Окружний адмінсуд Києва роками намагався захопити владу в Україні. Розповідаємо, як він став символом занепаду правосуддя

У лютому Окружний адміністративний суд Києва (ОАСК) скасував перейменування столичного Московського проспекту на проспект Бандери. Це не перше скандальне рішення ОАСК і далеко не найкритичніше. Окружний адмінсуд Києва — орган, суддів якого підозрюють не тільки в незаконному збагаченні, а й у спробах захопити владу в країні. Очільник ОАСК Павло Вовк роками налагоджував зв’язки у вищих органах влади, аби впливати на Верховний і Конституційний суди, звільняти «потрібних» людей від кримінальної відповідальності й відсторонювати від посад «непотрібних». Наразі на розгляді парламенту є три законопроєкти, які мають скоротити повноваження ОАСК, однак чи приймуть їх, невідомо. Заборона розповідає, як Окружний суд перетворився на місце, де нехтують правосуддям.

Повноваження ОАСК

В Окружного адміністративного суду широкі повноваження. Кодекс адміністративного судочинства України каже, що ОАСК має розглядати справи, в яких хоча б однією зі сторін є суб’єкт владних повноважень — наприклад, Кабінет міністрів, Генеральна прокуратура, Центральна виборча комісія тощо. Тільки ОАСК може розглядати справи, які стосуються оскарження рішень уряду, міністерств, Нацбанку, Національного антикорупційного бюро та інших органів, чиї повноваження поширюються на всю Україну. Власне, саме тому ОАСК розглядав справи про націоналізацію «ПриватБанку», скасування постанови Кабміну про новий український правопис й інші справи такого значення.

«Якщо в часи Януковича найскандальнішим був Печерський суд столиці [його судді саджали політичних опонентів експрезидента за ґрати — наприклад, Юлію Тимошенко, та були залучені в корупційні скандали], то нині це Окружний адміністративний суд Києва. Цей суд може відбілити будь-якого корупціонера, покарати незручних владі посадовців, заборонити мирні зібрання», — каже Катерина Бутко, координаторка проєкту «Просуд», яка досліджує корупцію та зловживання в судовій системі.

За президентства Петра Порошенка суд мали ліквідувати в межах реформи судочинства. Вона передбачала часткове скасування суддівської недоторканності, переатестацію суддів, реорганізацію самих судів і створення нових, аби привести українську систему правосуддя до стандартів європейської. У 2017 згоду на ліквідацію ОАСК дала Вища рада правосуддя, однак зрештою суд без пояснень прибрали з переліку тих, які підпадають під ліквідацію. Голова правління фундації DEJURE Михайло Жернаков впевнений, що владі був потрібен суд, який виносив би вигідні для неї рішення. 

ЗМІ тоді називали негласним куратором ОАСК нардепа від Блоку Петра Порошенка Олександра Грановського. Він нібито мав домовлятися із суддями, щоби «правильних» людей не саджали, а справам, які заважають бізнесу партнерів, не давали ходу. Журналісти програми «Схеми» зафіксували, як він зустрічався з головою суду Павлом Вовком. Та й сам Вовк цього не приховував: казав, що неодноразово зустрічався з Грановським та обговорював із ним зміни до законодавства у сфері судочинства.

На те, що ситуація з ОАСК зміниться, сподівалися після зміни влади. Однак президент Володимир Зеленський понад рік уникав питання ліквідації чи зміни формату роботи Окружного суду. Хоча вже за його каденції з’явилися «плівки Вовка», на яких імовірно судді ОАСК обговорювали захоплення влади в країні. Відсутність реакції з боку Зеленського активісти й правозахисники з Центру протидії корупції, «Автомайдану» та фундації DEJURE розцінили як покривання корумпованої судової системи, пояснюючи це тим, що Зеленському потрібен «ручний» суд.

«Плівки Вовка» у двох частинах

У 2019 та 2020 роках Національне антикорупційне бюро України оприлюднило записи розмов нібито суддів ОАСК.

Однією з центральних тем перших «плівок» була переатестація суддів ОАСК. Точніше, спроби її уникнути. З 2016 року в Україні діє закон «Про забезпечення права на справедливий суд». Відповідно до нього Вища кваліфікаційна комісія суддів має перевіряти, чи відповідають судді займаним посадам. Комісія оцінює професійні знання, те, чи є в суддів корупційні зв’язки, походження їхніх статків, доброчесність.

