Невизнана світом Нагірно-Карабаська Республіка офіційно припинить своє існування 1 січня 2024 року. Відповідний наказ 28 вересня видав очільник самопроголошеної республіки Самвел Шахраманян. Протягом десятиліть конфлікт у Нагірному Карабасі переходив з військових дій до перемир’я. Проте 19 вересня, після десяти місяців блокади регіону, Азербайджан розпочав військову операцію, в яку влада Вірменії вирішила не втручатися. В підсумку одноденна війна закінчилася роззброєнням місцевої Армії оборони та масовим виїздом вірменського населення з Нагірного Карабаху.
Це дійсно кінець конфлікту? Чи означатиме він вихід російської армії з регіону? Та що чекає на Нагірний Карабах тепер? Відповіді на ці питання шукали журналісти видання JAMnews. З дозволу редакції Заборона публікує цей матеріал з незначними скороченнями.
«У зв’язку зі складною воєнно-політичною ситуацією, що склалася, виходячи з пріоритету забезпечення фізичної безпеки і життєвих інтересів народу Арцаха […] Республіка Нагірний Карабах (Арцах) припиняє своє існування», — оголосило керівництво так і не визнаної ніким Нагірно-Карабаської Республіки (НКР).
Її жителі почали масово виїжджати з 24 вересня, щойно було розблоковано Лачинський коридор. Помічник президента Азербайджану Хікмет Гаджієв оголосив, що «вірмен ніхто не примушує залишити Карабах, і це особисте та індивідуальне рішення кожного».
Посол Вірменії з особливих доручень відповів на це твердження перерахуванням причин, через які люди виїжджають:
Читати більше новин в Telegram
4 вересня на вулицях у НК ще можна було зустріти дітей із самокатом чи велосипедом. Фото: Марут Ванян
Чому Єреван не втрутився?
Після початку так званої контртерористичної операції Азербайджану Міністерство оборони Вірменії, МЗС і апарат прем’єр-міністра країни вперто зберігали мовчання. Першим його порушив глава уряду Нікол Пашинян: «Спроби втягнути Вірменію у військову ескалацію неприйнятні, ми будемо керувати цим процесом. Хоч як ми розуміємо в цій ситуації переживання та інші емоційні проблеми. Але ми не маємо дозволяти деяким зовнішнім і внутрішнім силам ставити під удар державність Вірменії».
Таким чином, прем’єр Вірменії одразу дав зрозуміти, що офіційний Єреван не прийде на допомогу армії невизнаної НКР. Уже тоді стало зрозуміло, що падіння Карабаху — справа кількох годин або днів. Усе так і сталося.
Чи могла вірменська армія увійти в Нагірний Карабах? Політолог Рубен Меграбян вважає, що ні, оскільки в цьому випадку під ударом могла опинитися сама Вірменія.
«Вірменія не брала в цьому участі, тому що це означало б, що Вірменія виставляється стороною, яка здійснює посягання на територію сусідньої держави. У всякому разі, [президент Азербайджану Ільхам] Алієв так би представив дії Вірменії. Плюс до цього він залишив би за собою право здійснити військовий вплив безпосередньо на територію самої Вірменії», — зазначив він.
Вірменія справді не має зараз ресурсів для ведення повномасштабної війни, погоджується колишній посол Вірменії в Канаді Ара Папян. Але це, на його думку, провина вірменської влади, яка провалила реформу армії після війни 2020 року.
«Нікол Пашинян особисто винний у цій ситуації, тому що він висловлювався в такому дусі, що Азербайджан розглядав Нагірний Карабах як свою внутрішню справу. Він нічого не зробив практично і для переорієнтації країни в бік Заходу», — пояснив Папян.
Як ситуацію оцінюють в Азербайджані?
«Безсумнівно, це історична подія», — каже незалежний політик Азер Гасимли.
На його думку, головна причина такого розв’язання конфлікту полягає в тому, що Росія змінила позицію щодо Нагірного Карабаху.
«Якщо за підтримки Росії на початку 1990-х вірменам вдалося проголосити сепаратистське утворення на території Азербайджану, окупувати сім прилеглих районів, то зараз Москва вирішила залишитися осторонь і не втручатися, — вважає він. — Росія тут знову мала на меті продовжувати контролювати обидві південнокавказькі країни. Для цього їй треба посунути Пашиняна в Єревані і привести до влади лояльного до себе політика. А в Азербайджані вона збирається залишити свої війська».
