Оленівка, Донецьк, Москва: як маріуполець врятував своїх дітей з табору в Росії

• Євген Межевий разом з сином та двома доньками після початку повномасштабного вторгнення перебралися жити у бомбосховище міської лікарні Маріуполя.
• У березні росіяни прорвали оборону. Вони знайшли цивільних, що ховалися у медзакладі, та вивезли їх у село на південний схід від міста.
• Чоловік був військовим у відставці. Коли про це дізналися росіяни, його помістили в Оленівку, а дітей вивезли у Москву.

Після Оленівської колонії чоловік намагався знайти дітей. Одного дня йому зателефонував син і розповів, що він і сестри знаходяться у нібито дитячому таборі, з якого їх мають відправити на усиновлення. Такі заклади Кремль організував по всій території Росії для перевиховання українських дітей. Батько поїхав у російську столицю через окуповані території, аби якнайшвидше забрати дітей.

Заборона розповідає історію родини.

Облога Маріуполя: як жила родина Межевого

Євген Межевий жив у Маріуполі разом з сином та двома доньками: 13-річним Матвієм, дев’ятирічною Святославою та семирічною Олександрою. Працював кранівником у передмісті. Коли почалося повномасштабне вторгнення РФ, чоловік якраз був на роботі, пише The Guardian.

«У день вторгнення, як тільки ми почули снаряди, я подумав про дітей. Я був на роботі й поїхав на таксі прямо додому. Наступні кілька днів ми перебиралися з одного сховища в інше, спали на надутих матрацах, без води та електрики», — згадує Євген.

Через чотири дні місто було повністю оточене. Щоб підзарядити мобільні пристрої та павербанки, чоловік щодня їздив у міську лікарню №4. Більшість лікарів, за словами Межевого, на той момент вже виїхали — з персоналу залишалися кілька медсестер та медиків швидкої допомоги.

«Волонтери вмовили мене переїхати з дітьми в бомбосховище лікарні. В обмін на це я допомагав їм і медсестрам виносити тіла мертвих. Коли у нас закінчилися мішки з трупами й морг був переповнений, ми просто складали їх позаду лікарні, один на одного», — розповів маріуполець.

В сховищі чоловік з дітьми перебував до 17 березня. Саме тоді росіяни прорвали оборону міста — вночі вони увійшли у будівлю лікарні.

«Нам солдати сказали, що у нас є два варіанти: або ми відразу їдемо з ними, або можемо поговорити з чеченцями, які їдуть слідом. Ми вирішили піти з ними. Нас привезли у Виноградне, село на південний схід від Маріуполя. Ми трохи побули там, але одного разу нас відвезли на блокпост і обшукали — російський чиновник щось побачив у моїх документах», — пригадує чоловік.

Межевий з 2016 по 2019 роки служив в українській армії на військовій базі в Яворові. Про це якось дізналися і його повезли на допит. Він попросив посидіти з дітьми жінку, яка жила у тому ж бомбосховищі.

«Я думав, що мене там протримають кілька годин, але виявилося, що це набагато довше. Мене перевели до тюрми поблизу Оленівки у Донецькій області, де тримали військовополонених. Там я пробув 45 днів», — розказав він.

Порятунок дітей з табору у Москві

Після того, як Євгена випустили з СІЗО, він поїхав у Донецьк, щоб забрати документи і дізнатися, де його діти. Їхніх свідоцтв про народження йому не повернули і сказали, що Матвія, Святославу та Олександру нібито відправили у дитячий табір в Москві.

Грошей не було, як і зв’язків з табором. Вже на початку червня з чоловіком самотужки зв’язався його старший син.

«Він сказав мені, що табір закривається через п’ять днів, і діти повинні йти або в прийомну сім’ю, або в дитячий будинок. Мені потрібно було ризикнути, поїхати в Росію і вивезти їх звідти якомога швидше. Слава Богу, є волонтери, які допомогли дістатися Москви. Було дуже важко потрапити в Росію з окупованих територій, мене допитували знову і знову, хоча я вже 45 днів відсидів у їхній тюрмі і просто хотів забрати своїх дітей. Але це нікого не хвилювало. Зрештою я таки сів на потяг до Москви», — згадує чоловік.

Вже у РФ Євгену зателефонував Олексій Газарян — російський чиновник, який працює в офісі дитячого омбудсмена РФ Марії Львової-Бєлової. Він повідомив, що аби забрати дітей, чоловіку треба отримати дозвіл від соціальних служб квазі-утворення «ДНР». Це вдалося владнати у  телефонному режимі і Межевому дозволили їхати у табір.

«Я був шокований, коли побачив, що в таборі були гігантські ворота та озброєна охорона. Мене допитували щонайменше п’ятеро людей, серед яких: Газарян, психолог, медсестра та начальник табору. Я заповнив десятки паперів. Коли я заповнював останній документ, почув голоси своїх дівчат. Потім зайшов мій син Матвій. Ми довго обіймалися», — згадує він.

Наступним завданням стало виїхати з Росії. З цим родині теж допомогли волонтери. Повертатися знову через окуповані території було небезпечно, тому сім’я виїхала на тимчасове проживання до Латвії.

Раніше Заборона розповідала про історичне рішення Міжнародного кримінального суду — президента Росії та уповноважену з прав дитини оголосили у розшук. Їх підозрюють у незаконному примусовому переміщенні українських дітей.