ПВК «Вагнер» каже, що повністю окупувала Бахмут, ЗСУ — що просунулись на флангах біля міста, а експерти — що росіян візьмуть у напівоточення. Так що ж відбувається? Розбір Заборони 

Під час саміту G7 на питання, чи контролює ЗСУ Бахмут, президент України Володимир Зеленський відповів: «Думаю, ні». Пізніше представники ЗСУ спростували цю заяву та підтвердили, що міські бої продовжуються, а українська армія має контрнаступальні успіхи. Проте контрнаступальні дії буксують, хоча експерти прогнозують розвиток успіху та напівоточення росіян. 

Ви заплуталися? Інколи здається, що ми теж. Разом з військовим експертом Заборона розбирається, як виглядає карта бойових дій, де зосереджені ЗСУ, як вони зможуть (та чи зможуть) взяти росіян в напівоточення і чому, зруйнувавши Бахмут, «Вагнер» позбавив армію РФ укриттів, необхідних для оборони міста.

Як ПВК «Вагнер», попри самовбивчу тактику, вдалося майже повністю захопити Бахмут?

Важко, повільно і з великими втратами в техніці та особистому складі.

Впродовж останніх місяців росіяни декілька разів змінювали тактику, починаючи від спроб оточити місто і закінчуючи так званими м’ясними штурмами «в лоб» та артилерійськими вогневими валами. 

Зіткнувшись з опором ЗСУ та враховуючи складність ведення тактичних міських боїв, ПВК «Вагнер» перейшла до тактики оточення міста з північного та південного флангів. Спочатку, у січні, окупантам вдалося захопити два важливі населені пункти для подальшого просування: Кліщіївку на південь від міста та Соледар на північ.

Після окупації Кліщіївки росіянам вдалось достатньо швидко прорватись та майже впритул наблизитись до дороги, яка з’єднувала Костянтинівку з Бахмутом, що значно ускладнило логістику постачання боєприпасів ЗСУ. За лютий росіяни окупували Красну Гору та наблизилися до н.п. Хромове вже з півночі Бахмута. Однак замкнути дорогу Костянтинівка — Бахмут «Вагнеру» так і не вдалося.

Що відбувається прямо зараз? 

ЗСУ контрнаступають, але буксують.

Як повідомляли ЗМІ, ПВК «Вагнер» отримала завдання повністю окупувати Бахмут до 9 травня (їм так і не вдалося це зробити). Натомість вже 11 травня фронт почав рухатись в іншому напрямку: українські сили оборони розпочали контрнаступальні дії на російські фланги на північних та південних рубежах навколо Бахмута. 

«ЗСУ підійшли до Кліщіївки — звідти вони рухатимуться цією висотою у бік Курдюмівки з півдня. А з півночі — з Хромового у бік Берхівки. Також ЗСУ може розпочати рух до Красної Гори вздовж східного краю Берхівського водосховища. Завдання — оперативне оточення міста та російських частин», — пояснює Світан.

У самому місті ЗСУ продовжують тримати так званий сектор «Літак» — південно-західний район міста, де ще залишились вцілілі оборонні позиції (23 травня заступниця міністра оборони України Ганна Маляр підтвердила, що ЗСУ контролюють цю ділянку). Окрім того, цей район має природну перевагу, оскільки розташований на височині. 

Чому ПВК «Вагнер» поспішає передати бахмутські позиції регулярній армії РФ? 

Ймовірно, через побоювання українського контрнаступу (чи менш масштабних контрнаступальних дій або ж активної оборони ЗСУ).

20 травня 2023 року власник ПВК «Вагнер» Євген Пригожин заявив, що Бахмут повністю захоплений — хоча у південно-західній частині міста залишаються українські бійці (нагадаємо, це вже не вперше росіяни заявляють про взяття міста). Одночасно Пригожин підтвердив вихід бійців ПВК «Вагнер» із міста та передачу позицій регулярній армії РФ — він пояснив це виконанням бойового завдання та необхідністю перегрупуватись та поповнити особовий склад.

Роман Світан трактує це як побоювання Пригожиним можливого оточення міста ЗСУ та подальшого знищення росіян, які перебуватимуть у Бахмуті: «На позиції “Вагнера” намагаються завести перший корпус ЛДНР. Цілком можливе напівоточення міста ЗСУ — це оперативний котел: всередині неможливо буде лишатися, оскільки з усіх боків працюватиме українська артилерія».

За інформацією Світана, вивід військ ПВК «Вагнер» розпочався після 9 травня. Вагнерівці виходять малими групами у район Горлівки (більший склад призведе до його виявлення та артилерійського ураження), це триватиме кілька тижнів.

Передислокація ПВК «Вагнер» можлива з таких причин: 

1) Українські війська вже другий тиждень просуваються північними та південними околицями Бахмута. Хоча контрнаступальні дії буксують, у ЗСУ є шанси розвинути успіх і створити перспективу оточення російських військ.

2) В росіян не так багато вигідних оборонних позицій. Через масовані артилерійські обстріли українських позицій вагнерівцями у місті залишилося не так багато укріпрайонів. Фактично росіяни позбавили інфраструктури не тільки українські сили, але й самих себе — вірогідно, вони будуть більш вразливими для української артилерії.

Як може виглядати контрнаступ ЗСУ біля Бахмута? На жаль, судячи з усього, успішний сценарій тільки один

Майже повна окупація Бахмута має більш символічне, аніж стратегічне військове значення. До того ж сьогодні взяття міста не настільки небезпечне, ніж якби його вдалося окупувати місяць тому: на той момент росіяни контролювали фланги навколо в’їзду у місто (з півдня вони майже впритул дійшли до н.п. Іванівське, що розташоване на трасі Костянтинівка — Бахмут, з півночі ж наближались до н.п. Хромове). Швидке просування дозволило б поєднати північне та південне угруповання вагнерівців та збільшити лінію зіткнення (цього не сталося). 

Такий розвиток подій міг би призвести до більш неконтрольованого відступу ЗСУ або до того, що генштаб України був би змушений залучити значно більші сили для утримання ділянки — переважно щоб перешкодити руху росіян на Костянтинівку, Часів Яр та Слов’янськ з Краматорськом. 

Сьогодні ситуація виглядає інакше: ЗСУ захоплюють російські позиції з флангів, і навіть попри майже повну окупацію міста продовжують тримати оборону. На думку Романа Світана, головне завдання української армії полягає не в утриманні самого міста (невигідного для ведення боїв через майже повне знищення), а в утриманні рубежів Бахмута, які могли б бути використані росіянами як платформа для наступу на Слов’янськ та Краматорськ.

Також, за словами експерта, повторний вхід у місто контрпродуктивний для ЗСУ (знову ж таки, через знищену інфраструктуру і відсутність укріплених позицій), тому українська армія, скоріш за все, буде просуватися по висотах навколо міста для того, щоб взяти російське угруповання в напівоточення. 

Наразі ЗСУ продовжують просуватися північніше від Бахмута у напрямку н.п. Берхівка та південніше, у сторону Кліщіївки. У разі успіху імовірність напівоточення збільшується. На думку Світана, після цього ЗСУ не буде робити ставку на масовані прориви російських позицій, а стане в активну оборону, вибиваючи техніку й особовий склад артилерією з вигідних висот на півночі та півдні міста. Завдання цієї операції полягає не тільки в перемелюванні противника, а й в утриманні його в районі Бахмута, поки ЗСУ прориває російські фронти від Бахмута до Соледара та Горлівки.