Політичний оглядач Шахін Джафарлі каже, що в результаті останніх подій Азербайджану вдалося повернути під свій контроль території, на яких перебували російські миротворці.
«Проводяться зустрічі між представниками офіційного Баку і вірменської громади Карабаху, в яких обговорюються умови реінтеграції вірменського населення регіону в азербайджанське суспільство. На цих зустрічах обговорюють переважно гуманітарні питання, але вони говорять про те, що вірмени Карабаху вже визнають суверенні права Азербайджану на регіон. Це все, звичайно, дуже важливі події», — зазначає він.
Водночас, на думку Джафарлі, Баку погодив «контртерористичну операцію» з Москвою. Виходячи з того, що в подібних питаннях зазвичай передбачений торг між сторонами, політичного оглядача хвилює питання: що Азербайджан пообіцяв Кремлю?
Тієї ж думки й Азер Гасимли: «Що обіцяв Азербайджан в обмін на те, що Росія лише спостерігала за тим, що відбувається?»
«Можливо, Азербайджан погодився на перебування в Карабасі російського миротворчого контингенту (РМК). Безумовно, Росія не бажає залишати регіон. І з цього погляду офіційний Баку міг піти на такий крок. Або РМК залишиться як гарант безпеки тих вірмен, які вирішать залишитися в Карабасі, або погоджено переформування РМК у тимчасову військову базу Росії в Азербайджані. Ці питання поки залишаються відкритими. Відповіді на них ми дізнаємося по ходу подій», — припускає Джафарлі.
Пара виїжджає з НК. Фото: Марут Ванян
Яким буде Карабах після війни?
Чи залишиться в Карабасі вірменське населення? Відповідь на це питання з кожним днем прояснюється все більше. Через два дні після припинення бойових дій Азербайджан дозволив ввезти в республіку паливо й одночасно відкрив Лачинський коридор — щоправда, тільки в бік Вірменії. За перші три дні регіон покинули близько 40 тисяч вірмен, і це при тому, що донедавна тут проживало близько 120 тисяч осіб.
В Азербайджані до цих цифр ставляться скептично. Колишній очільник МЗС Азербайджану Тофік Зульфугаров стверджує, що до початку війни в НКР 2020 року в регіоні, за деякими оцінками, проживало приблизно 60 тисяч осіб, більшість із яких — військовослужбовці.
«Це і ЗС Вірменії, і ті, хто проходив службу там. Близько 30 тисяч військовослужбовців. Фактично окуповані території Азербайджану перетворилися на військовий табір», — уточнює він.
Після війни 2020 року більшість населення покинула Карабах, але потім частково все ж повернулася. Зульфугаров каже, що азербайджанська сторона за допомогою візуального дослідження з’ясувала, що повернулися приблизно 24 тисячі осіб. Російські миротворці зі свого боку називали цифру 50 тисяч.
«Сьогодні досить складно сказати, скільки вірмен залишиться в Карабасі. Я припускаю, що в кращому разі це буде цифра від 5 до 10 тисяч», — резюмує він.
Доктор політології Стенфордського університету Артур Хачикян не бачить жодної перспективи, щоб у Нагірному Карабасі залишився хоч один вірменин: «Мені складно уявити, як після таких звірств, убивств, знущань, насильства над цивільним населенням, як після всього цього там залишаться вірмени. Адже це робилося саме для залякування населення».
Однак Ара Папян вважає, що в Нагірному Карабасі все ж може залишитися невелика кількість вірмен. На його думку, домагатися цього може російська сторона — щоб виправдати свою присутність у регіоні.
«Керівництво Росії сподівається, що в Карабасі залишиться щонайменше 10 тисяч вірмен. Це в інтересах Азербайджану теж, адже він має показати всьому світу, що інтеграція йде, що жодних проблем немає. Цих людей будуть змушувати висловлюватися на підтримку Азербайджану, дякувати цій країні. Тобто якесь число у підсумку залишиться. Через півтора року Баку і Москва можуть домовитися, що миротворці залишаться на невеликій території, де буде розташовуватися російська база», — вважає він.
Дівчинка чекає на батьків, родина готується до від’їзду. Фото: Марут Ванян
Чи піде Росія з Вірменії та НК?
