Останні декілька тижнів служби розвідок та організації, що досліджують війну кажуть, що найближчим часом російські війська розпочнуть новий великий наступ. Разом з військовими експертами Заборона розібралась у тому, де найімовірніше відбудеться російський наступ, наскільки успішним він може бути та чи може завадити контрнаступу ЗСУ. 

Де відбудеться новий російський наступ? Чи їх буде одразу декілька?

Останні місяці військові експерти та аналітики говорять про загрозу нового російського наступу, який може відбутися наприкінці зими або на початку весни. Такі прогнози були зумовлені поступовим поповненням російського військового угруповання мобілізованими, які до цього проходили підготовку у навчальних центрах на території Росії та Білорусі. Експертна спільнота окреслювала різні варіанти: від продовження тиску на оборонні позиції ЗСУ на сході України і нової спроби захоплення Києва до створення ударного кулака, направленого на Волинську та Житомирську області, аби перерізати постачання західної зброї. 

Північний напрямок

Захід ворога зі сторони Білорусі наразі вважається найменш реалістичним. Українська та західна розвідки постійно ведуть спостереження за накопиченням ворожих військ на цьому напрямку. Та попри постійні перегрупування військ на території Білорусі, військові стверджують: наразі там не було сформовано вагомої сили, здатної здійснити нове вторгнення. За даними Держприкордонслужби України, станом на 30 січня 2023 року на території Білорусі перебувало дев’ять тисяч особового складу армії РФ.

За словами ізраїльського військового експерта Давіда Гендельмана, перекидання військ на територію Білорусі здебільшого має на меті психологічний тиск: «Заяви про можливий наступ з Білорусі — це, крім усього іншого, психологічна операція для того, щоб сковувати війська України, яка могла б перекинути сили з цих фронтів на Донбас».

Ще одним чинником, що знижує ризик російського наступу з півночі, називають непрохідну місцевість цього регіону. Болота та лісосмуги починаючи від Волині та до Київщини і Чернігівщини — суцільна перешкода для військ, що наступають. Якщо на початку вторгнення росіянам вдалося пройти ближче до центральних регіонів України коштом неочікуваності та непідготовленості українських військ, то зараз подібний сценарій видається малоймовірним. 

Південно-східний напрямок

Можливість такого сценарію пояснювали необхідністю для росіян відтіснити українські війська далі від Криму, аби нівелювати можливий контрнаступ ЗСУ на цьому напрямку. 

На відміну від північного напрямку, на південному сході України росіяни дійсно кілька разів перевіряли щільність української оборони розвідкою боєм, починаючи від Кам’янського та закінчуючи Вугледаром. 

«Ми бачили спроби пройти по всьому південному фронту, — зазначає Гендельман. — Зараз вони відмовилися від цієї ідеї; залишився тільки Вугледар, але російська армія може робити спроби. Тобто вони можуть шукати слабкі місця — і, якщо десь вдасться, постараються вклинитися».

Про ризик наступу зі сторони півдня через Запорізьку область говорять і офіційні представники української влади: «Спроби наступу або на Харківському, або на Запорізькому напрямку, звісно, будуть. Наскільки вони будуть успішними, залежатиме від нас», — сказав секретар РНБО Олексій Данілов. Можливість «південно-східного сценарію» підтверджує і міністр оборони України Олексій Резніков. За його словами, російська армія може атакувати по двох напрямках одночасно: на півдні та на Донбасі.

На думку експертів американського Інституту вивчення війни, російське керівництво спробує змусити українську армію зосередити частину військ у північно-східних регіонах, щоб скувати там українські війська та не допустити їхньої передислокації на схід України перед наступом росіян.

Східний напрямок

Найбільш ймовірним та очікуваним місцем головного удару російських військ залишаються Донецька та Луганська області. Цей регіон є пріоритетним: вже кілька місяців російська армія та ПВК «Вагнер» чинять там тиск та перевіряють українську оборону на прогалини. Внаслідок таких дій українська армія була змушена відійти з Соледару. Нині в півкільці оточення перебуває Бахмут. 

«Якщо [російські війська] візьмуть Бахмут, наступним пунктом просування буде Сіверськ, — припускає Давід Гендельман. — Хоч повільний, але успіх є, а спроби зробити щось велике на іншому фронті можуть відібрати сили з Донбасу».

Експерти, з якими вдалось поспілкуватись Забороні, погодились, що найбільш ймовірний сценарій наступу росіян — посилення тиску на східному фронті. 

Чисельність російських військ має сягнути піку. Але чи це допоможе їм?

Судячи з відкритих даних, найбільша кількість російських військ зараз сконцентрована на сході України. На цьому напрямку зосереджені професійні російські військові, представники різних приватних військових компаній та нещодавно мобілізовані росіяни. За словами військового експерта Романа Світана, загальна кількість російських військ на території України може досягнути 400 тисяч осіб:

«Виходячи з тих сил і засобів, які є у противника, це близько 300 тисяч осіб по лінії фронту на тисячу кілометрів і ще десь 100 тисяч людей, що завершують вишкіл на полігонах і заходять зараз на лінію фронту — здебільшого на Донбас».