Судді ОАСК перевірку проходити не бажали: навряд їм би це вдалося. Тому вони всіляко намагалися зірвати переатестацію. Наприклад, у травні 2019 на лікарняний пішли одразу 34 з 41 судді, включно з очільником.

«Якщо людина не впевнена в перемозі, краще захворіти на три дні і не йти, ну їх нахуй», — говорив нібито голова суду Вовк на «плівках» та вихвалявся, що успішно бореться з комісією.

За версією слідства, Павло Вовк організовував і позови до суду на членів Вищої кваліфікаційної комісії. Мета — довести, що члени Комісії не мають права перевіряти суддів, бо буцімто минув термін, впродовж якого вони мали право на це. Подавав позови й наближений до Вовка адвокат і колишній суддя ОАСК Олександр Кротюк, якого ця комісія не пустила на посаду судді до Верховного суду. Законних підстав для позовів не було, однак вони мали створити конфлікт інтересів і змусити Комісію відкласти оцінювання, адже члени Комісії не могли бути неупередженими до суддів, які вирішують, чи мають ті право працювати далі.

Також в ОАСК хотіли завести у Кваліфікаційну комісію лояльних представників. Однак зробити це просто так не можна: членів Комісії призначають з’їзди суддів, адвокатів, міністр юстиції. Робить це й омбудсмен. Тож судді ОАСК вирішили діяти через омбудсвумен Людмилу Денісову. У 2018 році в Нацагентства з питань запобігання корупції виникли питання до походження статків Денісової: вона не вказала в декларації дохід у майже 24 млн грн. Чиновниця вирішила оскаржувати це через Окружний адмінсуд, де їй, імовірно, пообіцяли допомогти, і зрештою висновки НАЗК щодо нестикувань у декларації скасували. А до Вищої кваліфікаційної комісії потрапила потрібна Вовку людина.

На руку Вовку та його колегам, судячи з записів, грали також міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, керівники Державного бюро розслідувань, нардеп від «Опозиційної платформи — За життя» Сергій Ківалов, тодішній президент Петро Порошенко та інші.

Друга частина «плівок Вовка» з’явилася у 2020-му. На цей раз мішенню Вовка та суддів, за версією слідства, була Вища рада правосуддя. Цей орган призначає та звільняє суддів, і очільник ОАСК хотів не допустити туди нелояльних до себе людей. Правоохоронці вважають, що Вовк доручив одному з підлеглих знайти помилки в призначенні нових членів Ради правосуддя та підготувати відповідний позов до ОАСК. Зрештою суд таки заборонив призначати членів Верховної ради правосуддя за президентською квотою. Але Порошенка це не зупинило, і він усе ж ввів у Раду людей за своєю квотою. Щоправда, через це Державне бюро розслідувань звинуватило його в спробах захопити владу в країні.

З «плівок» зрозуміло, що Вовк впливав і на рішення Конституційного суду. Зокрема, натякав: він причетний до того, що Конституційний суд визнав неконституційною статтю, яка передбачала покарання за незаконне збагачення держслужбовців.

«Своїх» людей Вовк хотів завести й до Верховного суду. А для цього мав домовитися з Вищою радою правосуддя, аби за нелояльних кандидатів не голосували, та з Національним агентством із питань запобігання корупції, представники якого мали надати документи, які засвідчували б конфлікт інтересів між «неправильними» кандидатами та головою Верховного суду. І таку перевірку в НАЗК дійсно розпочали.

Наразі фігуранти «плівок Вовка» лишаються непокараними. Національне антикорупційне бюро оголосило підозру 12 учасникам справи, які «діяли в межах злочинної організації», що «прагнула захопити державну владу». Але того ж Вовка не можуть доставити до суду навіть примусово: його не знайшли ані на роботі, ані вдома. Наразі слідчий суддя вже втретє ухвалив рішення про те, щоби Вовка примусово доправили до суду.