Згідно з тристоронньою заявою від 10 листопада 2020 року, яка поставила крапку в Другій карабаській війні, російські миротворці залишаються в Карабасі до листопада 2025 року. Якщо за шість місяців до закінчення цього терміну одна зі сторін (Азербайджан або Вірменія) не вийде з цієї угоди, термін перебування РМК у Карабасі автоматично продовжується ще на 5 років.
Через події в Карабасі багато хто в Азербайджані замислюється про те, що стане з російськими миротворцями: вони поїдуть чи залишаться?
«Залишаються невирішені питання. Насамперед вони стосуються тієї ролі, яку мають відіграти миротворці РФ у регіоні після події. І, звісно, питання терміну їхнього перебування в Карабасі. Немає сумніву, що миротворці залишаться ще в Карабасі до 10 листопада 2025 року, оскільки 2020 року термін їхнього перебування встановлений у межах 5 років. Головним тут залишається те, про що домовилися Азербайджан і Росія за лаштунками», — зазначає Шахін Джафарлі.
Водночас у Вірменії ніколи раніше не було такої хвилі антиросійських настроїв, як зараз. Періодично відкрито лунає критика позиції Росії та бездіяльності миротворчого контингенту, дислокованого в НКР, з боку влади Вірменії. У Єревані біля російського посольства періодично проходять акції протесту простих мешканців, які скандують «Росія — ворог». Серед традиційно проросійськи налаштованих вірмен Нагірного Карабаху спостерігається тотальне розчарування. Але, попри це, офіційна Москва продовжує говорити про «союзницькі відносини» з Вірменією.
«Вірменія залишається нашим союзником, близькою державою. Вірменія — це близький для нас народ. Ви знаєте, що в нашій країні живе більше вірмен, ніж у самій Вірменії, значно більше. Ми продовжимо виконувати наші функції, продовжимо діалог і з вірменською стороною, з Пашиняном зокрема, і продовжимо роботу з тим, щоб дотримувалися всі права жителів Карабаху — маються на увазі карабаські вірмени», — так прокоментував останній виток відносин між Єреваном і Москвою прессекретар російського президента Дмитро Пєсков.
Паралельно з Вірменії лунають заяви про те, що «миротворча місія не забезпечила безпеку мешканців Нагірного Карабаху, внаслідок чого зараз відбувається масова евакуація людей». У Росії всю провину покладають на владу Вірменії, посилаючись на те, що рік тому Пашинян підписав у Празі документ про визнання територіальної цілісності Азербайджану, включно з територією НКР.
Наводячи цей аргумент, російські офіційні особи та експерти вважають суперечку вичерпаною. У той час як сам Путін задовго до празької домовленості двічі публічно заявляв, що Нагірний Карабах — це частина Азербайджану.
У будь-якому разі відносини союзників переживають небувалу кризу. Пашинян фактично відкрито звинуватив Росію у втручанні у внутрішні справи країни — у зв’язку з акціями протесту в Єревані з вимогою його відставки. А у вірменському суспільстві, слідом за експертними колами, почастішали розмови про необхідність виходу Вірменії з російського військового блоку Організації договору про колективну безпеку.
На вулицях у НК останніми днями найчастіше зустрічалися люди з речами, які готувалися до від’їзду. Фото: Марут Ванян
Що буде з карабаськими вірменами?
Ні чинна влада, ні опозиція на такі запитання не відповідають. На вулицях Єревана, де вже близько двох тижнів проходять акції протесту, тема Нагірного Карабаху залишається головною.
Колишній депутат парламенту Вірменії, член Республіканської партії Едуард Шармазанов фактично говорить про те, що «Арцах уже втрачено», і тепер потрібно думати про те, як не втратити Вірменію.
«Настав час дій для державно налаштованих громадян країни. Від нас залежить, чи буде Вірменія незалежною, чи перетвориться на турецький вілаєт. Ви зараз усі говорите про Арцах, але в небезпеці перебуває не тільки Арцах. В небезпеці перебуває незалежність, суверенітет і безпека Вірменії», — підкреслює він.
Поки опозиція намагається домогтися зміни влади за допомогою вуличної боротьби, а партія Пашиняна — відстояти цю владу, на півдні Вірменії стрімко зростає кількість переселенців із Карабаху. Уряду доводиться розв’язувати проблему постачання і забезпечення житлом десятків тисяч людей.
Про рішення надати фінансову допомогу Єревану вже заявили Брюссель, Париж і Вашингтон. Але відповідальність за тих, хто прибуває, усією вагою лягає на чинний уряд.
Опитані на вулицях Єревана люди кажуть таке:
