Власне виробництво зброї, громадський контроль та кібербезпека: реформи, які насправді потрібні Україні для НАТО

Наприкінці 2023 року Україна отримала від країн-членів НАТО рекомендації, які реформи — першочергові для початку євроатлантичної інтеграції. Тож, переживаючи тривалу гарячу фазу війни з РФ, Києву водночас треба виконувати новий план реформ. Він охоплює політичні й економічні питання, проблеми безпеки, оборонні та військові виклики, а також ресурсні й правові питання. Одну з перевірок доведеться пройти вже влітку, на саміті Альянсу у Вашингтоні.

У 2024 році Україна зосередиться на виробництві зброї й боєприпасів спільно з західними компаніями та посилить механізми демократичного цивільного контролю над силами безпеки й оборони.

Разом з військовими експертами редакторка Заборони Ірина Олійник зʼясувала, яку зброю натовського зразка планують виготовляти в Україні і як це допоможе протистояти Росії та наблизитись до членства в Альянсі.

План реформ на 2024 рік

Україна стане членом НАТО за умови проведення необхідних реформ після війни, заявив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг у листопаді 2023 року. За його словами, всі країни-члени Альянсу погоджуються, що повноправне членство України неможливе в розпал війни, навіть якщо Київ робить потрібні кроки для зближення. 

У листопаді 2023 року, під час першого засідання Ради Україна — НАТО, Київ отримав рекомендації щодо пріоритетних реформ у секторі безпеки й оборони, а також у політичній та економічній площині. В рамках зустрічі погодили адаптовану Річну національну програму на 2024 рік, яка охоплює енергетичну безпеку, інновації та сумісність. Україна бере зобов’язання у 2024 році провести декілька реформ з диджиталізації, серед них — реформу системи управління військами. Також парламенту треба ухвалити низку законів, зокрема, переглянути Закон України «Про національну безпеку» та «Про Службу безпеки України». Окрім того, у списку — боротьба з корупцією у військових закупівлях. За прогресом виконання програми стежитимуть міністри закордонних справ країн об’єднання.

По суті, НАТО готує Київ саме до формату переговорів про вступ до блоку. Однак коли це станеться — складне питання. Військові експерти наголошують, що виконання навіть усіх цілей пакету нічого не гарантує. Реформуючись, Україна паралельно має працювати з політичним керівництвом Німеччини й США, які поки що блокують вступ до Альянсу. 

«Адаптована РНП максимально практична, вона фокусується на реформах у секторі безпеки й оборони. Щодо політичних питань, куди віднесли й проблему корупції, то в НАТО погодилися з тим, що їх мають вирішити вже під час перемовин про вступ України до Євросоюзу, щоб не дублювати одні й ті самі завдання», — наголосила віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина.

Військово-політичний блок зараз трансформує комплексний пакет допомоги в багаторічну програму підтримки. Конкретніше, він сприятиме переходу України від озброєнь радянських часів до обладнання та стандартів НАТО для повної оперативної сумісності збройних сил.

Переозброєння та виготовлення натовської зброї в Україні

У Мінекономіки обіцяють, що у 2024 році фокус буде на розвитку оборонно-промислового комплексу. Серед іншого, мають намір створити пʼять спільних із західними компаніями оборонних підприємств для виробництва зброї натовського зразка.

Співробітництво стосується Day & Zimmermann, Northrop Grumman, Lockheed Martin, Raytheon, Rheinmetall AG (бронемашини).

«Зараз відбувається оцінка і реалізація того, що нам потрібна потужна Defence Industry [оборонна індустрія], яка має включати не тільки державних виробників та заводи чи конструкторські бюро, які залишилися з радянських часів. Потрібно допускати і приватних виробників до участі безпосередньо у виробництві оборонних технологій, зброї та боєприпасів, — наголошує в розмові з Забороною керівник центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко. — Тому важливо відчинити двері назустріч іноземним партнерам з країн НАТО, які працюють в оборонній індустрії, для реалізації спільних проєктів».

Про такі відчинені двері наприкінці грудня 2023 року казав, але без деталей, секретар РНБО Олексій Данілов. Можливо, йшлося про домовленості щодо відкриття заводу з виробництва боєприпасів натовського калібру (155 мм) разом з двома американськими компаніями. Або про розробку інноваційних дронів разом із французькою Turgis & Gaillard та естонською Milrem Robotics. 

