Поліна Скворцова, 32 роки

Минулого літа Поліна перебралася жити в село на Черкащині з великого міста. Напередодні її учергове звільнили з роботи. Жодних заощаджень вона не мала, тому погодилась на пропозицію знайомої доглядати за старим сільським будинком без електроенергії та опалення. Поліна сама зібрала сонячну батарею: від неї вона заряджає планшет, на якому працює в інтернеті. Її завдання – відповідати на запитання клієнтів на форумах та сайтах виробників комп’ютерної техніки, по 15 гривень за відповідь. У селі їй подобається тиша, якої немає в місті, а ще те, що нікому тут, окрім касирки банку, не відомо, що вісім років тому вона була чоловіком.

Поліна знімає відеоблог, у якому показує, як зробити сонячну батарею своїми руками, зарядити вуличний ліхтар чи під’єднати USB до накопичувача. Так вона розважається і шукає однодумців-розробників, разом із якими вони б створили надпотужну батарею, аби відмовитись від дротової електрики в домашніх умовах.

Експерименти Поліна полюбила ще в дитинстві, завдяки батькові. Він ніколи не був надто люблячим до своїх дітей. Проте одного разу подарував Поліні з сестрою кілька томів “Цікавої фізики” – єдина розвага, інженер-радіотехнік зміг вигадати дітям.

Вперше в образі жінки Поліна наважилась прогулятися у 22 роки. Це був теплий літній вечір. Шістнадцятирічна подруга допомогла Поліні зробити зачіску та пішла з нею під руку вечірніми вулицями індустріального містечка. Невдовзі Поліна почала приймати гормони.

До того часу Поліна вже заробляла ремонтом телевізорів у селі, потім переїхала до найближчого міста працювати на завод трафаретного друку. Всюди транс-жінка попереджала керівництво про можливі трансформації зовнішності, а ті – не зважали, допоки зміни не ставали помітні. Кожне звільнення означало брак коштів, а це – перерву у вживанні гормонів. Результатом цього, говорить Поліна, стають постійні перепади настрою.

В один із затяжних безробітних періодів перерва у вживанні гормонів підірвала емоційний стан Поліни. Вона уважно вивчила медичну літературу та сама собі зробила операцію на статевих органах. Шви все ж довелось накладати лікарям «швидкої». Поліна не розповідає, як саме провела операцію, говорить: «Я не хочу послідовників. Я змогла це зробити, бо дуже уважна, знаю медицину і техніку».

Мама і сестра Поліни поставились до її вибору з розумінням. Батько, дізнавшись про зміну статі, сказав, що задушить, розлучився з дружиною і переїхав жити у Крим.

Ще в дитинстві у компанії хлопців Поліну завжди дратували розмови про секс, алкоголь і цигарки. Тоді вона вирішила, що не хоче бути таким чоловіком. Вона не зловживає алкоголем, не палить, а про секс каже: «Якщо збудження відбудеться у голові, все вдається».

Від затяжної зими у селі Поліна втекла до столичної подруги. Готує їсти, доглядає за порядком у домі – робить те, що їй до душі. Партнера у Поліни немає.

Настя, 39 років

Тансгендерна жінка Анастасія Домані з дитинства любила мамині речі. Їй подобались жіночий одяг і косметика. Тоді це сприймалося як гра, а батькам було байдуже. Та під час дорослішання гра затягувала все сильніше.

Перехід до іншої статі чоловік розпочав у 37 років. Одружений 14 років на жінці, батько семирічної доньки зрозумів, що має зізнатись у потязі до жіночності хоча б самому собі. Зараз донька все ще називає Анастасію «татом».

