Росія незаконно утримує до 1,5 млн українських дітей. І повертати їх стає все важче — Кулеба

Svitlana Hudkova

Росія вела політику зросійщення українських дітей протягом століть. Методи відомі: насильне видавання документів, навчання російською, пропаганда на всіх рівнях. Зараз, під час відкритої війни, Москва тримає в заручниках близько півтора мільйона дітей: не надає жодної інформації щодо їхнього місцеперебування, всіляко чинить перешкоди в поверненні, залякує та знущається з них і їхніх родичів.

Україна збирає докази причетності до геноциду високопосадовців РФ та Білорусі. Чому Володимир Путін вважає українських дітей небезпечними? Як видання Міжнародним кримінальним судом ордера на арешт російського президента та уповноваженої з прав дитини у РФ Марії Львової-Бєлової позначилося на процесі повернення неповнолітніх? Чи буде переслідування співучасника Путіна Олександра Лукашенка? Про це в інтерв’ю редакторці Заборони Світлані Гудковій розповів колишній уповноважений президента з прав дитини (2014–2021) та засновник благодійного фонду Save Ukraine Микола Кулеба.


Діти в заручниках окупантів

В Україні офіційно заявляють про близько 20 тисяч депортованих до Росії українських дітей з початку повномасштабної війни. Влітку уповноважена з прав дитини у РФ Марія Львова-Бєлова заявляла про понад 700 тисяч. Чому така різниця в даних?

Я б говорив про інше число — півтора мільйона дітей. Плутанина дійсно є: це залежить від того, хто говорить і про що. З 2014 року під владою Росії, коли був окупований Крим і Донбас, залишилося 1–1,5 мільйона українських дітей. І це найголовніше, про що потрібно комунікувати. Я вірю, що, коли світ прокинеться, він назве це геноцидом українських дітей. Бо це вбивство української ідентичності в самих дітях.

Війна в Україні спрямована проти них. Для Путіна вони найнебезпечніші, бо це діти, які народилися та виховувалися вже в незалежній країні. Це діти, яким уже дуже важко промити мізки. Навіть якщо вони жили на граничних до Росії територіях, де працювало російське телебачення, все одно вони зростали як українці. Путіну зараз на руку, що до 30% українських дітей виїхало за кордон — це також певна втрата ідентичності.

Особливе занепокоєння викликають діти, які ще з 2014 року проживають на захоплених територіях Донбасу та Криму. Це близько мільйона дітей, які раптово опинилися під владою росіян. Але тоді ми ще не знали, скільки було депортовано до РФ, адже тоді Росія не оголошувала про свою участь у війні й не визнавала себе стороною конфлікту.

Проте зараз, після повномасштабного вторгнення, коли Путін заявив, що України не існує і це «район» Росії, ми вже можемо називати речі своїми іменами офіційно. Рішення про це ухвалюють на найвищому рівні.

В українські школи завозять російські підручники, навчають російською мовою, проводять мілітаризацію дітей. Україну поливають брудом та намагаються показати дітям, що наша країна — це ніщо, і Росія її скоро захопить.

Ми маємо говорити не про 20 тисяч чи 700 тисяч, а про півтора мільйона українських дітей. Ідеться про дітей, які перебувають на території окупованого Криму та Донбасу, на нових, окупованих з 2022 року територіях, та про дітей, депортованих у Росію.

Щодо заяв Львової-Бєлової про 700 тисяч депортованих дітей — це гра Росії. Вони навіть не дають конкретної інформації, бо розуміють, що це доведе воєнний злочин РФ. Ми не знаємо, скільки серед тих 700 тисяч дітей було зареєстровано в Росії до повномасштабного вторгнення, а скільки — після. Наприклад, в офіційному телеграм-каналі Львової-Бєлової опубліковано повідомлення, що з Донбасу вони вивезли майже 60 тисяч дітей за сім днів до повномасштабного вторгнення. У ньому вона бідкалася через проблеми з документами: нібито треба видавати паспорти РФ, адже документи «ЛДНР» не дають можливості «піклуватися» про цих дітей.

Тому й видали укази про спрощену депортацію дітей з окупованих територій?

