Російський газопровід — політична зброя. Що таке «Північний потік-2» і чим він небезпечний

Газопровід «Північний потік-2», який Росія будує в обхід України, завершений на 95%. Якщо його запустять, газ ітиме в Європу через Балтійське море, а не через українські труби. Це призведе до економічних збитків, а також низки політичних загроз. Заборона розповідає, чим саме небезпечний «Північний потік-2» і чому його будівництво не зупинили.

Що таке «Північний потік-2»?

«Північний потік-2» — це трубопровід довжиною в 1230 км, яким транспортуватимуть газ з Росії до Німеччини. Його будують з 2018 року у водах Балтійського моря російський «Газпром», німецькі компанії Uniper та Wintershall, OMV з Австрії, Engie з Франції і Royal Dutch Shell зі штаб-квартирою в Нідерландах. Вартість проєкту — понад 11,5 млрд доларів. Завершити будівництво мають вже цього року — наразі проєкт готовий на 95%.

Сьогодні Україна — основна транзитна країна для російського газу в Європу. Щороку Росія прокачувала через українські газопроводи близько 80 млрд кубометрів газу. Це майже половина від всього обсягу, який вона поставляє до країн Європейського союзу й Туреччини. За транспортування Україна отримує близько 3 мільярдів доларів.

Щоправда, за новою угодою, яку Україна підписала у 2019-му, обсяг транзиту знизився. У 2020-му він становив 65 млрд кубічних метрів, а у 2021-2024 роках — по 40.

Однак якщо «Північний потік-2» запустять, Росія взагалі зможе відмовитися від української газотранспортної системи — просто не продовжувати контракт після 2024 року.

Наразі Росія може транспортувати газ до Європи лише через Україну?

Ні, і через це щороку Україна транспортує все менше газу. Наприклад, у 2020-му контракт був укладений на 65 млрд кубометрів, але фактично Росія «прогнала» через українську систему лише 55. Обсяг транзиту менший через обхідні трубопроводи.

Один із них — «Північний потік», який запустили ще у 2011-му. Він транспортує газ з Росії до Німеччини й розташований поруч із майже збудованим сьогодні «Північним потоком-2». Крім того, у 2020-му запустили «Турецький потік». Його потужність — 30 млрд кубометрів, а газ іде до Греції, Болгарії та ще низки європейських країн, а також до Туреччини.

Що буде, якщо «Північний потік-2» таки запустять?

Оскільки газ — це політичне питання, то й наслідки будуть не лише фінансові. Уряди України та Польщі впевнені, що в новому газогоні немає потреби, адже наявні мережі між Росією та Євросоюзом завантажені газом не більш як на половину.

Для українців «Північний потік-2» і відмова Росії від транспортування газу через Україну означатимуть вищі цифри в платіжках за комунальні послуги.

«Якщо не буде транзиту російського газу, труби перетворяться на металобрухт, який просто гнитиме, — каже Пендзин. — На те, щоби зберігати їх у задовільному стані, щороку витрачають мільйони гривень. Але просто порізати їх не можна. Качання трубою російського газу забезпечує тиск в розподільних мережах на сході України [ними газ доходить до будинків і підприємств]. Якщо цього не буде, доведеться качати газ реверсом [тобто у зворотному напрямку — не зі сходу на захід, як зараз, а із заходу на схід, завдяки чому можливий імпорт газу з Європи, але вартість буде вищою]. І ці видатки ляжуть на споживачів».

Сьогодні, пояснює економіст, у середньому українці платять 1,7 грн за куб газу. У випадку запуску реверсу ціна зросте втричі або і вчетверо.

Є й політичні наслідки. Під загрозою зростання російського впливу опиняється Європа. Наприклад, Німеччина на 98% залежить від імпортного газу. І 40% газу вона вже отримує від Росії. Якщо ці поставки стануть прямими, без залучення України, Кремль зможе тиснути на керівництво європейських країн у своїх інтересах, шантажувати їх перебоями в постачанні палива.

Також газопровід вносить розлад у стосунки між європейськими країнами. Адже проти нього виступають Польща, Румунія, Чехія, Молдова, Естонія і ще низка держав. Їх не влаштовує зростання енергетичного впливу Росії, а також шкода екосистемі Балтійського моря.

Україна ж втратить важелі впливу на Росію, що особливо небезпечно з огляду на війну між країнами. Адже якщо Росія вирішить розпочати повномасштабне вторгнення, це неминуче призведе до порушення роботи магістральних газогонів. І якщо газ не йтиме до Європи, Росія втратить доходи. А якщо такого запобіжника не буде, Росія зможе безперешкодно в цьому аспекті розпочати наступ.

Якщо наслідки серйозні, чому будівництву газопроводу не завадили?

Насправді це намагалися зробити. Росія планувала завершити «Північний потік-2» ще у 2020-му році. Але у 2019-му США ввели санкції щодо компаній, які займалися проєктом, а також щодо їхніх топменеджерів. Під санкції потрапили й ті компанії, які займаються сертифікацією проєкту, надають техніку в оренду, страхують робітників. Вони зіткнулися з тим, що не могли отримати американську візу, їхні транзакції блокували тощо. Це сповільнило процес будівництва, однак не зупинило його.

А у 2021-му новий президент США Джо Байден зняв санкції. Вступивши на посаду, він прагнув створити контраст між собою та своїм попередником Дональдом Трампом, пообіцявши, що більше не буде загравань з Росією. Але він не хотів ризикувати розривом стосунків із Німеччиною, яка виступала проти санкційних обмежень.

Україна має план дій на випадок, якщо газопровід відкриють?

Так, але він далекий від ідеального. Насамперед Україна на зиму закачує до підземних газових сховищ близько 20 мільярдів кубометрів газу. Цього вистачає, аби опалювальний сезон відбувся без перебоїв, а в газотранспортній системі зберігався тиск.

Також розглядають варіант з реверсним режимом роботи, про який ми згадували вище. Так вдасться зберегти газопровід і імпортувати газ з Європи.

Ще один варіант — зберігати газ для європейських компаній. Українські сховища вже зберігають понад 1,4 млрд кубометрів, і ці запаси можна збільшувати.

Держсекретар США Ентоні Блінкен повідомив, що Вашингтон і Берлін обговорюють, як пом’якшити наслідки для України від введення в дію газопроводу. За його словами, один із варіантів — гарантувати, що Україна й надалі отримуватиме збори за транзит газу впродовж «багатьох років у майбутньому».

Голова Міністерства закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що Київ готовий вести переговори про компенсації через втрату надходжень від транзиту газу, але «не обов’язково погодиться на те, що пропонують». Пізніше він додав, що Україна готова прийняти запуск, якщо Росія піде з українських земель і гарантуватиме енергобезпеку. Остаточних домовленостей щодо цього питання досі немає.