«Сєвєродонецьк у руїнах, з нього вже не піти». Онлайн-щоденник Арифа Багирова. Остання частина

Останні два місяці Заборона публікувала вибрані записи з онлайн-щоденника Арифа Багирова — 45-річного краєзнавця, корінного жителя Сєвєродонецька. До великої війни він, керівник креативного руху «Пружина», займався розвитком міста і рятував бельгійську спадщину на Луганщині. А після 24 лютого 2022 року — намагався вижити в місті, що постійно обстрілюють окупанти, і заразом допомагати його мешканцям. 4 травня Ариф Багиров перестав виходити на звʼязок, і два тижні від нього не було жодної звістки. Проте, як виявилося, чоловіку вдалося покинути місто та виїхати у безпечнішому напрямку. Цей текст — остання частина щоденників Сєвєродонецька.

21.05

17:56 Вибачте, що робив вам нерви, тепер на зв’язку та у Бахмуті. А Сєвєродонецьк, на жаль, у руїнах, і з нього вже не піти. Я з вашими молитвами знову пропетляв (дякую), зараз зрозумію, що далі…

22.05

16:09 Ну, було діло, не приховую))) Денису дякую за допомогу!

17:06 Я планував велопоїздку в це класне місто ще минулого року, і вона мала бути набагато приємнішою. Зате цього разу я радий тут бути значно більше)))

24.05

12:49 Хоч я і не в Сєвєродонецьку, але знаю дещо. Новини погані — купа загиблих цивільних, обстріли і часті перестрілки в усіх околицях міста. Вторгнення продовжується, місто стоїть, армія теж, але ворог кидає туди залишки своєї свинособачої орди. Тримаємо кулаки…

18:09 Жодного дня без інтерв’ю. Кількох…

19:03 Махновець не може бути головним, я просто найбільш некерований і владоненависний в області махновець!))) А так місце зачотне!

25.05

10:06

10:34 Тішить, що гинуть не лише цивільні сєвєродончани, а й дохне така ось мерзота…

17:26 Люблю ходити на виставки. Особливість цієї, що я вивіз її з охопленого вогнем Сєвєродонецька місяць тому. Недарма живу, і це тішить)))

Що відбувається у Сєвєродонецьку сьогодні?

Наприкінці квітня в Міноборони Росії заявили про початок в Україні «другого етапу спецоперації», яку влада РФ ніколи не називає війною. Серед цілей цього етапу, поміж іншого, встановлення повного контролю над Донбасом і півднем України, а також прокладання сухопутного коридору в Крим. Тож протягом наступних тижнів окупанти посилили свій наступ на контрольовані Києвом регіони Донецької та Луганської областей, зокрема й на Сєвєродонецьк.

Ситуація погіршилася в середині травня. Окупанти кинули сили на те, щоби захопити трасу Лисичанськ — Бахмут і таким чином відрізати область від сполучення з іншими регіонами України. Так звану «трасу життя», якою мешканці Луганщини намагаються евакуюватися з зони бойових дій, росіяни обстрілюють постійно. За словами керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Сергія Гайдая, міста Луганщини руйнують за маріупольським сценарієм — понад 60 будинків лише за одну добу 19 травня.

«Рашисти посилили обстріли, гатять цілеспрямовано по житловому масиву. Щільність обстрілів не дозволяє обстежити територію, точну кількість жертв підрахувати неможливо», — доповідав Гайдай наступного дня.

Зранку 20 травня росіяни розбомбили в Сєвєродонецьку школу, де в укритті перебувало понад 200 осіб, серед яких багато дітей. Троє дорослих загинули на місці. Поліція Луганської області взялася перевозити людей до іншого укриття. А вже за два дні окупанти почали масовано обстрілювати хімзавод «Азот», який наразі не працює і де, за інформацією Гайдая, переховуються люди.

Станом на 25 травня Сєвєродонецьк не оточений, у місті та селах громади залишається до 15 тисяч мешканців, загалом на підконтрольній Києву Луганщині — більше ніж 40 тисяч людей, з яких 99% виїжджати не хочуть. 

«Луганщина зараз має протриматися максимально довго — до прибуття від наших партнерів далекобійної артилерії (яка значно потужніша за ворожу). І потім ми зможемо йти в контрнаступ», — заявив Сергій Гайдай.