Ще одним з унікальних прикладів оборонної співпраці є FrankenSAM. «Це спільний проєкт України та західних партнерів з адаптації радянських зенітно-ракетних комплексів “Бук” та С-300 під використання західних ракет. Проблема в тому, що до цих комплексів уже не має боєприпасів, адже їх виготовили в Радянському Союзі та РФ. Після модернізації зброя може ще ефективно працювати на передовій. У них є радари та система управління, вони можуть запускати ракети Sea Sparrow», — пояснює директор New Geopolitics Research Network Михайло Самусь.

Експерти також відзначають українсько-французький проєкт з упровадження рішень штучного інтелекту в управління вогнем артилерії та ракетного вогню. Це дає змогу покращити систему наведення снарядів до самохідної артилерії Caesar, яку успішно використовують ЗСУ. Також Україна спільно з американською компанією Volunteer Technology system уже працює в галузі покращення системи управління боєм. 

«Ці технології дають можливість командиру бригади бачити на планшеті реальну бойову обстановку, — зауважує Мусієнко. — Враховуючи те, що відбувається на полі бою, штучний інтелект збирає всі дані й оцінює ситуацію. Далі ШІ підказує, як доречніше застосувати ті чи інші війська з нашого боку в цей момент, по яких напрямках ворога краще діяти. Тобто це суттєва допомога, коли технології оцінюють і одразу вираховують дуже багато складних елементів під час ведення бою».

Взаємосумісність із НАТО: що потрібно зробити Україні

Виготовлення на території Україні зброї західного зразка — лише один з пунктів, що наближає до оперативної сумісності з військами НАТО, зазначають військові експерти. Євроатлантична інтеграція потребує тривалого й важкого процесу реформування багатьох галузей. Взаємосумісність з Альянсом передбачає уніфіковану систему логістики та управління, а також впровадження програмного забезпечення, яке використовують у країнах блоку.

«Стандарти НАТО існують, щоб забезпечити абсолютну взаємосумісність під час проведення спільних операцій. Тобто, наприклад, коли збираються голландська рота, американська рота, французька і британська рота, вони мають бути взаємосумісні в плані зв’язку, системи управління, логістики та боєприпасів, — розповідає Михайло Самусь. — Нині є загальноприйнятим 155-й калібр для артилерії. Однак якщо проаналізувати оборонну промисловість кожної країни НАТО, стає зрозуміло, що у всіх країнах-членах Альянсу своя унікальна модель та озброєння».

Сектор безпеки та оборони: контроль

Україна вже розпочала перегляд систем оборонних закупівель у тісній координації з НАТО, а також модернізує свої розвідувальні служби, наголошують військові експерти в розмові з Забороною.

«Це питання комплексне, тож критерії НАТО не є для України якимись виключними чи новими. Йдеться про політичні, економічні, безпекові й оборонні реформи, що передбачено для будь-якої держави, яка проходить шлях до членства в НАТО, — підкреслює Олександр Мусієнко. — Україні потрібно усувати будь-які можливі корупційні ризики в секторі оборони та безпеки, пов’язані із закупівлями чи взяттям військової техніки на озброєння».

Серед ключових напрямків, на яких треба зосередитися для наближення до стандартів НАТО у сфері безпеки та оборони, такі: 

• трансформація оборонної політики та планування;
• модернізація систем управління й контролю;
• удосконалення системи стратегічних комунікацій;
• цифрова трансформація, кібербезпека, інформаційна безпека та обмін інформацією.

Для успішної імплементації реформ дуже важливо, аби контроль відбувався з боку громадських організацій і всіх гілок влади над сектором безпеки та оборони: ЗСУ, Міноборони, СБУ й правоохоронними органами.

«Демократичний цивільний контроль застосовують усі країни НАТО. Він передбачає, що за сектором безпеки та оборони й органами військового управління зберігається контроль з боку виконавчої та законодавчої влади України, — зауважує Мусієнко. — Тобто це повноваження парламенту й уряду — контролювати та вносити пропозиції, як покращити діяльність військових. Над цим в Україні все ще потрібно працювати та вдосконалювати цей механізм для покращення системи управління й демократичного урядування. Це важливий момент, аби запобігати можливим військовим диктатурам».

Також під час реформування потрібно забезпечити доброчесність, прозорість і підзвітність у секторі безпеки та оборони завдяки діяльності громадських рад та органів військового правопорядку.

Мусієнко звертає увагу, що наразі механізмів для цього не вистачає. На його думку, потрібні додаткові спроможності й органи військового правопорядку, військової юстиції, які будуть стежити безпосередньо за сектором оборони, проводити перевірки й притягувати винних до відповідальності в разі порушень.

«І дуже важливий аспект — це подбати про захист і гарантування прав військовослужбовців. Варто думати над впровадженням кращих рішень системи військової юстиції та діяльності військового омбудсмена», — пропонує Олександр Мусієнко.