Конвенція ООН про права дитини каже: держава має діяти в найкращих інтересах дитини. Так от Росія вважає, що найкращий інтерес цих дітей — залишити їх у себе, промивати їм мізки, видавати їм російські паспорти, свідоцтва про народження та інше. Для цього з 2018 року змінилося російське законодавство про спрощення процедури набуття російського громадянства. А вже після початку повномасштабного вторгнення було ухвалено закони про спрощення до мінімуму процедури усиновлення та набуття російського громадянства для дітей без супроводу дорослих.

Росія силоміць утримує 4 тисячі українських сиріт та не надає про них жодної інформації. Скільки цих дітей усиновлено, скільки під опіку передано, — усі без винятку вже мають російське громадянство. Багатьом змінили законних представників, їх переміщують із закладу в заклад, з окупованих територій у Росію. І куди вони поїдуть далі, ми не знаємо.

Нещодавно ми повернули 16-річного хлопця Ростика, якого примусово перемістили до Криму та зарахували до технікуму. Там його ніхто не питав, чи хоче він отримати російське свідоцтво про народження, — просто видали, і все. Хлопець привселюдно порвав папірець — його посадили в ізолятор. Виписали нове свідоцтво, яке просто поклали в особову справу, а після цього змушували отримати російський паспорт. Він відмовлявся. Але тут залучали іншу мотивацію: обіцяли дати 100 тисяч рублів, сертифікат на житло, який хлопець міг використати після повноліття, тощо. Цю історію нам розповідають усі діти, які перебували на окупованих територіях або у РФ.

Зросійщення та контрпропаганда

Спрощення отримання документів, навчання за російською програмою, мілітаризація дітей — це політика зросійщення, яку веде РФ?

Так, це примусова асиміляція, коли ці діти через декілька років не те що забудуть, що були українцями, а зненавидять Україну. Це не просто прищеплення російської культури, наративів про один народ. Їх силоміць втягнули в цей народ, паспортизували та ще й змушують усіляко ненавидіти Україну. Дітей залякують історіями про нацистів: вони нам говорили, що боялися повертатися в Україну, бо тут їх можуть убити нацисти. Особливо страшно маленьким дітям, які ще не мають критичного мислення й вірять в усе, що їм розказують.

Ба більше, їм забороняють говорити щось погане про Росію, тому що вони мають «дякувати руці, яка їх годує». Нам про це розповідали родичі дітей, яких вони забирали з Росії. Спочатку в хід ідуть маніпуляції, після того — примус, залякування, погрози та інше.

Матір із сином догола роздягнули, зняли на відео і сказали, що як вони щось скажуть погане про Росію, то це відео запостять у соцмережах.

Ми маємо про це говорити, маємо звертатися до всіх наших дітей, які є там, усіма способами. Маємо пояснити, що вони залишаються українцями, та просити бути сильними. Щоб діти знали, що на них тут чекають. Дуже важливо доносити їм наше справжнє ставлення. Коли ворог застосовує негуманні, обурливі методи, ми маємо вести контрпропаганду.

Діти чують нас там? Вони мають змогу отримувати інформацію?

Діти не отримують інформацію, якщо нічого не говорити. Є способи, які дозволяють сьогодні доносити це до них, зокрема через соцмережі та інші засоби комунікації в інтернеті. Ми можемо принаймні давати сигнали цим дітям, щоб вони побачили їх і зрозуміли, що ми не відмовилися від них, що ми їх чекаємо.

Пропаганда розповідає їм про порятунок від війни, яку розв’язав Захід та «українські нацисти». Буцім то українці намагалися вдертися на території РФ, і вони тільки захищаються. Тому нам важливо казати правду.

Кулеба: «РФ — сарана, яка набігла та нищить усе, що пов’язано з Україною»

Які механізми та складнощі повернення — як дітей з окупованих територій, так і депортованих у РФ?

Це надскладно. Як я казав, треба хоча б якось інформувати дітей, що ми їх чекаємо і вони можуть повернутися. Але це стосується дітей старшого віку, які можуть самотужки дістатися до кордону або ж принаймні заявити про намір повернутися. А що казати про молодших дітей, до 12 років? Багатьох із них немає в соцмережах, їх важко знайти, особливо тих, хто був у сиротинцях. Ми намагаємося і через наші соцмережі давати інформацію, просимо повідомляти про їхнє місцеперебування. Я не говоритиму про всі засоби (не хочу давати ворогу інформацію), але ми опрацьовуємо все, що отримуємо: перевіряємо, де ця дитина, що з нею, розшукуємо родичів і зв’язуємося з ними.