Попередні 15 років життя у ролі чоловіка Анастасія була менеджеркою з нерухомості, щомісяця подорожувала країною. Вдень вона проводила зустрічі у бізнес-колах, а ввечері випускала назовні себе справжню. На початку 2000-х ЛГБТ-люди знаходили одне одного в чатах і на форумах. Перед кожним відрядження Анастасія шукала компанію для вечірніх зустрічей на орендованій працедавцем квартирі. У її «квартирників» було важливе правило: «зустрічі не для сексу, а для того, щоб допомогти одне одному в питаннях, відповіді на які не можна знайти в інтернеті».

Напередодні одного з таких відряджень Анастасія дізналась від фахівців, що за законом не зможе змінити ані статі, ані імені в документах, бо перебуває у шлюбі та має неповнолітню дитину. Її стискав страх того, що вона ніколи не зможе змінити своє тіло (а після сорока це робити дедалі важче).

Трансгендерні подруги, яким вдалося без дозволу медкомісії розпочати медикаментозну зміну статі, підказали, як обійти систему. Настя без рецепту придбала в аптеці перші пігулки. За півроку, наприкінці 2016-го, закон оновили: скасували усі обмеження стосовно шлюбу, потреби стаціонарного місячного обстеження у психіатричній лікарні та повної стерилізації.

Зараз Анастасія з дружиною продовжують жити в спільній квартирі. Останні три роки в їхньому помешканні – по два комплекти косметики, фарби для волосся, одягу. Виключення – лише взуття, бо деколи доводиться вдягатись нейтрально. Досі не всі родичі Анастасії знають про зміну гендеру. На обіди з родичами вона традиційно змиває манікюр.

Сольдаду, 26 років

Щотижня Сольдаду витрачає по кілька годин на кросфіт і тренування з боксу. Трансгендерному чоловікові це необхідно, щоб захистити себе у разі небезпеки. Відчуття страху в нього тягнеться ще з дитинства. У кінці 90-х в Казахстані, де жила родина, на дитину нападали дорослі чоловіки, грабували.

Кілька років тому Сольдаду заснував в Омську правозахисну організацію для трансгендерних людей, вже після підписання закону, що забороняє «пропаганду гомосексуалізму» в Росії. На той час він ще виглядав як жінка та називав себе Світланою, хоча вже розпочав перехід. Кілька разів активісти радикального руху «Оккупай-педофиляй» нападали на неї, ламали ребра, ніс, били направлено по чутливим місцям. Сольдаду попросив політичного притулку в Україні, як громадянин Росії, якого переслідують.

Він обрав Україну, бо тут були друзі-правозихисники, готові його підтримати. Тут транс-чоловік живе за тимчасовим посвідченням переміщеної особи, яке не дає права ані відкрити рахунок в банку, ані покинути країну, ані навчатися або легально працювати. Міграційна служба України відмовила Сольдаду в притулку за браком доказів про небезпеку. Апеляція цього рішення може затягнутися на кілька років.

Вперше Сольдаду взяв шлюб ще коли був Світланою. Таким чином він спробував віддати данину батькам: «Я погоджусь на ваш тиск, вдягну цю білу сукню, якщо ви хочете напитись і наїстись». Пара розлучилась, так і не дізнавшись, що Світлана хоче стати трансгендерним чоловіком.

У Києві про Сольдаду дбає його партнер_ка Нін (формулювання «партнер_ка» просить вживати сама героїня, – ред.), яка намагається існувати поза визначеннями «чоловік» або «жінка», та за документами все ж є жінкою. Восени минулого року Сольдаду вдруге пройшов весільний ритуал, щоправда, неофіційний – у колі друзів. Батьки Нін сприйняли новину про шлюб насторожено, із Сольдаду досі не познайомились, хоча на весіллі були. Мама Сольдаду надіслала парі вітальний лист на електронну пошту, в якому старанно уникала особових закінчень.

За півтора роки на гормонах зовнішність Сольдаду сильно змінилась. Він не робив жодних операцій, груди стягує корсетом. Коли виникають питання в державних установах, відповідає коротко: «Я змінив стать, але не змінив документи. Так, я – трансгендер».