ООН не знайшла доказів геноциду в Україні: як все перекрутили і що насправді

• Низка ЗМІ поширили новину про те, що міжнародна організація за рік роботи нібито не знайшла доказів вчинення Росією злочину.
• Геноцид за ознаками дуже подібний до злочину проти людства, але це різні статті. Існує ключова відмінність.
• ООН задокументувала напади на цивільних, незаконне позбавлення волі, тортури, зґвалтування, примусове переміщення дітей, атаки на інфраструктуру.

Організація Об’єднаних Націй не проводила цілеспрямованих пошуків ознак геноциду в Україні. Розслідування стосувалося воєнних та злочинів проти людяності, а це, відповідно до міжнародного права, різні поняття. Водночас комісія таки має підстави вважати, що геноцид відбувається, але це питання потребує окремої роботи.

Заборона розповідає про звіт організації та про те, чому і як саме його перекрутили у ЗМІ.

Скандал навколо звіту ООН

Незалежна міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні 16 березня 2023 року представила звіт про результати своєї роботи від початку виконання мандату, тобто з березня-2022.

Низка українських та закордонних ЗМІ поширили новину про те, що організація за рік роботи не знайшла доказів вчинення РФ злочину  геноциду в Україні, але це викривлене тлумачення, адже вона їх спеціально і не шукала.

«У проведенні розслідувань метою Комісії було забезпечення широкого тематичного та географічного висвітлення подій. Вона зосередилася на розслідуванні поведінки під час ведення бойових дій і скоєння порушень особистої недоторканності, включаючи позасудові страти, катування і жорстоке поводження, позбавлення волі, сексуальне і гендерне насильство. Комісія також розглянула порушення законів про окупацію та переміщення дітей», — йдеться у звіті.

Всі ці злочини (див. нижче) є складовими поняття ‘геноцид’, але тільки коли стосуються певної етнічної/національної/расової групи, а не конкретної особи чи навіть цілого народу (не плутати з нацією). Тож комісія фактично вивчала два типи порушень міжнародного права:

• воєнні злочини;
• злочини проти людяності.

У звіті вказано, що Російська Федерація здійснила численні порушення міжнародного права у багатьох регіонах України. Серед іншого, були задокументовані напади на цивільних, незаконне позбавлення волі, тортури, зґвалтування, примусове переміщення дітей.

«Комісія дійшла висновку, що російські збройні сили здійснювали напади із застосуванням вибухової зброї у населених пунктах, явно нехтуючи шкодою та стражданнями, завданими цивільному населенню. Задокументовано випадки невибіркових та непропорційних нападів… Крім того, комісія встановила, що, починаючи з 10 жовтня 2022 року, серійні атаки російських збройних сил на енергетичну інфраструктуру України та застосування тортур російською владою можуть бути прирівняні до злочинів проти людяності і рекомендує проведення подальших розслідувань», — зазначається у документі.

Насправді скандал спричинило непорозуміння. Під час пресконференції, на якій презентували звіт, журналістка Reuters поставила запитання: «Деякі юридичні експерти говорять, що якщо зібрати всі злочини разом, то їх можна назвати геноцидом. Чи ви погоджуєтесь з цим?». У відповідь голова комісії Ерік Мьосе сказав, що комісія не побачила того, що в Україні відбувається геноцид. Але вона вивчає всі свідчення в цьому питання і вже помітила, що є аспекти, які можуть піднімати питання щодо цього злочину. Про це, за його словами, можуть свідчити публікацію у російських ЗМІ, спрямовані на певні групи. Це питання вивчають, а висновків по ньому ще немає. 

Злочин проти людства і геноцид: у чому різниця

Геноцид, відповідно до другої статті конвенції ООН, це будь-які дії, вчинені з наміром знищити (повністю або частково) національну, етнічну, расову чи релігійну групу. Автором поняття є дослідник Рафал Лемкін, який також був першим із міжнародних експертів з права, хто визначив злочини сталінського комуністичного режиму проти українців як геноцид.

До ознак злочину належать:

• вбивство членів етнічної/расової/національної/релігійної групи;
• завдання серйозних тілесних ушкоджень або спричинити розумові розлади у членів такої групи;
• створення таких життєвих умов, які розраховані на повне або часткове фізичне знищення групи;
• заходи, розраховані на запобігання народженню дітей серед членів групи;
• примусова передача дітей однієї групи в інші.

«Геноциди можуть бути часткові. Не обов’язково вони передбачають знищення всієї групи, але йдеться про знищення їхньої культури, зокрема для того, щоб позбавити їх власної ідентичності», — пояснив директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету Ярослав Грицак.

Це вид злочину, який, за словами професора, вкрай важко довести. Тому цю статтю рідко використовують для покарання винних. «Важливо при визначенні геноциду довести намір. Хтось має заявити, що треба знищити саме цю групу. Це дуже тяжко довести. Зокрема, одна з причин, чому є небажання визнати Голодомор як український геноцид — тяжко довести намір. Немає документів, знаєте, щоб Сталін підписав, що треба знищити українців голодом», — каже Грицак.

Злочин проти людяності (або проти людства — це одне й те ж поняття, але у деяких міжнародних документах пишеться по-різному) — широкомасштабний або систематичний збройний напад на будь-яких цивільних. 

До злочинів проти людяності належать такі дії проти цивільного населення:

• вбивства;
• винищення;
• поневолення;
• депортація;
• тюремне ув’язнення;
• катування;
• статеве насильство;
• переслідування;
• насильницьке зникнення людей;
• інші нелюдські діяння.

Фактично обидва поняття включають подібні злочинні дії, але це різні статті у міжнародних документах.

«Поняття стали частиною міжнародного права в середині 1940 років після Другої світової війни, приблизно, коли відбувалися Нюрнберзькі процеси. Головна різниця така: злочини проти людяності — це убивство великої кількості людей. Систематичне масове убивство великої кількості людей розглядатиметься як злочин проти людяності. А геноцид зосереджується на іншому — це не вбивство окремих осіб, а винищення груп, іншими словами, великої кількості людей, які складають певну групу. Перше має на меті захист особистості, а інше – захист групи», — розтлумачив професор права із Університетського коледжу Лондона Філіпп Сендс.

Раніше Заборона розповідала про дані розслідувачів з Єлю щодо таборів перевиховання, у яких РФ розміщує викрадених з України дітей. Їхня головна мета — нав’язування наративів держави-терористки.