Є чимало випадків, коли в дитини є родичі, які просто бояться їхати на територію ворога. ФСБ годинами проводить допити, арештовує їх на декілька діб, проводить через детектор брехні, змушує робити ДНК-тест навіть за наявності документів. Це вкрай непроста історія, часто доводиться вмовляти людей і допомагати їм.

Сім’ї на окупованих територіях мають отримати російські паспорти, інакше на них чекають проблеми. Наприклад, розповідали, що на їхніх будинках малюють літери Z, вивішують російські прапори, цькують, погрожують ув’язненням, особливо якщо в сім’ї є чоловік. Ще гірше — коли знають, що це проукраїнська сім’я, яка не отримала паспорт. Вони розділяють окремо жінку, чоловіка та дітей, знущаються. Бабуся однієї дитини розповідала, що перестала вже складати одяг після обшуків, тому що вони приходять знову і знову.

Я колись читав про СС, як вони ходили та знущалися з людей, — тут те ж саме відбувається. Вони намагаються тримати всіх у страху, щоби просто показати свою силу та підкорити. Це сарана, яка набігла та нищить усе, що пов’язано з Україною.

Як виїхати з Росії в Україну разом із дітьми

Чи можуть виїхати в Україну діти, які перебувають на окупованих територіях чи у РФ разом з батьками або законними представниками? Росія перешкоджає цьому?

Вони не можуть заявляти про те, що їдуть в Україну. Усім, хто хоче повернутися в Україну чи повернути дитину, радимо не говорити цього. Люди одразу стикаються з шаленим опором, нерозумінням. Спочатку тебе будуть вмовляти, а потім чинити перешкоди. Особливо якщо ця дитина має статус сироти, а бабуся чи дідусь хоче її забрати. Будуть казати, що опікун має отримати російське громадянство, оформити опіку за російськими законами, ще пропонують житло на Далекому Сході, обіцяють піклуватися. Навіть якщо ви доберетеся до кордону, прикордонники затримають.

Чи багато хлопців після досягнення повноліття призвали до російської армії?

Вони роблять не тільки це. Дітей у 15–16 років відправляють у військові академії, не запитуючи. Декого мотивують, звісно. Був хлопець Денис із Херсонщини, який після захоплення області висловлював свою проукраїнську позицію; однак його залякали, промили мізки — і він почав підтримувати Путіна, розповідати про Росію-рятівницю. Я спілкувався з його братом — Денис казав йому, що як повернеться в Україну, то за нього візьмуться нацисти, а тут його відправляють у Москву у військове училище. Дитині намалювали перспективу.

Я дивився російські підручники з деокупованих територій: там ідеться про велич російської армії, що бути військовим — це престижно, що це найбажаніше заняття. По суті, дитина приходить до школи, а їй кажуть: хочеш гарне майбутнє — ставай військовим.

Запудрюють мізки дітям.

Звісно. А що дитині? Особливо на окупованих територіях, де триває війна. А тут вивозять у Москву. Після повернення дві дівчини, абсолютно з різних окупованих сіл, розповідали: заходять працівники ФСБ у будинок і починають розпитувати про плани на майбутнє, пропонують місця в найкращих навчальних закладах Москви, Санкт-Петербурга, мотивують дітей виїжджати та вступати в будь-який університет країни. Таких історій дуже багато.

Наприклад, одна дівчинка з Херсонщини розповідала, як її разом з іншими дітьми возили в Москву, де вони чотири дні поспіль слухали російських пропагандистів. Зокрема, перед ними виступали Соловйов та Медведєв. Дітей будили о 5-й ранку, щоби відвезти в Москву і з 8-ї ранку до 8-ї годувати пропагандою. Це геноцидна політика Росії.

Ордери МКС про арешт Путіна і Львової-Бєлової

Видання ордера на арешт Путіна та Львової-Бєлової якось вплинуло на процес повернення дітей?

Вплинуло негативно. До цього вони розповідали та показували дітей, яких вивозили з окупованих територій. Вони зверталися до росіян, щоби їх приймали в сім’ї. Бєлова показувала, як вивозить цих дітей літаками. На сайті Краснодарської служби в справах дітей та сім’ї була інформація, що от зараз є 500 дітей з України — можете їх розбирати по сім’ях. А після того [ордера] все зникло. Я так розумію, що із самого верху пішла рознарядка робити все приховано.