Таку кількість військ, а також їхню оснащеність військовою технікою та боєприпасами експерти вважають недостатньою для того, аби захопити всю територію Донецької області. «ISW (Інститут вивчення війни) не виявив ніяких доказів того, що російські сили відновили достатню бойову міць, аби перемогти українські сили на сході України і захопити понад 11 300 квадратних кілометрів неокупованої Донецької області до березня (понад 42% від загальної території області), як, за повідомленнями, наказав Путін», — зазначали в Інституті.

Також там додали, що російське керівництво, можливо, знову планує наступ на основі помилкових припущень щодо російських військових можливостей і, ймовірно, не має достатньої бойової потужності для підтримки більш ніж однієї великої наступальної операції. 

«Готовність [російських військ] — технічна і людська — жахлива, — розповідає ізраїльський військовий експерт Ігаль Левін. — Багато людей, не вистачає техніки, екіпірування, забезпечення. Ні Північна Корея, ні Іран не можуть забезпечити Росію сучасним екіпіруванням і озброєнням у належній кількості».

Однак навіть попри погану готовність, велика кількість мобілізованих і російська тактика прокладання наступу по тілах своїх же солдатів, як це було у Соледарі та продовжується у Бахмуті, несуть серйозну загрозу для ЗСУ на східному фронті. 

На думку військового експерта Романа Світана, великий наступ росіян уже розпочався та триває з 7 січня 2023 року: «Все почалося з Соледара та Бахмута. Згодом додавалися нові напрямки: Вугледар, продовжилася Авдіївка, Мар’їнка, підключився Куп’янськ, наступ на Сватове під Куземівкою, новий наступ у бік Сіверська від Лисичанська, також продовжився наступ від Кремінної на Лиман. Вздовж всієї 200-кілометрової лінії Донецько-Луганського фронту від Вугледара до Куп’янська вже цілий місяць іде наступ».

Як прогнозують експерти у розмові з Забороною, тиск, швидше за все, буде збільшуватись та досягне свого піка наприкінці лютого. «Пік — це тоді, коли зайдуть усі їхні навчені війська, — додає Роман Світан. — Зайдуть вони ближче до 23 числа. Це буде фронтальний тиск уже зрозуміло якими силами, у яких локаціях і з якою метою: видавити українські війська з території Донецької області, закріпитися і дійти до Оскільського водосховища зі сходу на захід».

Однак, як передбачають зарубіжні розвідки та експерти, захоплення Донецької області наразі виглядає малоймовірним з огляду на готовність російських військ та опір, який вони зустрічають з боку ЗСУ.

«На всю Донецьку область їх точно не вистачить, — прогнозує військовий експерт Роман Світан. — Припустимо: зайти в тил до Донецького угруповання ЗСУ на Покровськ, Добропілля і Курахове, і постаратися взяти Краматорськ — це дуже далека перспектива. Думаю, вони пройдуть кілька кілометрів, упруться в жорстку безконтактну оборону, почнуть втрачати велику кількість особового складу і зупиняться».

Чи може російський наступ зірвати контрнаступ ЗСУ? Або чи можуть вони відбуватися одночасно?

Хоча сторона, що наступає, зазвичай втрачає більше особового складу, постійні атаки російської піхоти завдають чималих втрат і українській армії. Це змушує військове командування ЗСУ постійно перекидати на ці напрямки нові резерви, аби компенсувати втрати.

«Ще одна мета — змусити Україну задіяти резерви і штурмові та механізовані бригади, які готуються до контрнаступу, — зазначає Левін. — Україна готує не менше двох десятків бригад для контрнаступу, і ці бригади не задіяні або задіяні дуже обмежено».

Постачання західного озброєння стане вирішальним для спроможності України провести власний контрнаступ та не втратити наступальний потенціал після російського наступу.

«Якщо обіцяне озброєння надійде до потрібного часу і якщо Україна не зазнає таких великих втрат в живій силі, тоді перспективи на контрнаступ для України будуть, але це сума всіх цих чинників», — розповідає Давід Гендельман.

З цим погоджується й український військовий експерт Роман Світан: «Наступ ЗСУ навіть може йти паралельно [з наступом армії РФ]. Все буде залежати від того, коли і яка кількість допомоги надійде: броні, важкої техніки та боєприпасів. Тобто ми можемо утримувати росіян у районі Донецька в режимі активної оборони і в той самий час піти в наступ до Азовського узбережжя».

Наразі розвиток ситуації з наданням Україні броньованої техніки та танків не можна назвати швидким. Перші партії американської бронетехніки лише нещодавно почали відправляти до Європи, а ситуація з танками ще критичніша. Кількість сучасних західних танків, які були обіцяні Україні, серйозно занижена у порівнянні з запитами, озвученими представниками української влади. Зі всіх обіцяних машин поки до України було відправлено лише один танк Leopard 2 з Канади, попри обіцяні чотири. Є ймовірність, що європейське турне президента України Володимира Зеленського зможе вплинути на союзників та пришвидшити процес передачі необхідного озброєння.