Націоналізація «ПриватБанку»

18 квітня 2019 року Окружний адміністративний суд Києва визнав націоналізацію «ПриватБанку» незаконною. Позов до суду подав колишній власник банку Ігор Коломойський. На думку ОАСК, націоналізація була безпідставною та порушувала законодавство. Хоча ще за рік до цього ОАСК підтвердив правомірність дій Нацбанку щодо визнання «ПриватБанку» неплатоспроможним і відхилив позов клієнта.

Націоналізували «ПриватБанк» у грудні 2016-го. Позиція держави була така: «Приват» вів невиважену кредитну політику, 97% кредитів видавав компаніям, які були пов’язані з акціонерами банку. Ці дії призвели до втрати капіталу, а оскільки це найбільший банк країни, його ліквідація означала б руйнування української фінансової системи. Тому держава й пішла на націоналізацію та стала вливати в нього додаткові кошти, а це понад 155 мільярдів гривень.У 2019 році Коломойський заявив, що хоче або отримати 2 млрд доларів компенсації від держави, або банк назад. Хоча раніше він казав, що банк йому не потрібен — лише компенсація.

Нацбанк подав апеляцію й наразі справу розглядає Шостий апеляційний адміністративний суд. Наступне засідання призначене на березень 2021 року.

90% поновлених

«Міліція — це наші друзі, СБУ — наші друзі. Не друзі — це НАБУ. Це примітивні довбойоби, яких просто набрали, які, блядь, уже четвертий рік довкола ходять — як би щось спіймати», — йдеться в розмовах, які НАБУ записувало в кабінеті голови суду Павла Вовка.

Окружний адміністративний суд відомий і тим, що саме через нього поновлювалися на посадах правоохоронці після реформи поліції. Після проваленої переатестації рішення про звільнення оскаржили 3300 копів, і понад 90% з них повернулися до роботи за рішенням суду. Голова ОАСК Вовк пояснював це тим, що держава порушила процедуру. Мовляв, за законом переатестація була потрібна при переводі з міліції в поліцію.

«Але оскільки тоді всі дуже поспішали, порушили процедуру і спочатку всіх перевели в поліцію, а вже потім провели переатестацію», — пояснив Вовк.

Раніше Заборона вже писала, чому реформа поліції в Україні не відбулася й із кожним роком стає лише гірше. Наприклад, завдяки Окружному адміністративному суду свою посаду після провалу переатестації отримав заступник начальника Головного слідчого управління МВС Григорій Мамка, якого звинувачували в корупції.

І загалом чимало одіозних постатей поверталися до своїх посад завдяки Окружному адмінсуду. Наприклад, у 2018-му ОАСК поновив на посаді голову Державної фіскальної служби Романа Насірова. Хоча податківця звинувачували в тому, що він завдав державі збитків майже на 2 млрд гривень.

Суд проти Майдану

У січні 2021-го Окружний адмінсуд Києва зобов’язав міністерство освіти і науки переглянути підручники з історії України на предмет достовірності викладу подій Революції гідності. Суд задовольнив позов ексзаступника глави адміністрації президента часів Януковича Андрія Портнова. Наразі Міністерство освіти може подати апеляцію на це рішення.

Суддів ОАСК із Майданом пов’язує окрема історія. Саме після їхніх рішень почалася зачистка центральної площі столиці. Наприклад, підставою для першого силового розгону Майдану в ніч із 30 листопада на 1 грудня 2013 стало рішення судді Богдана Саніна. Він заборонив проводити мирні зібрання в центрі Києва. А заступник Вовка Євгеній Аблов 9 грудня 2013 задовольнив позов громадянина, якому Майданом заважали пересуватися барикади протестувальників. Він зобов’язав Міністерство внутрішніх справ і Київську міську держадміністрацію розблокувати дороги й вулиці, після чого «Беркут» спробував розігнати мітингувальників. Ці рішення фактично дозволили силовий розгін протесту.

Невдовзі після цих рішення судді Майдану отримали квартири у Києві. Ймовірно, це була плата за «правильні» рішення.

Рюкзаки Авакова

«Що зі мною треба зробити, щоби я взяв, нахуй, Авакову насрав?», — запитував, імовірно, Вовк на «плівках».

