися лише від людей, ми не можемо перемогти Росію кількістю, просто тому, що їх у кілька разів більше за нас. Отож наша стратегія має полягати в іншому: українська армія може бути меншою, але мати дуже добре екіпірування, навчання, необхідну кількість снарядів, дронів та іншого. Ось це — головне», — наголошує народний депутат.

Збільшення кількості мобілізованих створить навантаження як на державу, так і на волонтерів, які невпинно збирають кошти на потреби військових. Завданням перших стоїть забезпечити армію важкою технікою та боєприпасами, других — більш доступною технікою та озброєнням. На жаль, проблеми з цим очевидні. Партнери видають військову допомогу дозовано, є проблеми з її фінансуванням зі США та ЄС. Волонтери ж констатують зменшення кількості донатів, а з мобілізацією запити на допомогу будуть зростати.

«Не секрет, що окремі підрозділи самі купують собі форму. Бо те, що видають, — неякісне, воно швидко промокає і перетворюється на ганчірку. Техніки ніколи не буває вдосталь, вона має тенденції до знищення, пошкодження, банального ламання. Це витратний матеріал, і завжди потрібно більше. Ми щоденно використовуємо 2 тисячі снарядів, а росіяни — 10 тисяч. Цю різницю ми компенсуємо безпілотниками, проте вони летять 10 кілометрів, тоді як артилерія росіян гатить на 20–30 кілометрів. Останніми місяцями в нас з’являється виробництво безпілотників, які летять на дальні відстані, але їх теж мало», — пояснює військовий експерт Іван Ступак.

Крім оснащення військових, завдання держави — гарантувати безпеку мобілізованих. «Росіяни будуть стріляти по скупченню цих військових. У нас були історії, коли загинуло багато людей, які навіть до фронту доїхати не встигли», — додає він.

На жаль, держава не підготувалася до викликів сьогодення та не врахувала своїх помилок. Втрати на складах з боєприпасами в Калинівці й Балаклії не встигли компенсувати. А епопея з будівництвом заводу з виробництва патронів тягнеться вже 10 років — після того, як єдиний такий завод захопили в Луганську росіяни.

«Ми маємо налагоджувати своє виробництво, зокрема на території країн-партнерок. У нас мають бути підземні виробництва, куди не дістануть ворожі ракети. Що більше в нас буде власного виробництва, то менша ймовірність, що росіяни нападуть на нас повторно. А після нашої перемоги вони точно плануватимуть нове вторгнення. Так, ми робимо кроки в цьому напрямку, але мали починати ще у 2019 році. На жаль, усе просувається дуже повільно», — зазначає військовий експерт.