Інформація зникла з публічних та офіційних джерел, і це позначилося на поверненні дітей. Вони зрозуміли, що ці діти здатні виступити свідками їхніх воєнних злочинів. МКС збирає всі докази, і це може бути серйозним ударом по репутації Росії у світі. На дітей реагують інакше, ніж на дорослих. Ми можемо розказувати світу про нелюдське ставлення до полонених, але це не викликає такої реакції, як у випадку з дітьми. Будь-яка інформація про негуманне поводження може викликати серйозний резонанс у світі. Росія вирішила все приховати, якомога менше говорити і якомога менше випускати. Я взагалі здивований, що вони заявили про 700 тисяч зареєстрованих дітей, адже це свідчить про примусове вивезення. Інколи вони припускаються таких помилок.

Скільки дітей вдалося повернути з початку повномасштабної війни?

Одне з основних завдань Save Ukraine — евакуація дітей із зон бойових дій. Ми вивезли майже 110 тисяч людей, більшість із яких діти. Але особливе завдання — це діти, які були депортовані чи переміщені на окупованих територіях. І на сьогодні ми повернули вже 211, з яких понад 40 — це діти-сироти.

Лукашенко — спільник, але це треба довести МКС

Держдеп США оприлюднив звіт про причетність Білорусі до депортації понад 2400 українських дітей з окупованих РФ територій. Вам щось відомо про їхню долю?

Дуже важко отримувати інформацію про депортованих дітей у Білорусі, адже режим Лукашенка нічим не відрізняється від путінського. Поки що статус Білорусі в цій війні невизначений, бо Лукашенко дуже хитрий і намагається балансувати. Російські війська вдиралися в Україну і з білоруської території, та водночас Лукашенко не оголошує війну Україні. Тому депортація дітей у Білорусь, зокрема за підтримки білоруського Червоного Хреста, є злочином, але на сьогодні треба це довести.

Попри гуманітарне право, Білорусь не повідомила Україні про вивезених, хоча мала б надати всю інформацію. Цим Мінськ показує, що вони роблять усе на догоду путінському режиму й синхронно повторюють дії Росії. Лукашенко є спільником Путіна у скоєнні цих злочинів. І мені тут дуже дивна позиція білоруського Червоного Хреста. Міжнародний комітет Червоного Хреста засудив його дії, але цього мало — це злочин, за який Лукашенка мають притягнути до кримінальної відповідальності. Нам потрібні не лише відповідні заяви, а реакція МКС та ордери на арешт спільників Путіна, яким є Лукашенко.

Українських дітей начебто вивозили для оздоровлення, як розповідає сторона Білорусі. Ми знаємо, скільки їх було, у яких закладах, але чого ми не знаємо — скільки з них не повернулося на окуповані території до батьків. Сироти взагалі могли не повернутися або їх вивезли у РФ — це треба встановити. Утім, я думаю, що реакція не забариться: отримають і Лукашенко, і Дмитро Шевцов, і Олексій Талай з білоруським Червоним Хрестом.

Мовчання чи розголос? Що допомагає, а що, навпаки, заважає поверненню дітей?

Ілюстративною є історія з Богданом Єрмохіним, де Дмитро Лубінець говорив про мовчання. А як тут мовчати, якщо сам Богдан записав відеозвернення до Зеленського й попросив про порятунок? Хлопець самотужки намагався декілька разів утекти, а росіяни брутально повертали його назад. Тут уже не промовчиш, коли кричить сама дитина.

Звісно, іноді варто мовчати, коли спецоперація якраз у процесі. Але взагалі про випадки викрадення нам треба кричати на весь світ.

Офіційно є 4 тисячі дітей-сиріт, яких незаконно утримує Росія. І в мене запитання до держави: хто буде кричати за кожного з цих дітей? Я хотів би, щоб за них кричали щодня на всіх майданчиках. Богдан — доросла дитина у відчаї — розумів: якщо не кричати, то його просто відвезуть у російську армію і там вб’ють, щоб він ніколи не міг свідчити про воєнні злочини. Тому за цих дітей треба кричати нам.

Я дуже прошу: якщо хтось має інформацію про депортовану дитину, не залишайтесь осторонь — ми завжди готові допомогти.

Сподобався матеріал?

Підтримай Заборону на Patreon, щоб ми могли випускати ще більше цікавих історій