Товариські стосунки між ОАСК і міністром внутрішніх справ України Арсеном Аваковим тривають мінімум із 2017 року. Адже саме тоді стався корупційний скандал, у якому фігурував син Авакова та його тодішній заступник Сергій Чеботар. «Справа рюкзаків Авакова» — історія про те, як для армії закупили рюкзаки за ціною в понад п’ять разів вище за собівартість. Це, за підрахунками слідства, завдало державі збитків на 14 мільйонів гривень.

Однак справу закрив заступник Вовка — суддя Аблов. Він ухвалив рішення, згідно з яким жодних порушень при закупівлі не було, тож усі фігуранти справи уникнули покарання.

Знищення або обмеження

«Ми єдиний суд, який взагалі нахуй п’ять років пережив їх усіх [ймовірно, мова про попередню владу, часів Петра Порошенка]. Неліквідований, нереформований, неоціненний», — каже один із суддів на «плівках Вовка».

Завдяки зв’язкам у вищих органах влади судді ОАСК справді довго тримаються на своїх посадах. Вовк працює там із 2007 року, а очолює ОАСК вже понад десять років. Заступник Вовка Аблов у суді з 2010 року. Інший фігурант «плівок Вовка», суддя Ігор Погрібніченко, в команді ОАСК з 2012 року.

Статки суддів навіть виходячи з декларацій не відповідають їхнім доходам. Той же Вовк декларував золоті годинники, колекції картин і автомобілі, та за три роки побував у 33 закордонних подорожах.

За словами юриста і члена правління фундації DEJURE Романа Маселка, ані президент, ані будь-який інший орган не можуть звільнити Вовка та його колег. Це може зробити тільки Вища рада правосуддя, але «для цього її треба реформувати, бо плівки НАБУ підтвердили, що Павло Вовк, м’яко кажучи, контролює ВРП. Тому дуже потрібно перезавантажити Вищу раду правосуддя і здійснити судову реформу. А це вже залежить від волі президента».

Але якщо звільнити суддів президент не може, то ліквідувати сам суд чи змінити його повноваження — цілком. Минулого року громадські організації, серед яких Transparency International і рух «Чесно», закликали Зеленського ліквідувати Окружний суд і передати Верховному Суду його справи. Зробити це президент вирішив тільки в лютому 2021-го, щоправда, в іншій формі. Він запропонував Верховній раді проголосувати за законопроєкти, які скорочують повноваження ОАСК. За задумом судові спори, у яких фігурують органи державної влади, замість Окружного суду розглядатиме Верховний. Водночас члени Вищої ради правосуддя мають пройти обов’язкову перевірку на доброчесність.

Наразі експерти ще не проаналізували текст усіх законопроєктів, аби давати їм остаточну оцінку: їх опублікували лише зранку 17 лютого.

«Втім, щодо часткової передачі юрисдикції ОАСК до Верховного суду ми [в Transparency International Україна] загалом позитивно це оцінюємо, — каже виконавчий директор Transparency International Україна Андрій Боровик. — Будь-яке обмеження юрисдикції ОАСК — це позитивно, адже у Вовка і його колег фактично заберуть важелі впливу, шантажу. Велика кількість реформ хоча б не буде під загрозою більше: від перейменування вулиць до призначення чи звільнення з державних посад».

А от щодо законопроєкту про порядок призначення членів Вищої ради правосуддя правники вже відгукуються негативно. Вони впевнені: законопроєкт не допоможе очистити Раду. Він передбачає, що чинних членів Вищої ради правосуддя перевірятиме новий орган — Етична рада. До її складу увійдуть троє суддів, яких визначить Рада суддів, і троє міжнародних експертів.

«Звільнення недоброчесних членів ВРП не відбудеться без голосу бодай одного судді. Можна не сумніватися, що судді, делеговані до Етичної ради, швидко знайдуть спільну мову з членами Ради правосуддя та не дадуть своїх голосів за їх звільнення. В результаті склад органу лишиться незмінним», — пояснює Михайло Жернаков, голова правління Фундації DEJURE.

Наступний з’їзд суддів, на якому призначатимуть одразу чотирьох членів Вищої ради правосуддя, відбудеться 9 березня. Жоден з тих, хто претендує на місце у ВРП, не проходитиме перевірку на доброчесність, яка передбачена законопроєктом. Відтак недоброчесні кандидати зможуть обійняти посади ще на чотири роки.